Ухвала суду № 94193370, 18.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.01.2021Справа № 910/568/21

Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, літ. В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, буд. 8-А, офіс 111), Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)

про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000);

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міна, відчуження у будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо), передачі в користування (оренду, найм тощо) будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000);

- заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти „будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000);

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання користувачам (орендарям,наймачам, тощо) у доступі та користуванні приміщеннями в будівлі спеціально допоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" наявний повний пакет документів, який лише формально підтверджує його право вимоги за Іпотечним договором від 25.11.2020 на будівлю, але при цьому відсутні будь-які перешкоди для повторного звернення стягнення на предмет іпотеки (будівлі), державної реєстрації нових обтяжень будівлі, подальше здійснення будь-якого відчуження та/або зміни щодо будівлі (поділ, виділ, тощо), подальшу передачу будівлі в користування третім особам.

За доводами заявника, при повторному зверненні стягнення на предмет іпотеки, поновити порушені права власності ТОВ "Фрунзе 69" на будівлю буде істотно ускладнено або навіть неможливо. Відтак, заборона ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" і третім особам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, унеможливить подальше законне відчуження будівлі та незаконне заволодіння нею третіми особами до вирішення судового спору по суті.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність останньої, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 18.01.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин