Ухвала суду № 94205206, 14.01.2021, Оболонський районний суд міста Києва

Номер справи № 756/10404/14-ц

Номер провадження №2-п/756/17/21

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м.Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря - Бондаренко Н.Ю.,

представників учасників судового процесу:

представника заявника (відповідача) - Горпинченко Л.В.

представника стягувача (позивача) - Павленко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву (з урахуванням уточнень) представника ОСОБА_1 адвоката Горпинченко Лілії Василівни про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2014 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", заборгованість за договором кредиту № 029/12-329к від 17 жовтня 2003 року, що виникла за період з 17 жовтня 2003 року по 27 червня 2014 року, а саме: заборгованість за кредитом - 41894 (сорок одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири) гривні 73 копійки, заборгованість за відсотками по користуванню кредитними коштами - 42887 (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 71 копійка, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 6102 (шість тисяч сто дві) гривні 67 копійок, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 5856 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 42 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", судовий збір у сумі 967 (дев`ятсот шістдесят сім) гривень 42 копійки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 березня 2020 року заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.10.2014 року по справі № 756/10404/14-ц (номер провадження № 2/756/4208/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 029/12--239к від 17.10.2003 року з ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714).

16.12.2020 представник ОСОБА_1 адвокат Горпинченко Лілія Василівна звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій представник заявника просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Вимоги заяви мотивовані тим, що у кінці листопада 2020 заявник дізнався, що відносно нього приватним виконавцем здійснюється виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2014 по справі №756/10404/14-ц. При цьому, зазначається, що він не отримував судових повісток, не був присутнім у судових засіданнях, копію заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2014 по справі №756/10404/14-ц отримав після ознайомлення із матеріалами справи, а саме 27.11.2020, про що міститься відмітка у справі. Також, представник зазначає, що заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідач взагалі не був обізнаний про існування судового провадження щодо нього, він був позбавлений можливості представити суду відзив на позовну заяву, подавати докази, заявляти клопотання і ці обставини не дозволили відповідачу реалізувати свої процесуальні права. Крім того, висновок заочного рішення не відповідає дійсним обставинам справи, сума на яку посилається позивач не підтверджена жодними доказами по справі, а судом не було повно з`ясовано усіх фактичних обставин справи. Єдиний доказ, яким позивач підтверджує свої позовні вимоги є договір кредиту від 17.10.2003 №029/12-239к. Загальна сума заборгованості взята позивачем із довідки-розрахунку за підписом позивача, що не є належним доказом виникнення заборгованості. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи бухгалтерського обліку кредитних операцій позивача щодо нарахування та погашення відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором; первинні документи стосовно отримання, погашення та використання грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором, зокрема платіжні доручення та інші розрахункові документи банків.

Ухвалою суду від 21.12.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; заяву представника ОСОБА_1 адвоката Горпинченко Лілії Василівни про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - прийнято суддею до свого провадження; призначено судове засідання для розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 24 грудня 2020 року о 10 год. 30 хв.

22.12.2020 на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Горпинченко Лілії Василівни надійшла уточнена заява від 21.12.2020, у якій повідомляється, що при виготовленні заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2014 по справі №756/10404/14-ц, яка датована 11.12.2020 було допущено технічну описку, а саме: невірно зазначено статус сторін - АТ «Альфа-Банк» та представника заявника, у зв`язку із чим подає заяву про перегляд заочного рішення (в новій редакції), без зміни змісту самої заяви від 11.12.2020, яку просить долучити до матеріалів справи №756/10404/14-ц.

Оскільки вищезазначена заява про допущену описку, не суперечить законодавству не порушує будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зазначена заява була прийнята судом до розгляду.

11.01.2021 на адресу суду надійшла заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк», у якій банк, серед іншого, просить суд залучити АТ «Альфа-Банк» в якості правонаступника позивача у справі №756/10404/14-ц.

Представник АТ «Альфа-Банк» у засіданні суду підтримав вищезазначену заяву.

Представник заявника у засіданні суду не заперечила проти задоволення заяви АТ «Альфа-Банк».

Суд ухвали протокольну ухвалу: залишити без розгляду заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про залучення АТ «Альфа-Банк» в якості правонаступника позивача у справі №756/10404/14-ц, оскільки ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 березня 2020 року заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.10.2014 року по справі № 756/10404/14-ц (номер провадження № 2/756/4208/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 029/12--239к від 17.10.2003 року з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

В судовому засіданні представник заявника (відповідача) доводи заяви підтримала у повному обсязі та просила суд про задоволення заяви про скасування заочного рішення.

Представник стягувача в судову засідання просив заяву про скасування заочного рішення залишити без задоволення, при цьому, надав суду письмові пояснення на заяву, у яких повідомляє, що заявнику про існування заочного рішення було відомо задовго до тієї дати яка вказана заявником у його заяві. Оскільки, як зазначає стягувач виконавчий лист про стягнення заборгованості в рамках заочного рішення неодноразово направлявся до Оболонського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві де було відкрито виконавче провадження 17.06.2015, до Приватного виконавця Кошарського О.В. який виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 29.07.2019 та до Приватного виконавця Ляпіна Д. В. який виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 02.11.2020. При цьому, під час проведення виконавчих дій виконавці направляли на адресу реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ), яка міститься у відповіді адресного бюро, відповідні документи виконавчого провадження. Також звертає увагу на те, що відповідно до постанови приватного виконавця Ляпіна Д.В. про опис та арешт майна боржника від 24.11.2020, при описі був безпосередньо ротсутній ОСОБА_1 , відтак він був обізнаний про існування заочного рішення. Крім того, відносно незгоди заявника із сумою заборгованості, стягувач зазначає, що заявник при вчиненні дій щодо виконання рішення жодних заперечень щодо суми заборгованості по кредитному договору не надав, відтак, підтвердив той факт, що він погоджується із заочним рішенням та визначеною у ньому заборгованістю за кредитним договором.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, з урахуванням уточнень, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.07.2014 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») (далі-позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.08.2014 було відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2014.

Судове засідання призначене на 25.09.2014 було відкладено на 27.10.2014, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернулась до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

В судове засідання призначене на 27.10.2014 відповідач не з`явився, дані про отримання ним судової кореспонденції відсутні.

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі представник не заперечував.

27 жовтня 2014 року у справі було ухвалене заочне рішення про повне задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не з`явився в судове засідання в якому було ухвалене заочне рішення та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, оскільки відсутні дані які б свідчили про обізнаність відповідача щодо наявності спору на розгляді в суді, а також дати та часу проведення судового розгляду.

При цьому, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку суд, дійшовши висновку про наявність поважних причин неявки в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. У судовому засіданні заявником також не було надано суду належних і допустимих доказів, в обґрунтування поданої заяви про перегляд заочного рішення, які б могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

У своїй заяві заявник здійснюючи посилання на відсутність документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, по видачі кредитних коштів у відповідній валюті, про розмір заборгованості, порядок здійснення платежів тощо, фактично вдається до переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, посилання сторони відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.

Керуючись статтями 76, 259-261, 287-289, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву (з урахуванням уточнень) представника ОСОБА_1 адвоката Горпинченко Лілії Василівни про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів від дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали суду складено 18 січня 2021 року.

Суддя М. М. Ткач