Рішення № 94088207, 22.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20618/16-ц

Провадження № 2/638/2250/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

за участю представника позивача Пономарьової Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь вартість спожитої теплової енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 57140,50 грн. за період з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року, суму інфляційних витрат - 1349,21 грн., суму трьох відсотків річних - 142,85 грн, всього 58632,56 грн. та судовий збір у розмірі 1378 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 26.04.2013 року належать приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює позивач у справі. Відповідач безпідставно отримує теплову енергію за рахунок позивача. 19.11.2014 року представниками КП «Харківські теплові мережі» складено акт обстеження про бездоговірне користування тепловою енергією. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. За період користування тепловою енергією з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 57140,50 грн. За кожен розрахунковий період відповідачу направлялися платіжні доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до часу звернення до суду з позовом не сплачені. Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення та відключення опалення, що складені представниками позивача та житлово - експлуатаційної організації. У зв`язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані пристроями обліку теплової енергії розрахунок спожитої теплової енергії зроблений згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також а господарсько - побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження. Згідно ст.625 ЦК України відповідачу здійснено індексацію боргу та нараховані 3 % річних на суму спожитої теплової енергії.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, вказавши про те, що підтримує доводи, наведені у відзиві на позов та зазначив, що нежитлові приміщення не належать відповідачу, власниками є інші особи, останній не отримує теплову енергію, у зв`язку з чим немає підстав для її оплати, догори з позивачем не укладались, мали місце лише наміри про такі дії.

Згідно відзиву на позовну заяву, на думку відповідача позовні вимоги є незаконними і безпідставними з огляду на те, що в будинку АДРЕСА_1 йому належить лише частина приміщень згідно договору про поділ майна від 28.05.2013 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , в позові не вказано в яких приміщеннях, що йому належать використовується для обігріву теплова енергія, за яким тарифом здійснюється розрахунок заборгованості, відсутні докази про використання теплової енергії. Крім того, фактично та відповідно до паспорту БТІ м. Харкова з 24.07.2013 року і до теперішнього часу споживання теплової енергії в його приміщеннях не здійснюється у зв`язку з відсутністю приборів споживання. Він як власник нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 не споживав і фізично не міг споживати теплову енергію, що надається позивачем у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2020 року відмолено у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття уточненого позову та залучення в якості співвідповідача ОСОБА_2 по даній цивільній справі.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно договору купівлі - продажу від 26.04.2013 року, укладеного між Командитним товариством «Гордієнко і К» фірма «Марго» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , останні прийняли у спільну часткову власність нежитлові приміщення таким чином: ОСОБА_1 - 53/100 частин, ОСОБА_2 , - 47/100 нежитлового приміщення цокольного поверху № 88-3; 89-1-:-89-13 в житловому будинку АДРЕСА_1 . При цьому покупці встановили між собою наступний порядок володіння та користування нежитловими приміщеннями: ОСОБА_1 у володіння та користування поступають приміщення за АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 - АДРЕСА_4.

01.06.2013 року між КП «Харківські теплові мережі» (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (боржник) укладено договір поруки до договору купівлі - продажу теплової енергії № 12432 від 01.06.2013 року, згідно якого поручитель зобов`язався перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по сплаті за спожиту теплову енергію по договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 12432 від 01.06.2013 року, укладеного між кредитором та боржником.

Акти, складені КП «Харківські теплові мережі» від 14.04.2015 року, 20.10.2014 року, 07.10.2015 року, 01.04.2016 року, 03.04.2017 року, 13.10.2016 року свідчать про періодичність включення та відключення опалювального періоду споживача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору про поділ майна від 28.05.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні розподілили майно, що є об`єктом спільної часткової власності, яке складається з нежитлових приміщень цокольного поверху в житловому будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення АДРЕСА_3, ОСОБА_2 - АДРЕСА_4.

Згідно довідки ТОВ «Харківське міське інвентар бюро» від 13.02.2017 року у нежитлових приміщеннях, що належать ОСОБА_1 відсутні газо - та теплопостачання.

Відповідно до листа КП «Харківські теплові мережі» від 09.02.2018 року, що є відповіддю на адвокатський запит, 01.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до комунального підприємства з пропозицією щодо укладення договору купівлі - продажу теплової енергії у нежитловому приміщенні опалювальною площею 136,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 . 20.08.2013 року на адресу ОСОБА_1 комунальним підприємством направлено два примірника оформленого та підписаного договору купівлі - продажу теплової енергії, однак станом на час надання відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 не повернув підписаний примірник вказаного договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон №1875-ІV).

Статтею 3 цього Закону визначені предмет його регулювання і суб`єкти у сфері житлово-комунальних послуг. Так, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно пункта 1 частини 1 статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1875-ІV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

За період з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року ОСОБА_1 має заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 57140,50 грн. Вказана сума розрахована у відповідності з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.

Правочином відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України).

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися налжним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що договору між сторонами на отримання послуг від КП «ХТМ» не укладалося, не приймаються до уваги судом виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо, особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму грошей або інше), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Це випливає також з положення ст.11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дій громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року №6-2951цс15.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підключення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого він є, до теплової мережі, виходячи з наступного.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року №169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2019 р. за №982/33953.

Згідно пункту 2 розділу І цього Порядку, його дія поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Розділу ІІ указаного Порядку рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від системи (мережі)централізованого опалення(теплопостачання)(далі-ЦО) та/або системи (мережі)постачання гарячоїводи (далі-ГВП) приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія).

Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.

Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення комісії надається заявникові.

Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.

Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проекту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.

Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.

Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення).

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ОСОБА_1 не надані докази дотримання встановленої Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води процедури відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачем суду не надано, факт ненадання або неналежного надання цих послуг визначеним законодавством способом не зафіксований.

Cудом також відхиляються доводи ОСОБА_1 про наявність співвласника нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та поділ майна, що є у спільній часткові власності, як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки власник, який сплатив заборгованість має право звернутися з регресним позовом до іншого співвласника, враховуючи відсутність у справі доказів про поділ в натурі спірного приміщення.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено факту не отримання послуг КП «ХТМ» або отримання таких послуг неналежної якості, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку сплачувати за надані КП «ХТМ» послуги у визначеному позивачем обсязі.

Згідно з наданим КП «ХТМ» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року складає 57140,50 грн..

З урахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості із урахуванням 3% річних від простроченої суми в розмірі 142,85 грн. та індексу інфляції в розмірі 1349,21 грн. також є правомірними.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задовлення позову КП «Харківські теплові мережі» у повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати - суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст.141,263-265 ЦПК України, ст.ст.202,562,610,612,638,642 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_1 «Ощадбанк» м. Харків, МФО 351823, код ОКПО 31557119) до ОСОБА_1 (Ідн. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 57140,50 грн. за період з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року, суму інфляційних витрат 1349,21 грн., суму трьох процентів річних - 142,85 грн, всього 58632,56 грн. та судовий збір у розмірі 1378 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова, починаючи з 04.01.2021 року.

Головуючий