Вирок № 94030187, 06.01.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/725/20

Номер провадження 1-кп/305/350/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Ємчук В.Е.

з участю: секретаря судового засідання Орос С.Ю.

прокурора Савчук Л.Д.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070140000157 від 25.02.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ділове, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, ФОП, раніше не судимої, на утриманні 2 неповнолітніх дітей

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.06.2018 року, у невстановлений досудовим розслідуванням та судом час в АДРЕСА_2 у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", працюючи у вказаному магазині на посаді менеджера АТ "А-Банк", діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, маючи у своєму розпорядженні всі персональні дані громадянки ОСОБА_2 , шляхом зловживання довірою АТ "А-Банк", оформила та підписала без згоди та відома ОСОБА_2 договір про надання банківської позики "Швидкі гроші" з АТ "А-Банк" на суму 5288,50 гривень, заволоділа отриманими коштами та розпорядилася ними на власний розсуд, чим завдала АТ "А-Банк" матеріального збитку на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 07.06.2018 року у невстановлений досудовим розслідуванням та судом час в АДРЕСА_2 у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", працюючи у вказаному магазині на посаді менеджера АТ "А-Банк", діючи умисно, протиправно, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, використала завідомо підроблений документ, а саме договір про надання банківської позики "Швидкі гроші", нібито укладеного ОСОБА_2 з АТ "А-Банк", у той час, як насправді остання такий договір не укладала.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, та ч. 4 ст. 358 КК України, визнала повністю та підтвердила обставини його вчинення, вказані в обвинувальному акті. Пояснила, що дійсно без згоди ОСОБА_2 оформила кредит, а кошти привласнила. Просить суворо не карати, врахувати те, що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей. У вчиненому щиро розкаюється.

Представник потерпілого Коробка Р.Ю. в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, про розгляд справи у його відсутності, міру покарання просить обрати згідно з чинним законодавством.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає; судом роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а дії її вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство); за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід, в межах кримінального провадження, не обирався.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачену ОСОБА_1 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів та характеризуючих особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 , у скоєнні інкримінованого їй злочину при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченої ОСОБА_1 під час досудового розслідування й у судовому засіданні послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, оскільки вони достатньо вагомі, чіткі, узгоджені між собою, отже достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочинів, їх суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є інвалідом), характеризуючі особистість обвинуваченої обставини: раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, розлучена, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, фактично є єдиним утриманцем сім"ї, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивна характеристика, те що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи викладене, виходячи з принципів: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України, у вигляді штрафу.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Перешкод для обрання покарання у вигляді штрафу судом не встановлено, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 підтвердила, що в неї наявні кошти для оплати штрафу.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно до відбуття призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій ОСОБА_1 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: В.Е. Ємчук