Ухвала суду № 9402291, 31.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7160/09

№ 2-а-13432/08 Головуючий у 1 інстанції Курко О.П.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді

суддів

при секретарі

за участю Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника позивача Шевчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року по справі за позовом Приватного підприємства «Озуріт» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.10.2008 року № 0000403500/0, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Приватне підприємство «Озуріт» (далі позивач, ПП «Озуріт») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі відповідач, ДПІ у м. Вінниці), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2008 року № 0000403500/0, прийняте ним на підставі акту позапланової виїзної перевірки ПП «Озуріт» № 2506/23/35-30/19361226 від 17.10.2008 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 рік, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 рік.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково було зроблено висновок про те, що ПП «Озуріт» при укладанні договорів постачання товару від 21.05.2007 року та від 11.12.2007 року мало виступати податковим агентом, оскільки на думку позивача відсутні правові підстави вважати здійснену між сторонами операцію як таку, що підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб по причині ймовірного виникнення подвійного оподаткування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року позовні вимоги Приватного підприємства «Озуріт», задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 29.10.2008 року № 0000403500/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 22.09.2008 року по 10.10.2008 рік працівниками ДПІ у м. Вінниця було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Озуріт», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 рік, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 рік.

Перевіркою було встановлено, що між позивачем (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Продавець) були укладені договори постачання товарів від 21.05.2007 року та від 11.12.2007 року (а.с. 33-34, 37-38). Згідно вказаних договорів були придбані наступні товари, а саме: плитка, бетон та сталь (арматура) на загальну суму 305996,00 грн.

Операція з придбання товару підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень (а.с. 36, 39), рахунків (а.с. 35) та накладнj] (а.с. 39).

В ході проведення перевірки серед іншого було виявлено порушення позивачем п.п. 9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем в 2007 році було занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 45899,40 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт № 2506/23/35-30/19361226 від 17.10.2008 року, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 року № 0000403500/0, яким позивачу визначено зобовязання по сплаті податку з доходів найманих працівників в розмірі 137698, 00 грн., з яких 45899,00 грн. сума основного платежу та 91799,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішення, вказуючи на порушення останнім вимог податкового законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі по тексту Закон № 889-IV), оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством на даний час є розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі Декрет), який регулює здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування і фіксованим розміром оподаткування, та Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 (далі Указ).

Згідно із ст. 2 зазначеного Указу, суб'єкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. № 599, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 752/4045. Згідно з цим Порядком для одержання такого Свідоцтва фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу заяву, у якій зазначає види діяльності, якими передбачає займатися, і які зазначаються у виданому Свідоцтві.

Саме до цих видів діяльності і застосовується спрощена система оподаткування і по них сплачується єдиний податок. Доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Якщо фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889).

Підприємство при укладанні господарських договорів з фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності, має одержати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату єдиного фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірок.

Отже, виходячи з вищевикладеного, при виплаті доходу субєкту підприємницької діяльності фізичній особі за види діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку, потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб у розмірі, що встановлений статтею 7 Закону № 889-IV (15 %) та виступати податковим агентом при виплаті зазначеного доходу.

Вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином беручи до уваги вищевикладене слід зазначити, що норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому судова колегія зазначає, що господарські операції купівлі-продажу між ПП «Озуріт» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 згідно укладених договорів постачання товарів від 21.05.2007 року та 11.12.2007 року, відповідають положенням Національного стандарту України "Роздрібна і оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №130 від 08.06.2004 року, а відтак є оптовою торгівлею.

Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_6 в 2007 році перебував на спрощеній системі оподаткування згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на 2007 рік від 01 квітня 2007 року Серії НОМЕР_1 та сплачував максимальну ставку єдиного податку на місяць за одним видом підприємницької діяльності. Тобто за умови внесення в свідоцтво інших видів діяльності не заборонених законом, СПД ОСОБА_6 все одно б сплатив ту ж саму ставку податку.

Враховуючи те, що не зазначення контрагента позивача в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, на підставі якої було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку на 2007 від 01 квітня 2007 року, інших видів діяльності, які здійснювались ним в 2007-2008 роках (зокрема оптової торгівлі), не призвело до заниження єдиного податку і не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів СПД від цього виду діяльності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обовязків ПП «Озуріт», як податкового агента щодо перерахування податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, податкове повідомлення рішення відповідача №0000403500/0 від 29.10.2008 року, яким позивачу визначеного податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 137 698,00 грн. слід визнати нечинним з підстав вищенаведених обставин.

Отже, вимоги позивача колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.04.10 р.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7160/09

№ 2-а-13432/08 Головуючий у 1 інстанції Курко О.П.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді

суддів

при секретарі

за участю Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника позивача Шевчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року по справі за позовом Приватного підприємства «Озуріт» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.10.2008 року № 0000403500/0, -

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.04.10 р.