Рішення № 9417531, 28.04.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-910-1/10

Р І Ш Е Н Н Я №2-3874-1/09

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Настевич К.О., Коробій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сувенір” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Український сувенір» про стягнення невиплаченої заробітної плати за вересень 2009 р. в сумі 831 грн. 74 коп., за період з 1 листопада 2009 р. по 24 листопада 2009 р. в сумі 775 грн. 28 коп. і нарахованої компенсації за неотриману щорічну відпустку в сумі 523 грн. 63 коп.; суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за вересень і листопад 2009 р. у розмірі 1099, 28 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.11.2009 р. по 2.12.2009 р. в сумі 147 грн. 98 коп.; моральної шкоди у сумі 3000 грн.

При цьому, посилається на те, що 19.03.2009 р. він був прийнятий на роботу на посаду юрисконсульта ТОВ «Український сувенір», 10.11.2009 р. написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням в порядку ст.38 КЗпП України та проведення з ним розрахунку 24.11.2009 р. В цей день він прибув до підприємства за розрахунком, але йому не були виплачені суми заробітної плати та не був проведений розрахунок й не видана трудова книжка. Отже, крім невиплаченої заробітної плати, йому повинен бути виплачений ще й середній заробіток за весь час затримки по 2.12.2009 р.-дати подачі позову до суду. Діями відповідача йому заподіяна моральна шкода у розмірі 3000 грн. через перебування його у скрутному становищі внаслідок невиплати заробітної плати, перенесення душевних та фізичних страждань і перебування у постійному стресі та невизначеності.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив та збільшив і просить нарахувати і стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 1.09.2009 р. по 30.09.2009 р. в сумі 831 грн. 74 коп., загальну суму середнього заробітку за період затримки розрахунку за вересень і листопад місяць 2009 р. в сумі 4249 грн. 14 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.11.2009 р. по 8.04.2010 р. в сумі 2219 грн. 70 коп., моральну шкоду в сумі 3000 грн., посилаючись на те, що відповідач зарплату за листопад 2009 р. йому виплатив 7.12.2009 р., але станом на день розгляду спору у суді інші суми по зарплаті не були виплачені, трудову книжку він отримав по пошті 8.04.2010 р. без дати звільнення та печатки підприємства.

Представники відповідача позов визнали частково, що стосується виплати середнього заробітної плати за час затримки виплати за період з 24.11.2009 р. по 7.12.2009 р. за 9 днів в сумі 190 грн. 26 коп. Мотивують заперечення тим, що зарплата за вересень 2009 р. позивачу була виплачена повністю, трудова книжка отримана ним 24.11.2009 р., коли він із сваркою залишив підприємство, не давши належним чином її оформити. Повний розрахунок при звільненні позивача не був з ним проведений, бо рахунок товариства був арештований виконавчою службою. Вважають, що товариство моральної шкоди ОСОБА_1 не заподіювало, а її наявність взагалі недоведена.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, зясувавши обставини справи, заслухавши показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом по ТОВ «Український сувенір» від 19.03.2009 р. №9-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до товариства на посаду юрисконсульта. Наказом №34-к від 24.11.2009 р. по товариству ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням. Розрахунок при звільненні з позивачем по справі був проведений 7.12.2009 р., коли йому було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1064 грн. 33 коп., яка не була виплачена при звільненні по вині відповідача по справі.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі при звільненні з роботи мала місце невиплата нарахованої заробітної плати за листопад 2009 р. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 1064 грн. 33 коп., що не заперечують представники відповідача і це вбачається з копії платіжної відомості №НЗП-000011 за листопад 2009 р. (а.с.24).

В подальшому після звільнення належні позивачу по справі вказані гроші були виплачені 7.12.2009 р. Таким чином, є вина відповідача по справі у невиплаті в зазначені законом строки розрахункових при звільненні коштів позивачу, тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по зарплаті за період з 24.11.2009 р. по 7.12.2009 р., що складає вказану у позові суму в 253 грн. 68 коп. Вираховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд визначає його в 377 грн. 79 коп., виходячи із середньоденного заробітку в 37 грн. 79 коп. і 10 робочих днів затримки. Але, заявлені вимоги в цій частині дорівнюють 253 грн. 68 коп., що є правом подавача позову і суд по закону не може вийти за межі позовних вимог.

Суд критично відноситься до вимог позивача про стягнення зарплати за вересень 2009 р. та відповідно середнього заробітку за затримку виплати зарплати за цей місяць, бо вказану зарплату в розмірі 831 грн. 46 коп. він отримав 6.10.2009 р., проставивши свій підпис у платіжній відомості №НЗП-00009 за вересень 2009 р. Свій підпис ОСОБА_1 у цій відомості на отримання зарплати підтвердив в судовому засіданні. Його твердження, що сума в 831 грн. 46 коп. не є заробітною платою, а особистою премією керівника підприємства, нічим не підтверджені, є надуманими. Той факт, що відрахування по зарплаті у державні фонди за вересень 2009 р. не відбулись, не є підставою вважати й про невиплату зарплати працівникам підприємства за вказаний місяць. Представник відповідача пояснила, що таких відрахувань не відбулось по причині заблокування рахунку підприємства. Відсутність відрахувань у державні фонди не є обовязковою умовою того, що зарплата також не може бути виплачена. Іншого з боку позивача не доведено (а.с.23).

Не можуть бути задоволенні й позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як пояснила представник відповідача і підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, позивач по справі 24.11.2009 р., зявившись на підприємство, в кабінеті у директора вчинив сварку, забрав із столу ще не оформлену трудову книжку й пішов з підприємства.

Позивач пояснив, що йому по пошті надійшла неоформлена трудова книжка 8.04.2010 р. Між тим, підтвердження цьому не представлено, даних з поштового відділення він не надав, що є його правом. Представник відповідача заперечує проти того, що ОСОБА_1 направлялась трудова книжка поштою, наполягає на факті її отримання позивачем 24.11.2009 р. на підприємстві. Тому суд діє в межах наданих доказів відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України й приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позову. Вимог про зобовязання належним чином оформити трудову книжку або інших вимог по видачі трудової книжки ОСОБА_1 не висував й суд керується обємом заявлених позовних вимог.

Не можуть бути задоволені й позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишились недоведеними, бо лише сама по собі констатація факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою іі безумовною підставою для її стягнення.

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які іншим шляхом не спростовані та вважаються законними.

Не може покладатись судом на відповідача обовязок по стягненню на користь позивача понесених ним судових витрат по справі за сплату при подачі позову до суду судового збору в сумі 30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 75 грн., бо по закону ОСОБА_1 при подачі позову до суду був звільнений від їх оплати, а тому вказані витрати він вправі повернути назад відповідно до ст. 83 ЦПК України, подавши про це відповідну заява.

Тому, в силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по справі на користь держави, понесені судом у вигляд судового збору в сумі 51 грн. відповідно до п.1.п.п.а. ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. №825), з врахуванням обєму задоволених позовних вимог, бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від оплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сувенір” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір” (ВАТ «Піреус Банк Міжнародний комерційний Банк», м. Київ, р/р 260030024, МФО 300658, ЗКПО 02031039) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 253 гривні 68 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір” (ВАТ «Піреус Банк Міжнародний комерційний Банк», м. Київ, р/р 260030024, МФО 300658, ЗКПО 02031039) на користь держави судові витрати по справі: у вигляді судового збору в сумі 51 гривня, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя