Рішення № 94019982, 04.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/3482/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, яким просить: 1. Відкрити провадження в адміністративній справі;2.Зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області виключити із картки особового рахунку платника єдиного внеску ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8262,54 грн. 3. Стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати.

1.Позиції сторін

Позовні вимоги мотивовані тим, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець 02.04.2019року і є платником єдиного податку 2 групи.

22.01.2020 засобами електронного зв`язку позивачем помилково подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5) разом із таблицею № 1 за 2019 рік. Згідно даного звіту сума нарахованого єдиного внеску складає 8 262,54 грн. У зв`язку із помилковим направленням вищевказаного звіту, позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття помилкових даних зі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік. Однак, відповідачем листом було відмовлено позивачу у зв`язку з поданням Позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску , оскільки підстав для списання єдиного внеску немає. 14.09.2020 адвокатом Пономаренком В. І. в інтересах Позивача було направлено адвокатський запит щодо підстав нарахування заборгованості. Однак, була отримана відповідь аналогічна до відповіді, викладеної в листі від 09.07.2020 № 6496/07/16/56-33 від 09.07. 2020 р. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною .

12 листопада 2020 року від представника Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшов відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що виправлення помилок у звіті за формою згідно з додатком 5 Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо суми нарахованого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено та відповідно до п. 16 розділу ІІ відповідальними за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і які є пенсіонерами за віком або інвалідами, суми єдиного внеску підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Таким чином, суми єдиного внеску самостійно визначені фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і які є пенсіонерами за віком або інвалідами, підлягають сплаті на загальних підставах. Крім того, зазначено про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю та необґрунтованістю таких.

23 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив , де позивач заперечує щодо доводів відповідача наведених вище з мотивів аналогічним що викладені у даному позові.

10 грудня від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких наведені аргументи аналогічні, що у відзиві на позов. Так зокрема зазначає, що у зв`язку із самостійним визначенням позивачем бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах та не підлягає скасуванню.

В судове засідання 04 січня 2020 року сторони не зявилися.

Однак, 29 грудня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, яким просить провести дане судове засідання за відсутності позивача та його представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець 02. 04.2019, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку №. 1907173400104 є платником єдиного податку 2 групи. (а.с.10-12).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 17.01.1995 року (а.с.9).

22.01.2020 засобами електронного зв`язку, позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5) разом із таблицею № 1 за 2019 рік. Згідно даного звіту сума нарахованого єдиного внеску складає 8 262,54 грн. (а.с.13-14).

У зв`язку із помилковим направленням вищевказаного звіту, позивач 30.06.2020 року звернулась до відповідача із заявою про зняття помилкових даних зі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік.

Листом від 09.07.2020 № 6496/07/16/56-33 , Відповідач надав відповідь Позивачу, що у зв`язку з поданням Позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску підстав для списання єдиного внеску немає.(а.с.16).

14.09.2020 адвокатом Пономаренком В. І. в інтересах Позивача було направлено адвокатський запит щодо підстав нарахування заборгованості. (а.с.17-19)

Однак, листом від 24.09.2020 року відповідачем на вищевказаний адвокатський запит була надана відповідь аналогічна до відповіді, викладеної в листі від 09.07.2020 № 6496/07/16/56-33 . (а.с.20-22).

Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пп.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з ч.4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 /50 .

20.03.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи статус позивача, ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, разом з тим, доказів на підтвердження того, що позивач укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування суду не надано.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, у нього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Однак, 22.01.2020 року позивачем помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2019 рік.

Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за № 751/28881 (надалі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ п. 1 Порядку № 422).

З наведених норм Порядку № 422 вбачається, що ІКП позивача міститиме помилкові дані про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС в Закарпатській області виключити із картки особового рахунку платника єдиного внеску ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8262,54 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області 2102,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №161 від 19.10.2020 року .

Що стосується стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.п 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідачем у запереченнях на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу зазначено, що розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Відповідач зазначає, що попередня консультація з клієнтом, на що витрачено 50 хвилин ( вартість 600 грн) та правовий аналіз відносин, що склалися, на що витрачено 2 години вартістю 2400 грн. взагалі не входить до витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до ст. 134 КАСУ., і разом із складанням позовної заяви є подібними діями адвоката, під час яких здійснюється формування позиції позивача щодо спірних правовідносин. Предмет позову є нескладним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сума в розмірі 5400 грн. є неспівмірною з ціною позову.

Отже, за твердженням відповідача, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також належні та допустимі докази надання таких послуг На думку відповідача, надані позивачем докази не підтверджують заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, з огляду на що просить суд відмовити у їх стягненні.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, представником позивача на обґрунтування розміру наданої правничої допомоги у даній справі долучено докази понесення судових витрат, а саме: копія договору про надання правової допомоги № 16/10 від 16.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Пономаренко Вдовенко"; акт приймання-передачі наданих послуг№1 , відповідно до якого загальна сума витрат, понесених позивачем на правову допомогу становить 5400,00 грн., а саме: попередня консультація з клієнтом - 600,00 грн., правовий аналіз відносин, що склалися між клієнтом та ГУ ДПС у Закарпатській області стосовно наявності заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне страхування - 2400,00 грн., складання позовної заяви до Закарпатського окружного адміністративного суду щодо зобов`язання вчинити певні дії ГУ ДПС у Закарпатській області - 2400,00 грн., прибутковий касовий ордер №2від 16.10.2020 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №2 від 16.10.2020 року.

У договорі про надання правової допомоги № 16/10 від 16.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Пономаренко Вдовенко", зокрема у п.4.4. вказано, що при надання правничої допомоги з представництва адвокатами Бюро клієнта у судових спорах, сторонами укладається Додаткова угода до Договору і закріплюється вартість процесуального представництва з урахуванням п. 4.1 Договору та розмір гонорару при завершенні судового процесу та отримання рішення суду яке вступило в законну силу.

Вищевказана додаткова угода до Договору суду не надана.

З системного аналізу подібних справ, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5400,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності гонорару адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, неспімірністю із ціною позову 8262,54 грн., відсутністю Додаткової угоди для процесуального представництва в суді, та відсутністю адвоката в судових засіданнях під судового розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі половини від заявленої, а саме: 2400,00 грн.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 43143065) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області виключити із інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8262,54 грн.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 43143065) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2102,00 ( дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) ) грн. згідно квитанції №161 від 19.10.2020 року .

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 43143065 м.Ужгород, вул. Волошина,52) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400 ( дві тисячі чотириста )гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адмінсуд.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 січня 2021 року.