Рішення № 94127946, 13.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м. Київ № 640/17952/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаСлужби Безпеки України Адміністрація Державної прикордонної служби Українипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі відповідач, СБУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Адміністрація Державної прикордонної служби України, у якому просить:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо відмови у скасуванні рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду на територію України громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України № 5/4/2-К-22/31 від 15.04.2020 щодо відмови у скасуванні рішення СБУ про заборону в`їзду на територію України громадянці РФ ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Службу безпеки України прийняти постанову про скасування заборони громадянці РФ ОСОБА_1 в`їзду в Україну;

- зобов`язати Службу безпеки України вилучити відомості щодо ОСОБА_1 із бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у постанові про заборону в`їзду від 26.10.2018 № 5/4/2-19897 зазначені відомості, які не підтверджують жодним чином антиукраїнської діяльності позивачки, оскільки конкретних висловлювань чи фактів, які б свідчили про особисту антиукраїнську позицію ОСОБА_1 чи підтримку особисто нею російської агресії в Україні відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено. Окрім того, при прийнятті рішення про заборону в`їзду громадянці РФ ОСОБА_1 строком на 3 роки, відповідач керувався нормами статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», які втратили чинність 08.07.2018, тобто на момент прийняття постанови були нечинними. Позивач та її представник зазначають, що відповідачем протиправно відмовлено у квітні 2020 у скасуванні рішення про заборону в`їзду від 28.10.2018 № 5/4/2-19897 строком на три роки громадянці РФ ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 відкрито провадження у справі № 640/17952/20 та вирішено здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що вирішуючи питання про заборону в`їзду позивачу в Україну в інтересах забезпечення безпеки України, діяв в межах своїх повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та іншим законодавством України, з дотриманням норм міжнародного законодавства. Посилання у постанові про заборону в`їзду в Україну від 26.10.2018 на положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» є технічною опискою та не спростовує отриманої інформації щодо провадження діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення безпеки України, що детально викладено у відповідній довідці.

Також відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, ураховуючи те, що позивачці ще 11.06.2019 при спробі прибути в Україну було достеменно відомо про існування заборони їй в`їзду в Україну, але протягом тривалого часу позивачем не вжито заходів реагування. Відповідач повідомив суду про те, що ОСОБА_1 вже зверталась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправною та скасування рішення СБУ № 5/4/2-19897 від 26.10.2018, а тому позови у справах 640/17952/20 та 640/12410/20 є тотожними, оскільки збігаються сторони, предмет і підставі позовів.

Державною прикордонною службою надано письмові пояснення по суті позовних вимог, а також звернено увагу на те, що позовна заява ОСОБА_1 про оскарження постанови про заборону в`їзду була повернута ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі № 640/12410/20 у зв`язку з визнанням судом неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, у якій фактично повторюється виклад обставин, зазначений у позовній заяві та відповідні обґрунтування позовних вимог.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.10.2018 Службою безпеки України винесено постанову про заборону в`їзду до України, затверджену заступником голови Служби безпеки України 28.10.2018, якою в інтересах забезпечення національної безпеки України заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 / ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд на територію України строком на три роки.

02.11.2018 на адресу Адміністрації Держприкордонслужби (вхідний реєстраційний № 40915/0/4-18-Вх від 02.11.2018) надійшло Доручення Служби безпеки України від 26.10.2018 за № 5/4/2 - 19898 разом із постановою про заборону в`їзду в Україну від 26.10.2018, затвердженою 26.10.2018, стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом, а саме на три роки - до 26.10.2021.

З пояснень Адміністрації Державної прикордонної служби України вбачається, що на підставі вказаного Доручення та відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 17.04.2013, інформація стосовно громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була уведена до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України (строком на три роки, до 26.10.2021).

Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку дій (наказ МВС України № 535 від 23.06.2017) передбачено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «Д», уповноважені службові особи діють відповідно до вимог законодавства.

11 червня 2019 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , прибула літаком до аеропорту «Бориспіль» та мала намір перетнути кордон України у встановленому законом порядку через Окремий контрольно-пропускного пункту «Київ».

Старшим зміни прикордонних нарядів 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» майором Лиском Максимом Ігоровичем , було прийнято рішення від 11 червня 2019 року про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянці РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , з причин того, що щодо неї є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну (а.с. 9).

У вказаному рішенні третьої особи також міститься посилання на факт отримання позивачем 11.06.2019 другого примірнику цього рішення.

Судом встановлено, що 05.06.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва була подана позовна заява разом з доданими до неї матеріалами від ОСОБА_1 ( в особі її представника - адвоката Ковальчука О.М.) до Служби безпеки України, старшого зміни прикордонних нарядів 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль - 1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» майора Лиско М.І. , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та даними з системи документообігу, предметом оскарження у справі у справі № 640/12410/20 є серед іншого визнання протиправним та скасування рішення Служби безпеки України № 5/4/2-19897 від 26.10.2018 про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 .

11.06.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі № 640/12410/20 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, а саме надання обґрунтування та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позовна заява при шестимісячному строку звернення до суду подана майже через рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 в адміністративній справі № 640/12410/20 визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та повернуто позовну заяву.

Водночас, адвокат Ковальчук Олександр Миколайович 10.04.2020 звернувся до Служби безпеки України із адвокатським запитом щодо надання завіреної копії рішення СБУ про заборону в`їзду в Україну громадянці РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , а також просив у разі відсутності передбачених законом підстав для заборони в`їзду на території України скасувати рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду в Україну громадянці РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 .

У відповідь на адвокатський запит Служба безпеки України своїм листом від 15.04.2020 № 5/4/2-К-22/31 за підписом начальника Департаменту захисту національної державності, надало відповідь, у якій зазначено, що підстави для скасування рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду в Україну громадянці РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. Разом з цим надало копію постанови про заборони в`їзду в Україну від 28.10.2018.

Позивач вважаючи, що прийняте рішення № 5/4/2-К- 22/31 від 15.04.2020 щодо відмови у скасуванні рішення (постанови) про заборону їй в`їзду на територію України є протиправним та підлягає скасуванню, звернулась з відповідним позовом до адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Пунктом 13 частини першої статті 24 вказаного Закону встановлено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Таким чином Служба безпеки України наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства.

Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначає Інструкція про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 № 344 (надалі - Інструкція №344).

Як було встановлено судом, постановою про заборону в`їзду в Україну від 26.10.2018, затвердженою заступником голови Служби безпеки України 28.10.2018, якою в інтересах забезпечення національної безпеки України заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 / ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд на територію України строком на три роки, а саме на три роки - до 26.10.2021.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Позивач, на обґрунтування порушення своїх прав і свобод посилається на факт того, що у зв`язку з виданням постанови від 28.10.2018 ОСОБА_1 відмовлено у в`їзді в Україну та обґрунтовує позовні вимоги саме у розрізі питання винесення постанови від 28.10.2018 без достатніх законних підстав.

Суд звертає увагу, що предметом позову у справі, що розглядається є оскарження рішення Служби безпеки України № 5/4/2-К-22/31 від 15.04.2020 про відмову у скасуванні рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду на територію України громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 . Сама постанова Служби безпеки України № 5/4/2-19897 від 26.10.2018 не є предметом дослідження у цій справі.

Пунктом 10 Інструкції № 344 передбачено, що про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в`їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в`їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи інформують Департамент контррозвідки СБ України (далі - ДКР).

У цьому випадку функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, який приймав рішення про заборону в`їзду в Україну особі, готує з урахуванням порядку, визначеного пунктами 3, 4, 6 - 8 цієї Інструкції, постанову про скасування заборони в`їзду особи в Україну. У випадку скасування заборони в`їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

Суд дійшов висновку про те, що повноваження відповідача щодо прийняття постанови про скасування заборони в`їзду особи в Україну можливе у випадку:

надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в`їзд в Україну;

винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони.

Суду учасниками справи не надано відповідних доказів щодо надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в`їзд в Україну, а отже відсутні підстави для прийняття відповідачем постанови про скасування заборони в`їзду особи в Україну.

Досліджуючи зміст адвокатського запиту від 10.04.2020 судом також не встановлено інформації, яка свідчить про наявність підстав для винесення уповноваженим органом постанови про скасування заборони в`їзду особи в Україну.

Таким чином, скасування постанови про заборону в`їзду реалізується через подання позовної заяви про оскарження такої постанови, а не на підставі адвокатського запиту, у якому фактично були викладені обставини, які мали бути оцінені виключно судом. При цьому, судом встановлено, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі № 640/12410/20, яка набрала законної сили, вже було визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду; зазначена ухвала не була оскаржена позивачем. З огляду на таке, відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в`їзду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Стосовно оскаржуваного рішення відповідача, оформленого листом від 15.04.2020 № 5/4/2-К-22/31, суд дійшов висновку, що таке рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 15.04.2020 № 5/4/2-К-22/31 щодо надання інформації про відсутність підстав для скасування постанови СБУ про заборону в`їзду ОСОБА_1 , сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

У даному провадженні виключається можливість надання оцінки безпосередньо індивідуальному акту суб`єкта владних повноважень, який спричинив негативні наслідки для позивача, у зв`язку з чим суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими. Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти постанову про скасування заборони в`їзду в Україну та вилучити відомості щодо ОСОБА_1 із бази даних осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну, не можуть бути розглянуті як окремі вимоги без надання судом оцінки безпосередньо індивідуальному акту, яким заборонено в`їзд, підстави для задоволення цих вимог також відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, позовні вимоги заявлені позивачем на розгляд адміністративного суду визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.П. Балась