Ухвала суду № 9402435, 15.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-21446/07 Головуючий у 1-й інстанції Капустинський М.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:

при секретарі: Зайця В.С.,

Літвіної Н.М.,

Ситникова О.Ф.,

Леонтовичі М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-авто» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-авто» до Житомирської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Житомирської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення № 77 від 03.12.2007 року про узгодження сум податкового зобовязання за податком на додану вартість у розмірі 7085, 94 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень відповідача проти апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, 21.08.2007 року проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог митного законодавства за період з 01.08.2004 року по 31.03.2007 року та складено акт за № 106/7/101000000/31945137, яким зафіксовано порушення ст. 267 Митного кодексу України в частині невключення в повному обсязі до митної вартості імпортованих товарів транспортних витрат, які були понесені за межами митної території України за період з 01.08.2004 року по 25.12.2006 року, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів на суму 28 405,93 грн., та недобору митних платежів на загальну 6 342,56 грн., в тому числі ПДВ на суму 5 781,85 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення від 27.09.2007 року за №№ 56, 57 та 58, а після розгляду скарги ТОВ «Гранд-авто» на зазначені податкові зобовязання, в жовтні 2007 року позивач погасив податкові зобовязання за податковими повідомленнями № 56 і № 58. Рішенням від 23.11.2007 року відповідач прийняв нове податкове повідомлення від 03.12.2007 року № 77 про узгодження сум податкового зобовязання за податком на додану вартість у розмірі 7 085,94 грн., раніше надіслане податкове повідомлення від 27.09.2007 року № 57 вважалось відкликаним.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України митний контроль за товар транспортними засобами може здійснюватись, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та їх пропуску, якщо є достатні підстави вважати, що мають порушення законодавства України, незалежно від закінчення операцій такого митного контролю, оформлення та пропуску.

Такого роду перевірка, є однією з форм митного контролю і проводиться виключно митними органами (ст. 41 МК України).

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюжетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закону) митні органи визначено контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок покладається на податкові органи), ввізного та вівізного мита, інших податків та зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Підпунктом 2.2.1 вказаного Закону передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обовязкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу) починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проаналізувавши норми чинного митного законодавств, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що податкове повідомлення № 77 від 03.12.2007 року прийнято відповідачем у межах норм діючого законодавства, а тому не підлягає скасуванню і суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до вимог митного кодексу України, Житомирська митниця як субєкт владних повноважень довела правомірність прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах митного і податкового законодавств та не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-авто» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді:

______В.С. Заяць

______Н.М. Літвіна

______О.Ф. Ситников