Ухвала суду № 94052754, 06.01.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/39/21

Провадження № 1-кс/307/8/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року м.Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., при секретарі Мельник Б.В., з участю прокурора С.Ю. Баник, слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Крегула С.П., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Габор Я.І.., розглянувши клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Крегул С.П. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції Крегул С.П. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської місцевої прокуратури Баник С.Ю. про застосування відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23 грудня 2020 року близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці Травневій біля повороту на вулицю Радянську в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області, діючи умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_2 , де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, правою рукою, стиснутою у кулак, наніс останньому два удари в область обличчя, від яких ОСОБА_2 , не втримавшись на ногах, впав на землю, після чого, ОСОБА_1 відкрито викрав від нього грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень купюрами номіналом по 500 гривень кожна, та залишив місце події, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та матеріальну шкоду на вказану суму.

5 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, за твердженням слідчого ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.

Як вказує слідчий, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом огляду місця події від 23.12.2020 р., протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 02.01.2021 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 05.01.2021 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 04.01.2021 р., та протоколами пред`явлення особи для впізнання від 2.01.2021 р.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може чинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування або суду, та незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Додатково зазначає, що під час досудового розслідування при першочергових показах, підозрюваний ОСОБА_1 надавав неправдиві свідчення, якими намагався завести слідство у оману.

Посилаючись на положення п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, слідчий зазначає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вищевказаних ризиків наявна необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден менш суворий запобіжний захід не дозволить уникнути вищевказаних ризиків та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, та просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного - Габор Я.І. у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання. Вважає, оскільки обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 на час розгляду клопотання слідчим суддею не набрав законної сили, а тому відсутні підстави для його визнання раніше судимим та таким, що вчинив злочин повторно, а відтак немає підстав для застосування до підозрюваного у порядку п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання слідчого є необгрунтованим, а тому при визнанні судом вказаних ризиків доведеними, просить обрати підозрюваному міру запобіжного заходу не пов`язану з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні частково визнав обставини вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що кримінальне правопорушення вчиняв не він один, а тому не повинен самостійно нести відповідальність за інкриміноване йому діяння. Щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив.

Заслухавши думку прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021070160000001, відомості про яке 1.01.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5.01.2021 року у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: рапортом старшого оперуповноваженого СКП Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області від 31.12.2020 року; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 31.12.2020 року; протоколом огляду місця події від 23.12.2020 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 2.01.2021 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_3 від 2.01.2021 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 від 2.01.2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 4.01.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 4.01.2021 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 5.01.2021 року.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, характер пред`явленої підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, вік підозрюваного, який є молодою особою, та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, який одружений, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та відсутність постійного місця роботи і джерела доходу, майновий стан підозрюваного.

Разом з цим в судовому засіданні під час розгляду клопотання та згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, слідчим суддею встановлено, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.12.2020 року (справа № 307/2969/18, провадження 1-кп/307/205/20) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено йому покарання за ч.3 ст.185 КК України в виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вказаний вирок на час розгляду слідчим суддею клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не набрав законної сили, а тому в силу ч.1 ст. 88 КК України ОСОБА_1 не є судимим.

Так відповідно до ч.1 ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Водночас надаючи правову оцінку доводам захисника, щодо відсутності підстав для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою «повторно», без набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, а відтак і відсутність визначених п.5 ч.2 ст. 183 КПК України правових підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає наступне.

Колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14.09.2020 року у справі № 591/4366/18 (51-1122кмо20) прийшла до висновку відповідно до якого, єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.

При цьому слід враховувати висновок Об`єднаної палати від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18) про те, що у такому випадку слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Разом з цим колегія суддів Об`єднаної палати ККС ВС заначила, що посилання судів на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04 червня 2010 року, згідно з яким «для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин», у випадку коли органом досудового слідства направлено до судів різні кримінальні провадження за обвинуваченням у вчиненні декількох злочинів проти власності стосовно однієї особи є необґрунтованим.

Враховуючи позицію викладену ОП ККС ВС в рішенні від 14.09.2020 року, доводи захисника про відсутність підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заслуговують на увагу.

Разом з цим при вирішенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, слідчий суддя враховуючи санкцію ч.2 ст. 186 КК України, якою визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, керується положення п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, згідно якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Беручи до уваги наведене та вивчені матеріали внесеного клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного; можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, виходячи з того, що докази у повному обсязі не зібрано, а тому існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, які під тиском підозрюваного можуть змінити показання, з огляду на характер діяння, яке інкримінуються підозрюваному, вчиненому повторно, а також наявність обвинувального вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.12.2020 року про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, яка визначає право, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На виконання зазначених вимог суд, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», (2270 грн.) складає 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на обвинуваченого у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання з 6 січня 2021 року.

Строк дії ухвали закінчується 4 березня 2021 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) грн., встановленого станом на 01 січня поточного року, що становить 2270 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО) : 820172, призначення платежу - застава.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 , або заставодавець мають право в будь -який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, прокурора Тячівської місцевої прокуратури та слідчого суддю Тячівського районного суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого слідчого відділення Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Крегул Сергія Петровича, а організацію виконання ухвали про взяття ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту доручити прокурору Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області Баник Сергію Юрійовичу.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 11 січня 2021 року о 11 год. 00 хв.

Слідчий суддя М.М. Бряник