Рішення № 94197079, 13.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року Справа № 1840/3717/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради, Виконавчого комітету Конотопської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на боці позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Конотопської міської ради та виконавчого комітету Конотопської міської ради в якій просив :

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Конотопської міської ради 7 скликання від 28.08.2018, а саме:

- рішення Конотопської міської ради від 28.08.2018 "Про розпуск виконавчого комітету Конотопської міської ради";

- рішення Конотопської міської ради від 28.08.2018 "Про затвердження складу виконавчого комітету Конотопської міської ради";

- рішення Конотопської міської ради від 28.08.2018 "Про затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради";

- рішення Конотопської міської ради від 28.08.2018 "Про затвердження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з правом підпису".

2. Визнати протиправним Розпорядження № 126-ОС від 30.08.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у виконавчому комітеті Конотопської міської ради та поновити ОСОБА_1 на займаній посаді.

3. Зобов`язати виконавчий комітет Конотопської міської ради виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи до участі у справі було залучено в якості третіх осіб.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2020р. адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- Визнано протиправним Розпорядження міського голови Конотопської міської ради № 126-ОС від 30.08.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у виконавчому комітеті Конотопської міської ради.

- Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у виконавчому комітеті Конотопської міської ради з 06.09.2018.

- Зобов`язано виконавчий комітет Конотопської міської ради виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2018 по 22.12.2020 у розмірі 432408,35 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача Виконавчого комітету Конотопської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2114,40 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 40 копійок).

Разом з тим, питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час прийняття рішення судом не вирішувалося.

22.12.2020р. до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яку обґрунтовано тим, що рішенням суду з відповідача не стягнуто понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8648 грн. 16 коп.

Згідно з вимогами п. 1, п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, або якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до вимог частини 3 статті 252 КАС України суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на зазначене, керуючись приписами частини 3 статті 252 КАС України судом було призначено до розгляду заяву про прийняття додаткового судового рішення на 13.01.2020р.

13.01.2020р. в судове засідання представники сторін та треті особи не з"явились. Позивач та представник позивача у письмових заявах наданих до справи просили розглядати дану заяву за їх відсутності (заяви у справі).

Конотопська міська рада та виконавчий комітет Конотопської міської ради також просили суд розглядати дану заяву без участі їх представників (заяви у справі).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача та прийняття додаткового судового рішення, суд зазначає про таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з матеріалами справи між позивачем (замовник) та Адвокатським об"єднанням "Сенаторс" було укладено договір про надання правової допомоги від 01.09.2020р. №0109/20, за яким виконавець зобов`язується надати замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю професійну правничу допомогу. Ціна виконаних послуг згідно з пунктом 4.1. Договору складає 2% від суми призначеної виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 2% від суми задоволених позовних вимог щодо суми призначеної до стягнення становить 8648грн. 16 коп.

Згідно Акту здачі-приймання наданих послуг представником позивача - опрацьовано законодавство , підготовлено правову позицію та здійснено юридичний супровід шляхом участі у трьох засіданнях, складено та направлено адвокатських запит від 19.11.2020р.

При цьому, позивачем не надано доказів здійснення оплати за надані послуги.

Отже, відповідно до цього Акту сторонами Договору визначена лише вартість наданих послуг, розмір яких складає 8648,16 грн. Однак, позивачем не підтверджено понесені ним витрати за надані послуги.

Оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу, то за відсутності у матеріалах справи належним чином оформлених фінансових документів про оплату позивачем вартості послуг адвоката, підстави для відшкодування судових витрат у цій частині наразі відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заява позивача про винесення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №1840/3717/18 - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня отримання додаткового рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Кунець