Рішення № 9421548, 22.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10 Справа № 18/87/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-КВАНТ” (69071, м.Запоріжжя, вул. Тимірязєва, 443)

до комунального підприємства “ВРЕЖО № 10” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 46)

про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення 62 651,54 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Ботов М.Г., довіреність б/н від 15.06.2009 р., посвідка серія ЗП № 1585 від 21.12.2005 р.;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.03.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-КВАНТ” до відповідача –комунального підприємства “ВРЕЖО № 10” з позовною заявою про спонукання до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2009 р. у справі № 18/135/09.

Ухвалою суду від 16.03.2010 року порушено провадження у справі № 18/87/10, судове засідання призначено на 07.04.2010 року.

07.04.2010 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнена позовних вимог, де ТОВ “УКРАЇНА-КВАНТ” просило суд зобов’язати КП “ВРЕЖО № 10” виконати умови мирової угоди від 30.06.2009 р., затвердженої ухвалою суду від 01.07.2009 р. у справі № 18/135/09, шляхом стягнення із КП “ВРЕЖО№ 10” на користь позивача 62 651,54 грн., а саме: 48 202,45 грн. заборгованості по мировій угоді, 7 788,97 грн. пені, 6 660,12 грн. штрафу.

У судовому засіданні 07.04.2010 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Повноважний представник відповідач не прибув до суду. Уточнена позовна заява відповідала вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечила чинному законодавству України, не порушувала будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, була прийнята судом до розгляду. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.04.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 22.04.2010 р.

Відповідно до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

22.04.2010 р., розгляд справи був закінчений, за згодою представника позивача, в судовому засіданні 22.04.2010 р., оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. у справі №18/135/09 (суддя Носівець В.В.) затверджено мирову угоду товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-КВАНТ” та комунального підприємства “ВРЕЖО № 10” згідно якої, КП “ВРЕЖО № 10” визнало наявність заборгованості у сумі 141 475,20 грн. перед ТОВ “УКРАЇНА-КВАНТ”, що виникла при виконанні сторонами умов договору №20/10-08 на виконання підрядних робіт від 20 жовтня 2008 року. КП “ВРЕЖО № 10” зобов'язалося сплатити ТОВ “УКРАЇНА-КВАНТ” суму заборгованості - 141 475,20 грн. у наступні строки: 71 475,20 грн. - в строк до 15 липня 2009 року; 70 000,00 грн. - в строк до 15 серпня 2009 року. Крім того, КП “ВРЕЖО № 10” зобов'язалося в строк до 20 серпня 2009 року сплатити ТОВ ”УКРАЇНА-КВАНТ” суму 1 727,25 грн. (витрати, що понесені ТОВ “УКРАЇНА-КВАНТ” у зв'язку зі зверненням до суду: оплата державного мита, витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов’язання по перерахуванню 141475,20грн., у тому числі 1727,25 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виконав частково, згідно умов укладеної та затвердженої судом мирової угоди, сплатив лише 95 000 грн. з порушенням встановлених в угоді строків.

Таким чином, станом на 06.04.2010 р. КП “ВРЕЖО № 10” не виконало належним чином умови мирової угоди, не сплатило позивачу 48 202,45 грн., із них 46 475,20 грн. боргу та 1727,25 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Статтею 115 ГПК встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно з п. 3.9.6. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 зі змінами “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” та Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України № 04-5/141 від 25.04.2008 р. одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

-          якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

-          якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Обов’язок відповідача сплатити заборгованість по мировій угоді продовжує існувати на момент розгляду справи.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором (ст. 604 ЦК України).

З огляду на вище зазначене вбачається, що зобов’язання по виконанню умов договору на виконання підрядних робіт від 20.10.2008 р. № 20/10-08 укладеного сторонами, припинилось із затвердженням судом 01.07.2009 р. мирової угоди у справі № 18/135/09, яка, за своєю правовою природою, є фактично новим зобов’язанням, тобто у сторін відбулася новація зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт заборгованості відповідача в сумі 48 202,45 грн. (46 475,20 грн. боргу та 1727,25грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) позивачем документально підтверджений. Доказів виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду у справі № 18/135/09 від 01.07.2009 р., відповідачем не надано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 788,97 грн. пені за період часу з 16.07.2009 р. (включно) по 15.02.2010 р. та 6 660,12 грн. штрафу.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).

У разі несвоєчасного виконання обов'язок пунктів 2, 3 цей мирової угоди КП “ВРЕЖО № 10” несе відповідальність у вигляді пені у розмірі двійної облікової ставці Національного банку України від неоплаченої суми за кожний день прострочки (умови мирової угоди п. 4).

Крім того, умовами мирової угоди передбачено (п. 5), якщо період прострочки (згідно пунктів 2, 3) становить більш 10 днів КП “ВРЕЖО № 10”, додатково до пені, несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'яті відсотків від суми прострочки.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок суми пені та розрахунок суми штрафу, суд вважає обґрунтованим, а вимоги про стягнення цих сум із відповідача такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача до виконання умов мирової угоди, шляхом стягнення з КП “ВРЕЖО № 10” 62651,54 грн., а саме: 48202,45 грн. боргу по мировій угоді, 7788,97 грн. пені, 6660,12 грн. штрафу, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, в зв’язку з тим, що спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з комунального підприємства “ВРЕЖО № 10” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 46, код ЄДРПОУ 24517860, р/р 26009038310001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-КВАНТ” (69071, м. Запоріжжя, вул. Тімірязєва, 443, код ЄДРПОУ 23281734, п/р 26009001313180 в філії ЗАТ “ОТП Банк” в м. Запоріжжі, МФО 313872) 48 202 (сорок вісім тисяч двісті дві) грн. 45 коп. боргу, 7 788 (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп. пені, 6 660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 12 коп. штрафу, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

ЗРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28.04.2010 р.