Рішення № 9421505, 20.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.10 Справа № 21/45/10

Суддя

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Стара Фортеця ЛТД” (02096, м. Київ, вул.Сімферопольська,13-А )

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмайстер” (юридична адреса- 69063, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, б.30/23, кв.8, фактична адреса-69000, м.Запоріжжя, вул.Стартова, 1-Е; код ЄДРПОУ 32692287; розпорядник майна - Біцюта Андрій Олександрович, 70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Комунарівська, буд. 69)

про стягнення 14742 грн. 71 коп.

                                                                                          суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача-не зявився;

від відповідача-розпорядник майна Біцюта А.О., особисто

                                         СУТЬ СПОРУ:

09.02.2010 року позивач подав позовну заяву до відповідача, в якій просить суд стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 14742 грн. 71 коп., яка виникла на підставі ділерського договору № 13 рг від 24.06.2009 року,укладеного між сторонами.

Ухвалою від 09.02.2010 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 21/45/10, зупинено провадження у справі № 21/45/10 до затвердження господарським судом Запорізької області реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмайстер” у справі № 21/201/09 за підсумками попереднього засідання.

Ухвалою від 31.03.2010 року поновлено провадження по справі № 21/45/10, призначено засідання суду по справі на 20.04.2010 року.

В судове засідання 20.04.2010 року представник позивача не з`явився.

За клопотанням представників відповідача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 20.04.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стара Фортеця ЛТД” (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Продмайстер”(ділер) укладено ділерський договір 13рг (далі-договір).

У відповідності із п.2.1 договору підприємство зобов’язується здійснювати поставки продуктів харчування ділеру, а останній зобов’язується приймати товар, керуючись рекомендаціями підприємства відносно каналів збуту товарів, та сплачувати його вартість на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, які є його невід’ємною частиною. Згідно із п.2.3 договору товар поставляється партіями, якими вважається кількість товару, зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 4.3 договору визначено, що ділер зобов’язаний сплатити кожну поставлену підприємством партію товару не пізніше 30 календарних днів з моменту її передачі. У відповідності із п.4.4 договору моментом передачі партії (датою поставки) товару вважається дата його фактичного отримання, зазначена ділером в підписаної сторонами видатковій накладній на даний товар. Згідно із п.4.5 договора оплата товару здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування ділером грошових коштів на поточний рахунок підприємства, або, по узгодженню сторін, іншим передбаченим законодавством України способом.

Видатковими накладними № ЛТ-0004705 від 22.09.2009 року та № ЛТ-0004706 від 22.09.2009 року підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару (копії містяться в матеріалах справи) на суму 13859 грн. 32 коп.

Таким чином,у відповідності із умовами договору відповідач повинен був сплатити отриманий товар не пізніше 22.10.2009 року

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів оплати, отриманого від позивача товару, на суму 13859 грн. 32 коп., тобто не виконав свій обов’язок, визначений договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі порушення ділером строку оплати товару він сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період нарахування пені) від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 770 грн. 62 коп. пені за період з 22.10.2009 року по 29.01.2010 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 112 грн. 77 коп. 3 % річних за період з 22.10.2009 року по 29.01.2010 року.

Господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2009 року за заявою боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмайстер”, м.Запоріжжя порушене провадження у справі про банкрутство № 21/201/09.

Ухвалою від 16.12.2009 року за підсумками підготовчого засідання суду зобов’язано боржника в 10-денний строк подати в офіційний друкований орган –газету “Голос України” чи газету “Урядовий кур’єр” оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмайстер”. Судом встановлено, що оголошення про порушення справи про банкрутство боржника було опубліковано в газеті "Голос України" № 4 від 14.01.2010.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно частини 2 статті 14 зазначеного вище Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою від 23.03.2010 року у справі № 21/201/09 за підсумками попереднього засідання суду затверджено реєстр конкурсних кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів та окремо включено до реєстру вимог певні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 13859 грн. 32 коп., пені та 3% річних за період з 22.10.2009 року по 03.12.2009 року є конкурсними кредиторськими вимогами в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому позивач не звертався у межах справи № 21/201/09 до господарського суду із заявою про визнання вказаних конкурсних кредиторських вимог до боржника в порядку ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За таких обставин, вказані конкурсні кредиторські вимоги у відповідності із ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними, тому слід відмовити позивачеві в їх задоволенні.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.

Тобто, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з 04.12.2009 року за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань не нараховуються неустойка (штраф, пеня) тощо. За таких обставин, слід відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягенння пені за період з 04.12.2009 року по 29.01.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3% річних за період з 04.12.2009 року по 29.01.2010 року у сумі 64 грн. 93 коп.

Тобто, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в наступному розмірі: 147 грн. 43 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                              В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмайстер” (юридична адреса- 69063, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, б.30/23, кв.8, фактична адреса-69000, м.Запоріжжя, вул.Стартова, 1-Е; код ЄДРПОУ 32692287; п/р № 26006046602700 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стара Фортеця ЛТД” (02096, м. Київ, вул.Сімферопольська,13-А, код за ЄДРПОУ 36405099, п/р № 26006210110931 в АТ “ПроКредитБанк”, МФО 320984) суму 64 грн. 93 коп. 3 % річних , 147грн. 43 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                   В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –20.04.2010)