Рішення № 94096585, 18.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Справа № 160/13633/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів «Пневматичні циліндри лінійної дії - газові пружини (газліфти): 360*145/ 250N D21 dlO Hole 8mm - 200 шт., 360*145/ 350N D21 dlO Hole 8mm - 5000 шт., 360*145/ 450N D21 dlO Hole 8mm - 3000 шт., 360*145/ 750N D21 dlO Hole 8mm - 4000 шт., 360*145/ 1000N D21 dlO Hole 8mm - 6000 шт., 360*145/ 1200N D21 dlO Hole 8mm - 10000 шт., Див. доп.; Меблева фурнітура з недорогоцінних (чорних) металів: механізм арт. TST 4014 - 2400 пар. Див. "електронний інвойс" 2. Місць - 4 РХ/4/1.» (далі - товари) подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA110150.2020.014205 від 28.08.2020 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 МКУ, зокрема: контракт №03-06-2019 від 03.06.2019 р.; інвойс DTL2020000000408 від 17.08.2020 р; переклад інвойсу DTL2020000000408 від 17.08.2020 р.; пакувальний лист б/н від 17.08.2020 р.; переклад пакувального листа б/н від 17.08.2020 р.; автотранспортну накладну №00240 від 21.08.2020 р.; сертифікат про походження товару D0125593 від 19.08.2020 р.; рахунок-фактуру №ТЛ-327 від 04.08.2020 р.; довідку б/н від 27.08.2020 р.; контракт №03-06-2019 від 03.06.2019 р.; специфікацію №3 від 14.08.2020 р.; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №02/07/20 від 02.07.2020 р.; комерційну пропозицію від 10.08.2020 р.; переклад комерційної пропозиції від 10.08.2020 р.; договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018 р.; договір про перевезення 02/07/20 від 02.07.2020 р.; договір про перевезення №12/12/2019/1/20 від 12.12.2019 р.; договір про перевезення №130820 від 13.08.2020 р.; заявку на перевезення №4 від 13.08.2020 р.; експортну декларацію від 19.08.2020 р. Однак митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2020/00158 від 28.08.2020 р. Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при подачі митної декларації ним було долучено усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, яка визначена за даним договором.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 19.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в ході перевірки наданих декларантом документів, виявлено розбіжності та відсутність відомостей. Так, імпортером до митного оформлення надано довідку від експедитора б/н від 27.08.2020 р., рахунок від експедитора від 04.08.2020 р. №ТЛ-327, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №02/07/20 від 02.07.2020 р. з ТОВ «Транс Лідер», товаротранспортну накладну від 21.08.2020 р. №00240, договір про перевезення вантажів від 13.08.2020 р. №130820, укладений між ТОВ «Транс Лідер» та ТОВ «Автоцех+», договір від 02.07.2020 р. № 02/07/20 між ТОВ «Автоцех+» та безпосереднім перевізником (турецька компанія). В даних документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження товару, а також розмір винагороди експедитора за межами митної території України. До митного оформлення декларантом надано контракт-заявку від 13.08.2020 р. №4 щодо узгодження умов перевезення вантажу 13 т/11 палет на автомобілі №47АG674/47АG671. Враховуючи вищезазначене, домовленості щодо транспортування товару у розмірі укладено раніше, ніж специфікацію №3 від 14.08.2020 р., а також рахунок від 17.08.2020 р. №DTL2020000000408. Надана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2021 р. №20341200ЕХ232550 містить посилання на рахунок-фактуру від 17.08.2020 р. №20243160110886012437031. Разом з тим, поставка товару здійснюється на підставі рахунку від 17.08.2020 р. № DTL2020000000408.

Враховуючи викладене вище, Дніпровською митницею Держмитслужби до товару №2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 22.07.2020 р. №ІТА500070/2020/227200-4,51 дол.США/кг. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р., діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем 28.08.2020 р. була подана митна декларація №UA110150/2020/014205, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено товар 2: «меблева фурнітура з недорогоцінних (чорних) металів)....».

Даний товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.06.2019 р. №03-06-2019, укладеного між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та T.S.T. Dis Tic Ltd. Sti, (Турція), на умовах поставки FCA, Bursa.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст.58 МКУ.

Імпортером до митного оформлення надано довідку від експедитора б/н від 27.08.2020 р., рахунок від експедитора від 04.08.2020 р. №ТЛ-327, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №02/07/20 від 02.07.2020 р. з ТОВ «Транс Лідер», товаротранспортну накладну від 21.08.2020 р. №00240, договір про перевезення вантажів від 13.08.2020 р. №130820, укладений між ТОВ «Транс Лідер» та ТОВ «Автоцех+», договір від 02.07.2020 р. № 02/07/20 між ТОВ «Автоцех+» та безпосереднім перевізником (турецька компанія).

Судом також встановлено, що Дніпровською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00158 від 28.08.2020 р.

Листом декларанта від 28.08.2020 р. №1 імпортером заявлено про неможливість подання додаткових документів.

З урахуванням положень ч.7 ст.55 МКУ товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: №UA110150/2020/014265 від 28.08.2020 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Таким чином, фінансові гарантії склали 87 946,45 грн. з ПДВ та мита у розмірі 39 975,66 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р. є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

В даному випадку, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному:

«У відповідності до cт.337 Кодексу, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне. Поставка товару здійснюється згідно специфікації №3 до контракту №03-06-2019 від 03.06.2019 на умовах поставки EXW м.Бурса (Туреччина). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки EXW витрати на навантаження товару на транспортний засіб покладено на Покупця, та є складовою митної вартості товару у відповідності до ч.10 cт.58 МКУ. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Імпортером до митного оформлення надано довідку від експедитора б/н від 27.08.2020, рахунок від експедитора від 04.08.2020 №ТЛ-327, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №02/07/20 від 02.07.2020 з ТОВ «Транс Лідер», товаротранспортну накладну від 21.08.2020 №00240, договір про перевезення вантажів від 13.08.2020 №130820, укладений між ТОВ «Транс Лідер» та ТОВ «Автоцех +», договір від 02.07.2020 № 02/07/20 між ТОВ «Автоцех +» та безпосереднім перевізником (турецька компанія). В даних документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження товару, а також розмір винагороди експедитора за межами митної території України. До митного оформлення декларантом надано контракт-заявку від 13.08.2020 №4 щодо узгодження умов перевезення вантажу 13 т/11 палет на автомобілі №47АG674/47АG671. Враховуючи вищезазначене, домовленості щодо транспортування товару у розмірі укладено раніше, ніж специфікацію №3 від 14.08.2020, а також рахунок від 17.08.2020 №DTL2020000000408. Надана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2020 №20341200ЕХ232550 містить посилання на рахунок-фактуру від 17.08.2020 №20243160110886012437031. Разом з тим, поставка товару здійснюється на підставі рахунку від 17.08.2020 №DTL2020000000408.»

Так, з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом було надано: автотранспортну накладну №00240 від 21.08.2020 р.; рахунок-фактуру №ТЛ-327 від 04.08.2020 р.; довідку про транспортні витрати б/н від 27.08.2020 р.; договір про перевезення 02/07/20 від 02.07.2020 р.; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №02/07/20 від 02.07.2020 р.; договір про перевезення №12/12/2019/1/20 від 12.12.2019 р.; договір про перевезення №130820 від 13.08.2020 р., заявку на перевезення №4 від 13.08.2020 р.

Умови поставки EXW, в редакції Інкотермс 2010, які погоджені сторонами, передбачають доставку товару покупцю на площі підприємства-продавця або в іншому вказаному місці.

З заявки на перевезення №130820 від 13.08.2020 р. чітко видно, що: місто загрузки Nilufer Organize Sanayi Bolgesi N201 Sokak #16 Nilufer Bursa, а місто розвантаження: м.Дніпро, вул.Томська, 288.

Маршрут погоджено: «м.Бурса, країна Туреччина - м.Дніпро», що співпадає з даними автотранспортної накладної №00240 від 21.08.2020 р.; рахунку-фактури №ТЛ-327 від 04.08.2020 р.; специфікації №3 від 14.08.2020 р.; інвойсу DTL2020000000408 від 17.08.2020 р.; контракту №03-06-2019 від 03.06.2019 р.

Отже, вартість загрузки товару входить до вартості перевезення.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 від 12.08.2020 року до договору перевезення №02/07/20 від 02.07.2020 p. сторони погодили, що: «вартість транспортного експедиційного обслуговування погоджується в заявці та включає в себе оплату послуг перевізника. Вартість транспортного експедиційного обслуговування включає в себе також витрати понесені перевізником на оплату послуг інших осіб які долучалися до виконання його зобов`язань та інші передбачені договором витрати перевізника які виникли в процесі виконання цього договору.»

Той факт, що заявка на перевезення №4 від 13.08.2020 р. укладена раніше ніж специфікація №3 від 14.08.2020 р. та інвойс DTL2020000000408 від 17.08.2020 р. жодним чином не перешкоджав Дніпровській митниці Держмитслужби визначити числове значення митної вартості.

Оскільки, автотранспортна накладна №00240 від 21.08.2020 р., яка підтверджує факт перевезення вантажу, що заявлений до митного оформлення, містить посилання на інвойс DTL2020000000408 від 17.08.2020 р. та номер автомобілю НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , який також зазначено у заявці на перевезення №4 від 13.08.2020 р. Вищезазначена інформація дає можливість визначити: який товар перевозився, у якій кількості, місто відправлення, місто доставки, отримувача товару та інше.

Таким чином, заявлені декларантом транспортні витрати підтверджуються вищезазначеними документами, які своєчасно надавалися митниці та у повній мірі дають можливість визначити числове значення транспортних витрат та митної вартості товарів.

Зазначені вище документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-\Т "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином факт ненадання позивачем всіх додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а 12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

Також, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що до товару №2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 22.07.2020 р. №ІТА500070/2020/227200-4,51 дол.США/кг.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості.

Згідно з ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ. (Постанова від 22.04.2019 р. по справі № 815/6242/17).

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган, серед іншого, послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. Також додатково декларант надав додаткові документи та повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

Разом з тим, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МКУ.

Таким чином, позивачем надано до митниці документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МКУ, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Також, щодо наявності в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, суд зазначає, що вказане не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" №2 від 13.03.2017 р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане кореспондується із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року №598, у яких зазначено, що в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов`язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р., відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 2 102 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000068/1 від 28.08.2020 р.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (вул.Саранська 95, м.Дніпро, 49021, код ЄДРПОУ 38524231) судові витрати по справі у розмірі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма