Ухвала суду № 941126, 10.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-14796/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“10” травня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившева Л.І., Костенко М.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі: Бойченко Ю.М.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Техномережі»

на постанову господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року

у справі № 5/1802-25/99

за позовом Приватного підприємства «Техномережі»

доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0001812310/0/0/11782/23-1 від 12.07.2005 року про визначення суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 201442,02 грн..

Постановою господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій ставить питання про скасування вищезазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, попередніми судовими інстанціями встановлено, що податковим органом було проведено комплексну документальну перевірку ПП«Техномережі» на предмет дотримання вимог валютного та податкового законодавства за період з 19.04.2004 року по 31.03.2005 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт №181/23-1/32894199 від 08.07.2005 року, на підставі якого ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 201442,02грн..

Як свідчать матеріали справи, між ПП«Техномережі» та ПП «Югавара» було укладено договір №01/31 від 01.12.2004 року про надання послуг з маркетингового дослідження ринків товарів(а.с.29-30).

Актом прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2004 року засвідчено виконання вказаного вище договору. Сума до сплати за актом №01/31 від 31.12.2004 року становить 258008,40 грн. і була включена позивачем до складу валових витрат за ІVквартал 2004 року.

Однак, на час перевірки розрахунки між позивачем та ПП «Югавара» за дані послуги проведені не були.

Також між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Маркет мега» було укладено 2 договори від 01.03.2005 року №01/03 та №02/03 про надання послуг по маркетинговому дослідженню ринків товарів (а.с.23-24, 26-27). Актами прийому-передачі наданих послуг від 01.03.2005 року засвідчено виконання цих договорів на суму 328692,72грн. та 197566,24грн. відповідно. І, хоч розрахунки між господарськими товариствами за надані послуги проведено не було, суми за вказаними актами-прийому-передачі наданих послуг, включені позивачем до складу валових витрат за І квартал 2005 року.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення податкового органу про зменшення валових витрат та донарахування податку на прибуток, однак, доказів про проведення розрахунків за виконані роботи позивачем не представлено, як того вимагає п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що обовязок доведення помилковості будь-якого донарахування контролюючого органу покладається на платника податків.

Крім того, вказані акти приймання-передачі наданих послуг не відповідають п.2ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), а саме: акти не містять відомості про зміст та обсяг проведених господарських операцій; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи, якими є акти приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2004 року (до договору №01/31 від 01.12.2004 року) та від 01.03.2005 року (до договорів №№01/03, 02/03 від 01.03.2005 року) складені з порушенням, вони не можуть бути підставою для включення сум вказаних в актах виконаних робіт до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також, приписами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Техномережі» - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 15 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя

Вищого адміністративного суду

України Н.Є.Маринчак