Ухвала суду № 94052818, 08.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/120/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., отримавши та ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до держави України в особі першого відповідача – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, другого відповідача – Державної казначейської служби України, третього відповідача – Тячівського районного суду Закарпатської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями поліції та суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до держави України в особі першого відповідача – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, другого відповідача – Державної казначейської служби України, третього відповідача – Тячівського районного суду Закарпатської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями поліції та суду, за змістом якої просить стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету шляхом безперервного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 99000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди незаконними діями поліцейських Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції та суддею Тячівського районного суду Закарпатської області.

Із врахуванням заявлених вимог, встановлено, що позовна заява подана місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача відповідно до правил ч. 15 ст. 28 ЦПК України. Отже, дана справа підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.

Позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, та віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду в частині вимог до першого відповідача – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції .

Визначені статтями 185-186 ЦПК України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із суті та характеру спірних правовідносин, доходжу висновку, що вказана справа згідно із положеннями пункту 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом із тим, ознайомившись із матеріалами позовної заяви судом встановлено, що позивачем у якості відповідача вказано Тячівський районний суд Закарпатської області, однак у відкритті провадження у частині вимог в цій частині слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Із положень статей 126, 129 Конституції слідує, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус судді», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року №8 судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з п. 57 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 55 висновку № 3 (2002) КРЄС судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, у яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Європейський Суд з прав людини у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України", №20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року, зазначив, що позов заявників було залишено без розгляду по суті, оскільки відповідачем не міг бути суд, захищений імунітетом від такого позову. Суд нагадує, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (див. "Ернст та інші проти Бельгії" (Ernst and Others v. Belgium), N 33400/96, пп. 47-57, від 15 липня 2003 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174, 1176 ЦК України; відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державну, а не на суд.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, де вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі № 454/1008/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №636/1661/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до суду положеннями Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", розмір якої визначається цивільним законодавством. Згідно з вимогами норм ст. 1174, 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодовується на загальних підставах. Зі змісту заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів, убачається, що такі фактично стосуються незгоди заявника з прийнятим судом процесуальним рішенням та порушення судом норм процесуального права, що було предметом оскарження у апеляційному порядку. Процесуальні порушення, що їх допустив суд можуть бути усунені лише у межах судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про відсутність підстав для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог до Тячівського районного суду Закарпатської області, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України слід відмовити.

Даний позов в частині позовних вимог до першого та другого відповідачів підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Керуючись ст.ст. 186, 187, 274, 277, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом до держави України в особі першого відповідача – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, другого відповідача – Державної казначейської служби України, третього відповідача – Тячівського районного суду Закарпатської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями поліції та суду в частині позовних вимог до третього відповідача – Тячівського районного суду Закарпатської області відмовити у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі першого відповідача – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, другого відповідача – Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями поліції та суду.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 04 лютого 2021 року на 10 год. 30 хв. в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 53).

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У зазначений строк відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою – п`ятою статті 178 ЦПК України. Копія відповіді на відзив повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такої до суду.

Відповідач має право подати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою – п`ятою статті 178 ЦПК України. Копія заперечень повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такої до суду.

Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання.

Зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2 та ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦПК України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше першого судового засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ЦПК України.

Інформацію щодо справи можна також отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда