Постанова № 94148637, 12.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21748/20

Провадження №: 2-а/752/211/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Власенко В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк Владислава Сергійовича, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зафіксованої не в автоматичному режимі, та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зафіксованої не в автоматичному режимі, та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 30 жовтня 2020 року інспектором 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк В.С. було винесено постанову серії ЕАМ № 3358515 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення п. 8.4 (г) ПДР, оскільки водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 "Рух прямо" та здійснив поворот ліворуч. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- скасувати як протиправну постанову серії ЕАМ № 3358515 від 30.10.2020р. інспектора 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяка В.С. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

- стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 26)

Відповідач інспектор 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк В.С. - відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

14 грудня 2020 року до суду надійшло пояснення представника Департаменту патрульної поліції. Просить відмовити в задоволенні позову. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпАП, інспектор при її винесенні діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим повністю виконав вимоги ст. 19 Конституції України.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк В.С. винесено постанову серії ЕАМ № 3358515 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення п. 8.4 (г) ПДР, оскільки водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 "Рух прямо" та здійснив поворот ліворуч.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п. 8.4 г ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Дослідивши диск наданий представником Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, судом встановлено, факт порушення п. 8.4 г ПДР України позивачем 30 жовтня 2020 року не зафіксовано.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вимога позивача про закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У свою чергу, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує фактом притягнення його до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 121, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк Владислава Сергійовича, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зафіксованої не в автоматичному режимі, та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Скасувати постанову від 30 жовтня 2020 року серії ЕАМ № 3358515 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, складену інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк Владиславом Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою серія ЕАМ № 3358515 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2020 року, складену інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Хізяк Владиславом Сергійовичем, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: