Рішення № 94124815, 12.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 915/1368/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХАРМАПРОМ”,

53211, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49; код ЄДРПОУ 42191778

представник позивача: адвокат АБ “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ” Шашликов Денис Геннадійович, 53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул, Першотравнева, буд.1, оф. 1

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ)

про: стягнення 178 907,86 грн

12.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХАРМАПРОМ” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 10.11.2020 року про стягнення 178 907,86 грн, яка складається із суми заборгованості за договором постачання товару №53-123-11-20-06201 від 16 березня 2020 року у розмірі 170 634,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 6 209,57 грн., 3% річних у розмірі 1 552,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 511,90 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання товару №53-123-11-20-06201 від 16 березня 2020 року в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 13.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1368/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду від 13.11.2020 року відповідач отримав 20.11.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.12.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору чітко передбачено, що пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Відповідач визнає наявність заборгованості в сумі 170 634,00 грн, проте заперечує період виникнення прострочення зобов`язання. Вказує, що несвоєчасна оплата виникла зокрема через наявність заборгованості у ДП “Гарантований покупець” перед відповідачем. Також відповідач посилається на введення карантину на всій території України як на форс-мажорну обставину, яка звільняє сторін від відповідальності. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХАРМАПРОМ” (постачальник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” (покупець, відповідач) укладено договір на постачання товару №53-123-11-20-06201 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплати товар – код СРV 39540000-9 по ДК 021:2015 – Вироби різні з канату, мотузки, шпагату та сітки (Шнури, канати) (далі - товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару складає 170 634,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання здійснюється протягом 60 днів з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.06.2020 року, на умовах:

- DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство”, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 Договору, з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про довірчі послуги” у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, підтверджуючий якість продукції.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.

Відповідно до п. 7.2 Договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язані інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Відповідно до п. 7.3 Договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 12.1 Договору Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія терміну цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2021.

Відповідно до п. 12.3 Договору закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов`язань.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили найменування товару, його тип, ціну за одиницю тощо.

18.05.2020 року позивач поставив відповідачу товар на суму 170 550,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №38 від 18.05.2020 року.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №49 від 18.05.2020 року на суму 170 550,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору строк оплати – до 22.07.2020 року включно.

01.06.2020 року позивач поставив відповідачу товар на суму 84,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №43 від 21.05.2020 року.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №52 від 21.05.2020 року на суму 84,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору строк оплати – до 05.08.2020 року включно.

05.08.2020 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №05082020-1 від 05.08.2020 року про сплату боргу в сумі 170 634,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом №07/13797 від 20.08.2020 року визнав наявність заборгованості в сумі 170 634,00 грн та просив максимально відстрочити термін платежу.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання товару №53-123-11-20-06201 від 16 березня 2020 року у розмірі 170 634,00 грн є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 6 209,57 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладеного між сторонами договору на постачання товару №53-123-11-20-06201 від 16 березня 2020 року сторони визначили, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2).

За змістом ст. 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 6 209,57 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 552,39 грн та інфляційних втрат у розмірі 511,90 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних у загальному розмірі 1 552,39 грн, які нараховані:

- на заборгованість в сумі 170 550,00 грн за період з 22.07.2020 по 09.11.2020 року (111 днів прострочення), розмір нарахованих позивачем 3% річних склав 1 551,73 грн;

- на заборгованість в сумі 84,00 грн за період з 05.08.2020 по 09.11.2020 року (97 днів прострочення), розмір нарахованих позивачем 3% річних склав 0,67 грн.

Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок 3% річних:

- на заборгованість в сумі 170 550,00 грн за період з 23.07.2020 по 09.11.2020 року (110 днів прострочення), розмір 3% річних склав 1 537,75 грн;

- на заборгованість в сумі 84,00 грн за період з 06.08.2020 по 09.11.2020 року (96 днів прострочення), розмір 3% річних склав 0,66 грн.

Отже, належний до стягнення розмір 3% річних становить 1 538,41 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 13,98 грн (1 552,39 – 1 538,41) слід відмовити.

Позивачем нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 511,90 грн, які нараховані:

- на заборгованість в сумі 170 550,00 грн за період з серпня 2020 по вересень 2020 року включно, розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат склав 511,65 грн;

- на заборгованість в сумі 84,00 грн за період з серпня 2020 по вересень 2020 року включно, розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат склав 0,25 грн.

Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок інфляційних втрат:

- на заборгованість в сумі 170 550,00 грн за період з серпня 2020 по вересень 2020 року включно, розмір інфляційних втрат склав 509,94 грн;

- на заборгованість в сумі 84,00 грн за період з серпня 2020 по вересень 2020 року включно, розмір інфляційних втрат склав 0,25 грн.

Отже, належний до стягнення розмір інфляційних втрат становить 510,19 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1,71 грн (511,90 – 510,19) слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку п. 7.2, 7.3 Договору та не доведено, що введення на території України карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19 безпосередньо вплинуло на виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судовий збір у розмірі 2 683,62 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 96,52%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 590,23 грн (2 683,62 х 96,52%).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію договору №11/2020 від 02.01.2020 року про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатським бюро “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ”;

- копію свідоцтва серії ДП №3661 від 12.03.2018 року про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_1 ;

- акт про надання правової допомоги від 06.11.2020 року на суму 5 000,00 грн;

- розписку керівника АБ “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ” адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича про отримання від позивача винагороди за правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважав витрати позивача на правову в розмірі 5 000,00 грн завищеними та просив зменшити витрати позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу.

У постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19 Верховний Суд зробив висновок, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Враховуючи, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є підтвердженими розпискою адвоката, зазначені витрати є співмірними з ціною позову, суд не вбачає підстав для зменшення витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 96,52%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 826,00 грн (5 000,00 х 96,52%).

Керуючись ст.ст.2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХАРМАПРОМ” (53211, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49; код ЄДРПОУ 42191778):

- 170 634,00 грн - заборгованість за договором на постачання товару №53-123-11-20-06201 від 16 березня 2020 року,

- 1 538,41 грн - 3% річних,

- 510, 19 грн - інфляційні втрати,

- 2 590,23 грн - судовий збір,

- 4 826,00 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.01.2021.

Суддя Н.О. Семенчук