Постанова № 940976, 05.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-21879/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                         05 квітня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Добрелі І.В.,

представника відповідача –  Бикова В.А., Горбатенко І.М., Стадник Т.М., Кісельової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року

у справі№ АС -03/494

за позовом Державного підприємства «ІОМЗ-Холдінг»

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2005 року ДП «ІОМЗ-Холдінг» звернулось до суду з позовом до Ізюмської ОДПІ Харківської області про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000722310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку на додану вартість у розмірі 1486275, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1486275, 00 грн., податкового повідомлення – рішення № 0000712310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку на прибуток у розмірі 64400, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32200, 00 грн., податкового повідомлення – рішення № 0000732310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування плати за землю у розмірі 6655, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3328, 00 грн., податкового повідомлення – рішення № 0000201700/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1032, 54 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2065, 08 грн., податкового повідомлення - рішення № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн., податкового повідомлення - рішення № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн.

Заявою від 26 жовтня 2005 року позивач доповнив позовні вимоги і просив також визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000722310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000712310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000732310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000201700/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року та № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року.

Заявою від 06 січня 2006 року ДП «ІОМЗ-Холдінг» уточнило позовні вимоги та просило визнати нечинними податкове повідомлення – рішення № 0000722310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку на додану вартість у розмірі 1486275, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1486275, 00 грн., податкове повідомлення – рішення № 0000712310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку на прибуток у розмірі 64400, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32200, 00 грн., податкове повідомлення – рішення № 0000732310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування плати за землю у розмірі 6655, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3328, 00 грн., податкове повідомлення – рішення № 0000201700/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1032, 54 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2065, 08 грн., рішення № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн., рішення № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн., податкові повідомлення - рішення № 0000722310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000712310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000732310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000201700/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року, № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року, позов задоволено частково.

Визнано нечинними податкові повідомлення – рішення Ізюмської ОДПІ від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн., № 0000201700/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/0 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/0 у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн. та податкові повідомлення – рішення Ізюмської ОДПІ від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн., № 0000201700/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/1 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30 000,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/1 у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174 856,0 грн.

В частині вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ від 16 вересня 2005 року № 0000712310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5 600, 00 грн. основний платіж, № 0000732310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 3 360, 00 грн. основний платіж, № 0000201700/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 032, 54 грн. основний платіж та податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ від 19 жовтня 2005року № 0000712310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5 600,00 грн. основний платіж, № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 3 360,00 грн. основний платіж, № 0000201700/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 032, 54 грн. основний платіж у позові відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «ІОМЗ-Холдінг» витрати по сплаті державного мита у розмірі 3, 40 грн.

В касаційній скарзі Ізюмська ОДПІ Харківської області, посилаючись на необґрунтованість рішень суддів в частині задоволення позову, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суддів обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року, судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що Ізюмською ОДПІ Харківської області було проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) ДП «ІОМЗ-Холдінг» за період з 01 квітня 2002 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 632/231/30210179/289-ДСК від 02 вересня 2005 року.

В акті перевірки були встановлені порушення, зокрема:

1. Порушення підпункту 12.1.1. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у безпідставному віднесенні до валових витрат в ІІ кварталі 2003 року безнадійної заборгованості в сумі 235200, 00 грн. з посиланням на те, що підприємство не зверталось із заявами до судових або нотаріальних органів про стягнення заборгованості внаслідок чого було завищено валові витрати в ІІ кварталі 2003 року на 235200, 00 грн.

2. Порушення підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у безпідставному віднесенні до валових витрат у ІІІ та ІV кварталах 2004 року витрат по сплаті податку на землю, нарахованого на площі земельних ділянок, на яких знаходяться будівлі та споруди, передані згідно угоди міни ТОВ «Енергосоюз» в ІІ півріччі 2004 року, розташовані на 9,3 га, з них: в ІІІ кварталі 2004 року будівлі оздоровчого комплексу «Відпочинок», розташовані на земельній ділянці площею 5 га, в IV кварталі 2004 року будівлі та споруди, розташовані на земельних ділянках загальною площею 4,3 га з посиланням на те, що з моменту передачі у власність іншому підприємству будівель та споруд, ДП «ІОМЗ-Холдінг» вже не є власником чи користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться дані об'єкти, і не має права на включення до складу валових витрат податку на землю, нарахованого на площу переданих земельних ділянок, що призвело до завищення ним валових витрат в ІІІ та ІV кварталах 2004 року на 3972, 00 грн. та 18444, 00 грн. відповідно.

3. Порушення підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось в тому, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» в жовтні 2004 року застосувало нульову ставку податку по реалізації замків для з’єднання бурильних труб загальною вартістю 1 862 634, 42 грн. та феротитан вартістю 1 936 909,00 грн., однак позивачем не було надано достатніх підтверджень того, що замки бурильні загальною вартість 1862634, 00 грн. та феротитан загальною вартість 1936909, 00 грн. дійсно експортовано в результаті чого податкові зобов’язання з податку на додану вартість в жовтні 2004 року занижено на 759909, 00 грн.

4. Порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось в тому, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» в лютому 2003 року списало кредиторську заборгованість у зв’язку з закінченням терміну позовної давності на суму 931510, 00 грн., цю суму згідно книги продажу в березні 2003 року було відображено в складі податкових зобов’язань в графі «загальні обсяги продажу товарів, по яких не виникають податкові зобов’язання», а документи, які б свідчили про те, що списана кредиторська заборгованість виникла по неоподатковуваним операціям, підприємством не були представлені, внаслідок чого було занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в березня 2003 року на суму 186302, 00 грн.

5. Порушення ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», норми якої діяли з 01 січня 2005 року по 30 березня 2005 року, що виразилось в тому, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» в січні, лютому 2005 року було визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації основних фондів за цінами нижчими від залишкової вартості, внаслідок чого було занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 66144, 00 грн., у тому числі, в січні 2005 року на 8451, 00 грн., в лютому 2005 року на 57693, 00 грн.

6. Порушення підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось в тому, що згідно книги придбання підприємством протягом періоду, що перевірявся, до складу податкового кредиту включались суми податку на додану вартість згідно накладних ТОВ НВП «Метал» № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 1 395 600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 232 600, 00 грн.; № 127/1 від 25 серпня 2004 року на суму 1 060 020, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 176 670, 00 грн.; № 127/1 від 30 листопада 2004 року на суму 48 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8 000, 00 грн.; № 127/1 від 31 грудня 2004 року на суму 116 700, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19 450,00 грн., № 127/1 від 31 січня 2005 року на суму 127 200, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 200, 00 грн.; № 127/1 від 28 лютого 2005 року на суму 12 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 000, 00 грн., № 127/1 від 30 березня 2005 року на суму 84 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 14 000, 00 грн., які не були представлені до перевірки.

7. Порушення п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось в тому, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» в період з 01 квітня 2002 року по 31 березня 2005 року здійснило реалізацію продукції невласного виробництва через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів № 166а від 27 лютого 2003 року на суму 3000, 00 грн., № 167 від 28 лютого 2003 року на суму 3000, 00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, операції проводились по рахунку 361/5 (готова продукція куплена для продажу) в результаті чого ДП «ІОМЗ-Холдінг» були визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30000, 00 грн.

8. Порушення ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю», що виявилось у тому, що згідно державного акту ІІ –ХР № 000347 від 19 лютого 2004 року № 7 земельна ділянка оздоровчого комплексу «Відпочинок», розташована в с. Червоний оскіл, становить 6, 6600 га та знаходиться у постійному користуванні у ДП «ІОМЗ-Холдінг», а позивач нараховував земельний податок, виходячи з розміру земельної ділянки в 5000 кв. м., в результаті чого, було занижено суму земельного податку на 6655, 00 грн., в тому числі за 2004 рік – 6655, 00 грн.

9. Порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось в тому, що розрахунки між ДП «ІОМЗ-Холдінг» та МПП «Оптика», ЗАТ «Оптикон», ОТК «Оптиком», ТОВ «Практика» здійснені з перевищенням законодавчо встановлених термінів розрахунків між резидентами та нерезидентами (перевищенням понад 90 днів з дати митного оформлення виїзної вантажної митної декларації), загальна кількість прострочених днів за період з 01 квітня 2002 року по 31 березня 2005 року становить 1095, в результаті чого ДП «ІОМЗ-Холдінг» були визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 174856, 00 грн.

10. Порушення ст. ст. 4, 8, підпункту «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виявилось в тому, що позивачем згідно ст. 44 Кодексу законів про працю було звільнено 29 працівників протягом 2004 року та нарахована при звільненні вихідна допомога, яка не була включена до загального місячного оподаткованого доходу згідно ст. 4 «Про податок з доходів фізичних осіб», чим було занижено оподатковуваний доход на загальну суму 7483, 54 грн., а також позивачем не було утримано податок з доходів найманих працівників в сумі 1032, 54 грн.

16 вересня 2005 року на підставі вказаного акту Ізюмська ОДПІ Харківської області винесла податкове повідомлення - рішення № 0000722310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 972 550, 00 грн., у тому числі 1486 275, 00 грн. основний платіж та 1486 275, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000712310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 96 600, 00 грн., у тому числі 64 400, 00 грн. основний платіж та 32 200, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000732310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 9 983, 00 грн., у тому числі 6 655, 00 грн. основний платіж та 3328, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000201700/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 3097, 62 грн., у тому числі 1 032, 54 грн. основний платіж та 2065, 08 грн. штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/0 у розмірі 30 000, 00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/0 у розмірі 174 856,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями – рішеннями та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в рамках апеляційного узгодження направив первинну скаргу, яка була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – без змін.

19 жовтня 2005 року Ізюмська ОДПІ Харківської області було винесла податкове повідомлення - рішення № 0000722310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 972 550, 00 грн., у тому числі 1486 275, 00 грн. основний платіж та 1486 275, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000712310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 96 600, 00 грн., у тому числі 64 400, 00 грн. основний платіж та 32 200, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000732310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 9 983, 00 грн., у тому числі 6 655, 00 грн. основний платіж та 3328, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення – рішення № 0000201700/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 3097, 62 грн., у тому числі 1 032, 54 грн. основний платіж та 2065, 08 грн. штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/1 у розмірі 30 000, 00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/1 у розмірі 174 856,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2002 року по справі № Б-24/27-02 було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «ІОМЗ-Холдінг» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000712310/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн. (основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн.) та податкового повідомлення – рішення № 0000712310/1 від 19 жовтня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.(основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн.), виходив з того, що позивачем було правомірно після закінчення строку позовної давностівключено суму дебіторської заборгованостідо складу валових витратзгідно підпунктом 5.2.8 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла в періоді, що перевірявся, положення якого надавали право платникам податків збільшувати валові витрати на суму безнадійної заборгованості до якої належить дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, не визначаючи при цьому додаткових умов.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог в частині визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000712310/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5 600, 00 грн. основний платіжтаподаткового повідомлення – рішення № 0000712310/1 від 19 жовтня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5 600,00 грн. основний платіж, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між ТОВ «Енергосоюз» та ДП «ІОМЗ-Холдінг» 21 липня 2004 року було укладено договір міни № 37, за яким будівлі оздоровчого комплексу «Відпочинок», що розташовані на земельній ділянці площею 6 000 кв. м., перейшли у власність ТОВ «Енергосоюз» в обмін на інвестиції у вигляді уступки права вимог та грошових коштів у розмірі 215 400,00 грн. , а згідно п. 8 договору право власності на предмет обміну виникло у інвестора з моменту державної реєстрації договору в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме з 22 липня 2004 року, що підтверджується витягом з реєстру. Таким чином, суди попередніх інстанцій, погодившись з висновками акту перевірки, дійшли висновку про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат відповідних періодів суми податку на землю в загальному розмірі 22416, 00 грн., нараховану на земельну ділянку, право власності на яку перейшло до ТОВ «Енергосоюз».

Визнаючи нечинними податкове повідомлення – рішення № 0000732310/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн., податкове повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005 року № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн. та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000732310/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 3 360, 00 грн. основний платіж, податкового повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005 року № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 3 360,00 грн. основний платіж, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

21 липня 2004 року між ТОВ «Енергосоюз» та ДП «ІОМЗ-Холдінг» було укладено договір міни № 37, згідно якого будівлі оздоровчого комплексу «Відпочинок», що розташовані на земельній ділянці площею 6000 кв. м., перейшли у власність ТОВ «Енергосоюз» в обмін на інвестиції у вигляді уступки права вимог та грошових коштів у розмірі 215 400,0 грн. Згідно п. 8 цього договору право власності на предмет обміну виникає у інвестора з моменту державної реєстрації договору в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Враховуючи те, що право власності на предмет обміну за договором міни виникло у інвестора з 22 липня 2004 року, тобто з моменту державної реєстрації, що підтверджується витягом з реєстру, суди дійшли висновку, що відповідно положень ст. 30 Земельного кодексу України та положень ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про плату за землю» з 22 липня 2004 року до ТОВ «Енергосоюз» перейшло право власності на земельні ділянки площею 6000 кв. м. під будівлями оздоровчого комплексу «Відпочинок», переданого за договором міни, а з цим і обов’язок по сплаті плати за землю у зв’язку з чим нарахування земельного податку позивачу з серпня 2004 року у розмірі 3295, 00 грн. є неправомірним, а з лютого 2004 року по серпень 2004 року у розмірі 3360, 00 грн. є правомірним.

Визнаючи нечинними податкове повідомлення – рішення від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн. та податкове повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

25 серпня 2004 року ДП «ІОМЗ-Холдінг» було укладено з ТОВ «Фактор-Енерго» договір комісії на продаж товару на експорт № ДК-41, яким було передбачено продаж на експорт замків бурових в кількості 3450 штук загальною вартістю 350964 дол. США (1864513, 50 грн.). Товар було передано комісіонеру згідно акту прийому – передачі від 25 серпня 2004 року.

27 серпня 2004 року ДП «ІОМЗ-Холдінг» було укладено з ТОВ «Трансінтер» договір комісії на продаж товару на експорт № 27/08, яким було передбачено продаж на експорт феротитану в кількості 20 т. загальною вартість 365000 дол. США (1938880, 00 грн.). Товар було передано комісіонеру згідно акту прийому – передачі від 27 серпня 2004 року.

16 червня 2004 року ТОВ «Фактор-Енерго» з фірмою «METALL EXPORT LLC USA» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1. 23 вересня 2004 року було укладено додаткову угоду № 2 до зовнішньоекономічного контракту від 16 червня 2004 року № 1, яка є його невід’ємною частиною, якою були внесені зміни та п. 1 контракту був викладений в новій редакцій, відповідно до якої контракт був укладений, в тому числі, на виконання договорів комісії № 1/К від 11 червня 2004 року, № 2/К від 15 червня 2004 року, № ДК-8/1/1 від 30 липня 2004 року, № ДК-9/6 від 20 вересня 2004 року, № 2 від 25 серпня 2004 року, № ДК-41 від 25 серпня 2004 року, № ДК-42 від 25 серпня 2004 року.

Посилаючись на положення підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», суди дійшли висновку, що замки бурові в кількості 3450 штук були експортовані, що підтверджується вантажними митними деклараціями № 318694 від 05 жовтня 2004 року та № 321064 від 22 жовтня 2004 року, а підтвердженням експорту феротитану в кількості 20 т. є вантажна митна декларація № 713708.

Крім того, суди в своїх рішеннях на підтвердження вищевикладеного посилались на лист Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного поштово – пенсійного банку «Аваль» від 11 березня 2005 року, яким вона повідомила про зарахування іноземної валюти на розрахунковий рахунок ТОВ «Фактор - Енерго» згідно контракту від 16 червня 2004 року з нерезидентом «METALL EXPORT LLC USA», та на лист Дніпропетровської філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Донкредитінвест» від 08 листопада 2004 року, яким вона повідомила комісіонера ТОВ «Трансінтер» про закриття розрахунків по вантажній митній декларації 100000007/4/713708 від 19 жовтня 2004 року за контрактом № FT 1/3 від 03 вересня 2004 pоку, інвойс 3, з фірмою «Grandis Metals Ins», США комітент ДП «ІОМЗ-Холдінг» на суму 365 000,00 дол. США.

Спростовуючи доводи відповідача про не підтвердження факту експорту феротитану у зв’язку з втратою оригіналу вантажної митної декларації, суди першої та апеляційної інстанції в своїх рішеннях посилались на лист ТОВ «Трансінтер» від 19 грудня 2005 року та на копію вантажної митної декларації, яка була завірена відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, та була залучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, суди дійшли висновку, що оподаткування позивачем вказаних операцій за нульовою ставкою є правомірним, а порушення ним підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлене в акті перевірки, спростованим.

Спростовуючи порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що списання кредиторської заборгованості, яка підтверджується розподільчим балансом та виписками з рахунків бухгалтерського обліку, здійснювалось на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 02 грудня 2002 року по справі № Б-24/27-02, якою згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» був затверджений реєстр кредиторів та визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені в місячний строк з моменту публікації оголошення, які обліковуються за даними бухгалтерського обліку боржника та вважаються погашеними. Враховуючи те, що п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює порядок коригування податкових зобов’язань щодо податку на додану вартість при визнанні боргу покупця безнадійним, що має місце при проведенні процедур урегулювання сумнівної заборгованості, тобто за непогашеною заборгованістю, а в даному випадку відбулось списання кредиторської заборгованості, про яку не заявили кредитори в місячний термін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що висновок відповідача про заниження позивачем суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 186302, 00 грн. є неправомірним.

Спростовуючи порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», суди попередніх інстанцій виходили з того, щов січні 2005 року на підставі оцінки, проведеної ЗАТ «Українсько-Сибірське Агентство Нерухомості», ДП «ІОМЗ-Холдінг» за договорами міни від 12 січня 2005 року передало ТОВ «Енергосоюз» в обмін на інвестиції благоустрій та озеленіння заводу вартістю 3 360,00 грн. (податок на додану вартість -560 ,00 грн.), двохсекційну градирню вартістю 5 040,00 грн. (податок на додану вартість - 840,00 грн.), огорожу заводу вартістю 6 720, 00 грн.; в лютому 2005 року на підставі оцінки, проведеної Фірмою «САБО ЛТД», позивач за договором міни від 03 лютого 2005 року передав ТОВ «Енергосоюз» в обмін на інвестиції галерею між цехами № 1 та корпусом №5 вартістю 18 573, 00 грн. (податок на додану вартість – 3 095,50 грн.), галерею між корпусом № 50 та № 1 вартістю 11 801, 00 грн. (податок на додану вартість 1 966, 80 грн.) та автошлях вартістю 14 968, 25 грн. (податок на додану вартість – 2 494,70 грн.). Посилаючись на те, що продаж основних фондів вчинені позивачем в межах ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто продаж частини майна відбувався після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника, на підставі рішення суду, яке є чинним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при встановленні перевіркою порушення підприємством норм ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», якою передбачено, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), відповідач помилково не врахував цей факт, що призвело до неправомірного встановлення факту заниження ДП «ІОМЗ-Холдінг» в січні – лютому 2005 року податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 66144, 00 грн.

В частині порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» судами попередніх інстанцій було встановлено, що в рамках договору купівлі-продажу від 25 серпня 2004 року №41, укладеного з ТОВ НВП «Метал», позивач придбав та отримав товар, що підтверджується накладною № РН-00132/1 від 27 серпня 2004 року (феротитан марки «Преміум» в кількості 20 т. на суму 2289 600, 00 грн.) та податковою накладною № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 2289 600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 381 600, 00 грн., накладною № РН-00129/1 від 25 серпня 2004 року (замки бурові в кількості 3450 шт.) на суму 2 210 640, 00 грн. та податковою накладною № 127/1 від 25 серпня 2004 року на суму 2 210 640, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 368 440, 00 грн.

Судами також було встановлено, що факт проведення господарських операцій згідно вищевказаних податкових накладних підтверджується платіжними дорученнями про перерахування позивачем коштів ТОВ НВП «Метал» від 07 жовтня 2004 року № 1, від 07 жовтня 2004 року № 2, від 08 жовтня 2004 року № 3, від 08 жовтня 2004 року № 4, від 12 жовтня 2004 року № 5, від 13 жовтня 2004 року № 6, від 07 жовтня 2004 року № 615, від 12 жовтня 2004 року № 616, від 09 листопада 2004 року № 13, від 09 листопада 2004 року № 10, від 09 листопада 2004 року № 12, від 09 листопада 2004 року № 11 та від 22 жовтня 2004 року №7.

Спростовуючи висновки акту в частині порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій виходили з того, що єдиною забороною на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відповідно до вищезазначеної норми є відсутність податкової накладної, враховуючи те, що в ході перевірки позивачем були надані відповідні податкові накладні, які оформлені згідно вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону, ДП «ІОМЗ-Холдінг» правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних. При цьому суди в своїх рішеннях також посилались на те, що факт придбання вказаного товару відповідачем не заперечується, а наявність вказаних податкових накладних також підтверджується, про що зазначено при перевірці ДП «ІОМЗ-Холдінг» з питання відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету за вересень 2004 року, про що складений акт від 17 травня 2005 року № 271, в якому податкова інспекція зазначила, що податковий кредит у вересні 2004 року склався у підприємства в зв'язку з придбанням товару від ТОВ НВП «Метал» на суму 1 245 000,0 грн., у тому числі податок на додану вартість 249 000, 00 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 25 серпня 2004 року №41 та підтверджений податковими накладними № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 2 289 600,0 грн., у тому числі податок на додану вартість 381 600, 00 грн., та № 127/1 від 25 серпня 2004 року на суму 2210 640, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 368 440, 00 грн.

Відносно факту включення позивачем сум податку на додану вартість по податковим накладним від 25 серпня 2004 року № 127/1 на суму 2210640, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 368440, 00 грн., та № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 2289600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 381600, 00 грн., до податкового кредиту в різних періодах частками до березня 2005 року, судами було зазначено, що позивач в порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно не відніс суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним до складу податкового кредиту в серпні 2004 року в повному обсязі, оскільки відповідно до вказаних норм мав право на нарахування податкового кредиту, а відповідач згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», здійснюючи документальну перевірку результатів діяльності платника податків за вересень 2004 року, повинен був виправити допущену помилку та визначити зобов’язання з податку на додану вартість за цей період з урахуванням вказаних податкових накладних, що не було ним зроблено та призвело до невірного визначення податкового кредиту та податкового зобов’язання за період, що перевірявся. Однак дії ДП «ІОМЗ-Холдінг» по включенню сум податку на додану вартість по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту частками є порушення введення податкового обліку, яке тягне за собою притягнення платника податку до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та не суперечать інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків.

Визнаючи нечинними податкові повідомлення – рішення від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0, № 0000712310/0, № 0000732310/0 та податкові повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/1, № 0000712310/1 № 0000732310/1 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2002 року по справі № Б-24/27-02 було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «ІОМЗ-Холдінг» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), у зв’язку з чим визначення позивачу цими податковими повідомленнями – рішеннями штрафних санкцій є неправомірним.

Визнаючи нечинними рішення № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн. та рішення № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30 000,00 грн. суди виходили з того, що висновки акту перевірки позивачем не спростовані та є правомірними, однак ці санкції всупереч ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» були застосовані безпідставно відповідачем під час дії мораторію відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 09 липня 2002 року по справі № Б-24/27-02.

Визнаючи нечинними рішення № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн. та рішення № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174 856,0 грн., суди виходили з наступного.

Перевіркою було встановлено, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» на підставі угоди № 232 від 01 червня 1999 року з МПП «Оптика» (м. Пенза, Росія) відвантажило на експорт лінзи на загальну суму 21004, 00 рос. руб. (4 098, 00 грн.) згідно вантажної митної декларації від 07 вересня 2000 року № 2665. В оплату за експортовану продукцію МПП «Оптика» перерахувало грошові кошти в сумі 20000, 00 рос. руб. Сума валютних коштів, яка не надійшла на рахунок підприємства за даною угодою, становить 1004, 00 рос. руб. (195, 00 грн.). Станом на 01 квітня 2002 року ДП «ІОМЗ-Холдінг» має не повернуті валютні кошти (дебіторська заборгованість) в сумі 80004, 00 рос. руб. та 9209, 00 дол. США.

На підставі угоди № 110 від 12 січня 2000 року з ЗАТ «Оптикон» (м. Вологда, Росія) ДП «ІОМЗ-Холдінг» відвантажило на експорт лінзи на загальну суму 94000, 00 рос. руб. (18 378,00 грн.) згідно вантажної митної декларації від 20 листопада 2000 року № 8353. В оплату за експортовану продукцію ЗАТ «Оптикон» перерахувало гротові кошти на загальну суму 15000, 00 рос. руб. Сума валютних коштів, яка не надійшла на рахунок підприємства за даною угодою, становить 79000, 00 рос. руб. (14 964, 00 грн.).

Перевіркою також було встановлено, що ДП «ІОМЗ-Холдінг» на підставі угоди № 110 від 24 листопада 1998 року з ОТК «Оптиком» (м. Санкт-Петербург, Росія) відвантажило на експорт лінзи на загальну суму 5693, 00 дол. США (22 429,00 грн.) згідно вантажної митної декларації від 13 січня 1999 року № 6551. За експортовану продукцію ОТК «Оптиком» не перерахувало на рахунок ДП «ІОМЗ-Холдінг» грошові кошти. Сума валютних коштів, яка не надійшла на рахунок підприємства за даною угодою, становить 5693, 00 дол. США (22 429,00 грн.).

Крім того, на підставі угоди від 12 липня 1999 року №128 з ТОВ «Практика» (м. Жуковський, Росія) ДП «ІОМЗ-Холдінг» відвантажило на експорт лінзи на загальну суму 3516, 00 дол. США (15 641, 00 грн.) згідно вантажної митної декларації від 13 липня 1999 року № 6599. За експортовану продукцію ТОВ «Практика» не перерахувало на рахунок ДП «ІОМЗ-Холдінг» грошові кошти. Сума валютних коштів, яка не надійшла на рахунок підприємства за даною угодою, становить 3516, 00 дол. США (15 641,00 грн.).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій підтвердили правомірність висновків акту в цій частині, однак застосування відповідачем пені відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» всупереч ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час дії мораторію відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 09 липня 2002 року по справі № Б-24/27-02 на думку суддів є неправомірним та безпідставним.

Визнаючи нечинними податкове повідомлення – рішення від 16 вересня 2005 року № 0000201700/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн. та податкове повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005 року № 0000201700/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн. та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинними податкового повідомлення – рішення від 16 вересня 2005 року № 0000201700/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 032, 54 грн. основний платіж та податкового повідомлення – рішення від 19 жовтня 2005року № 0000201700/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 032, 54 грн. основний платіж, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем ст. ст. 4, 8, підпункту «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є правомірними та не спростовані позивачем, однак санкції всупереч ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» були застосовані безпідставно відповідачем під час дії мораторію відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 09 липня 2002 року по справі № Б-24/27-02.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про неправомірність висновку акту перевірки в частині порушення позивачем вимог підпункту 12.1.1. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, в розмірі 235200, 00 грн., оскільки підпунктом 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. При цьому колегія суддів погоджується з твердженнями суддів попередніх інстанцій про безпідставність посилання відповідача в акті перевірки на положення підпункту 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» враховуючи те, що положення цього підпункту регулюють порядок врегулювання саме сумнівної заборгованості і не стосуються дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Колегія суддів також погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про правомірність застосування позивачем в жовтні 2004 року нульової ставки по операціям з реалізації замків для з’єднання бурильних труб загальною вартість 1862634, 42 грн. та феротитану марки «Преміум» загальною вартість 1936909, 00 грн. враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому згідно з положеннями підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищезгаданого Закону товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Встановивши, що факт експорту замків бурових в кількості 3450 штук підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями (за формою МД -2) № 321064 від 22 жовтня 2004 року та № 318694 від 05 жовтня 2004 року, на яких вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, що не заперечувалось відповідачем, суди дійшли вірного висновку про відсутність з боку позивача порушення підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому суди дійшли правильного висновку про підтвердження факту експорту феротитану в кількості 20 т. враховуючи лист Київської регіональної митниці від 13 грудня 2005 року, яким підтверджено, що оригінал п’ятого основного аркуша вантажної митної декларації № 100000007/4/713708 (форми МД -2) містив запис про фактичний вивіз феротитану марки «Преміум» в кількості 20 т. за межі митної території України, та завірену копію вантажної митної декларації згідно з вимогами п. 16 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», оскільки суди правильно виходили з того, що ця норма не може бути застосована до цих правовідносин враховуючи, що реалізація основних фондів відбувалась на підставі незалежної оцінки в рамках процедури санації відповідно до ст. 20 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що спростовує факт заниження ДП «ІОМЗ-Холдінг» податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 66144, 00 грн.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновками попередніх інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ НВП «Метал» № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 1 395 600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 232 600, 00 грн.; № 127/1 від 25 серпня 2004 року на суму 1 060 020, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 176 670, 00 грн.; № 127/1 від 30 листопада 2004 року на суму 48 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8 000, 00 грн.; № 127/1 від 31 грудня 2004 року на суму 116 700, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19 450,00 грн., № 127/1 від 31 січня 2005 року на суму 127 200, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 200, 00 грн.; № 127/1 від 28 лютого 2005 року на суму 12 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 000, 00 грн., № 127/1 від 30 березня 2005 року на суму 84 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 14 000, 00 грн. враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону)

Згідно підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Встановивши наявність податкових накладних ТОВ НВП «Метал» № 131/1 від 27 серпня 2004 року на суму 1395600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 232600, 00 грн., та № 127/1 від 25 серпня 2004 року на суму 1060020 грн., у тому числі податок на додану вартість 176670, 00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та відповідність їх вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судами не було встановлено наявність податкових накладних ТОВ НВП «Метал»м № 127/1 від 30 листопада 2004 року на суму 48 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8 000, 00 грн.; № 127/1 від 31 грудня 2004 року на суму 116 700, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19 450,00 грн., № 127/1 від 31 січня 2005 року на суму 127 200, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 200, 00 грн.; № 127/1 від 28 лютого 2005 року на суму 12 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 000, 00 грн., № 127/1 від 30 березня 2005 року на суму 84 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 14 000, 00 грн. та їх відповідність законодавчим вимогам, викладеним в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону, а тим самим і право позивача на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів також не погоджується з висновками попередніх інстанцій про безпідставність висновку відповідача про заниження ДП «ІОМЗ-Холдінг» податкових зобов’язань з податку на додану вартість в березня 2003 року на 186302, 00 грн. враховуючи наступне.

Встановивши, що списання кредиторської заборгованості, яка підтверджується розподільчим балансом та виписками з рахунків бухгалтерського обліку, здійснювалась на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 02 грудня 2002 року по справі № Б-24/27-02, якою згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» був затверджений реєстр кредиторів та визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені в місячний термін з моменту публікації оголошення, погашеними, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що кредиторська заборгованість в сумі 931510, 00 грн. обліковувалась на підприємстві станом на 01 листопада 1998 року, а тому до безнадійною у зв’язку зі закінченням строку позовної давності вона повинна була віднесена до моменту публікації оголошення в газеті «Голос України» 28 серпня 2002 року і не могла бути визнаною погашеною відповідно до ч.2 ст. 14 вищезгаданого Закону. При цьому судами необхідно було встановити наявність чи відсутність підстав, з якими п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» пов’язує перерахування податку на додану вартість і в залежності від цього підтвердити правомірність або спростувати висновки акту перевірки в частині встановлення заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість в березні 2003 року на 186302, 00 грн.

Крім того, суди дійшли помилкового висновку про неправомірність визначення позивачу податковими повідомленнями – рішеннями від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0 штрафу у розмірі 1486 275, 00 грн., № 0000712310/0 штрафу у розмірі 32 200, 00 грн., № 0000732310/0 штрафу у розмірі 3328, 00 грн., податковими повідомлення – рішеннями від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/1 штрафу у розмірі 1486 275, 00 грн., № 0000712310/1 штрафу у розмірі 32 200, 00 грн., № 0000732310/1 штрафу у розмірі 3328, 00 грн. враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми свідчать про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникають після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, висновки суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що боржник повинен виконувати зобов’язання, які виникли після введення мораторію, але пеня і штрафи за їх невиконання чи неналежне виконання не нараховуються є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року підлягають скасуванню в частині визнання нечинними податкових повідомлень – рішень Ізюмської ОДПІ від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн. та податкових повідомлень – рішень Ізюмської ОДПІ від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн., а справа в цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

В той же час, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 000, 00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» рішенням № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 174 856,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності рішенням № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року, а відповідно і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 000, 00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» рішенням № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 174 856,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності рішенням № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року, оскільки судами була підтверджена правомірність висновків акту в частині порушення позивачем п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а на штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не розповсюджується дія мораторію згідно зі ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням того, що ці санкції не відносяться до санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням – рішенням № 0000201700/1 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн. та податковим повідомленням – рішенням № 0000201700/0 від 19 жовтня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн. з урахуванням того, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникають після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року в частині визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000201700/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення № 0000201700/1 від 19 жовтня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30 000,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174 856,0 грн., постановити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 231, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року в частині задоволення позову про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000201700/0 від 16 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000752310/0 від 16 вересня 2005 року за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30000, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000742310/0 від 16 вересня 2005 року у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174856, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000201700/1 від 19 жовтня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2065, 08 грн.: штрафні санкції в сумі 2065, 08 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000752310/1 від 19 жовтня 2005 року за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 30 000, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000742310/1 від 19 жовтня 2005 року у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 174 856, 00 грн., постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В частині визнання нечинними податкових повідомлень – рішень Ізюмської ОДПІ від 16 вересня 2005 року № 0000722310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн. та податкових повідомлень – рішень Ізюмської ОДПІ від 19 жовтня 2005 року № 0000722310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2972550, 00 грн.: основний платіж 1486275, 00 грн., штрафні санкції в сумі 1486275, 00 грн., № 0000712310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 91000, 00 грн.: основний платіж 58800, 00 грн., штрафні санкції в сумі 32200, 00 грн., № 0000732310/1 про визначення суми податкового зобов’язання з плати на землю у розмірі 6623, 00 грн.: основний платіж 3295, 00 грн., штрафні санкції в сумі 3328, 00 грн. постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 06 січня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Суддя - доповідач:      (підпис)       Л.І. Бившева

                         Судді:                            (підпис)       М.І. Костенко

                                                                 (підпис)      Н.Є. Маринчак

                                                                 (підпис)      Є.А. Усенко

                                                                 (підпис)      Т.М. Шипуліна                     

                  З оригіналом згідно

                           Суддя                                                                    Л.І. Бившева