Рішення № 93999543, 05.01.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 січня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1071/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., розглянувши матеріали справи за позовомза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хобза", вул. Енергетична,1, Будівельна база, м. Славутич, Київська область, 07101

e-mail: hobza.tov@gmail.com

до Акціонерного товариства "Чернігівоблненерго", вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000

e-mail: dogvid@energy.cn.ua

про стягнення 194172 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Чернігівської області звернулось Товариство з обмеженою выдповідальністю "Хобза" з позовом до Акціонерного товариства "Чернігівоблненерго" про стягнення заборгованості у сумі 178630 грн. 84 коп., пені у сумі 12269 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 2378 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань у сумі 893 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за використання технологічних електричних електромереж позивача згідно договору про спільне використання технологічних електричних мереж (зі змінами)№ 63-С від 23.10.2012.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/1071/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 09.12.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

23.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про закриття провадження у частині позовних вимог та про збільшення розміру позовних вимог у частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань №09-36/11-20 від 18.11.2020, у якій позивачем повідомлено, що 09.11.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача суму боргу у розмірі 178630 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0003245129 від 09.11.2020,вінаслідок чого просить суд у частині стягнення боргу у сумі 178630 грн. 84 коп. провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю предмету спору. Крім того, у поданій заяві позивач збільшує позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (за вересень 2020 року) та просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 14072 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 2827 грн. 25 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2688 грн. 39 коп. Також просить стягнути з відповідача 2973 грн. 28 коп. судового збору.

Заява у частині збільшення розміру позовних вимог відповідає положенням п. 2 ч. 2 ст. 46 та ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є 198219 грн. 01 коп.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №113 від 25.11.2020, у якому відповідача щодо позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки грошове зобов`язання, передбачене п. 7.3 договору, було виконано відповідачем належним чином у встановлені договором строки; позивачвсупереч п. 2.4 договору порушив строки надання відповідачеві рахунку на оплату послуг за спільне використання електричних мереж; нарахування штрафних санкцій нараховані з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України; позивач у порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів та не надав суду належних доказів прострочення відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань; сума боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, а тому спір у цій частині підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 04.12.2020, відповідно до яких позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та вказав про те, що відповідач у відповідності умов договору отримував усі необхідні документи для розрахунку, але розрахунки проводились із порушення встановлених договором строків; умови договору не встановлюють обов`язку позивача зазначати відомості про пеню у якомусь конкретному розрахунковому документі, а тому позивач не обмежений у часі та, з урахуванням встановленого законом строку позовної давності, має право вказати про розмір такої пені у будь-якому розрахунковому документі, у т.ч. на підставі рішення суду; позивач також надав докази витрат на відправлення заяв по суті справи, тобто витрати, пов?язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, які просить суд стягнути з відповідача на свою користь. До відповіді додані фіскальні чеки АТ "Укрпошта".

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Дослідивши обставини справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.

23.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хобза" (власник мереж, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (користувач, відповідач) укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж №63-С (далі - договір) (а.с. 10-12).

01.07.2019 сторонами укладено додаткову угоду №12, якою внесено зміни до договору, а саме змінено найменування користувача з Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленего" на його правонаступника Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (а.с. 13).

Укладеною між сторонами додатковою угодою №11/1 від 01.07.2019 сторони внесли зміни до умов договору згідно із прийнятою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою №312 від 14.03.2018 (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №11/1 від 01.07.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хобза" (далі - основний споживач) зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов договору.

Доставка електричної енергії забезпечується відповідно до Однолінійної схеми, яка є додатком №1 до даного договору, наданого основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини лінії, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до договору (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №11/1 від 01.07.2019).

Згідно із п.п. 4 п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №11/1 від 01.07.2019 основний споживач зобов`язаний щомісячно, до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірника Акта прийому-передачі надання послуг, який є додатком 3 до договору, оформлених основним споживачем.

Відповідно до п.п. 1 п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019 Основний споживач має право на отримання від користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423 (із змінами) (далі - Методика обрахування плати).

Користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж основного споживача здійснюється згідно з Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього договору (п.п. 1 п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019).

Спільне використання технологічних електричних мереж може бути припинене або обмежене основним споживачем з повідомленням користувача не пізніше ніж за 3 робочі дні у разі, зокрема, несплати користувачем за використання технологічних електричних мереж основного споживача у встановлений термін (строк) з дотриманням процедури, передбаченої Правилами роздрібного ринку (п.п. 3 п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019).

За умовами п. 7.1, 7.2, 7.3 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019 розрахунковим періодом вважається календарний місяць, в якому Оосновний споживач здійснює передачу електроенергії користувачу. Вартість послуг Оосновного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до договору, розробленому відповідно до Методики обрахування плати. Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжними дорученнями на підставі виставленого основним споживачем рахунка та оформленого Акта прийому-передачі наданих послуг у десятиденний строк з дати отримання рахунка.

Договір набирає чинності з 23.10.2012, діє до 31.12.2012 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із сторін не повідомила іншу про відмову від цього договору або його перегляд (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019).

Письмових повідомлень сторін про відмову від договору матеріали справи не містять, а отже договір був пролонгованим на кожний наступний рік та діяв у спірному періоді.

На виконання умов договору позивач надав послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідачу, що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2019 на суму 155447,73 коп., від 30.11.2019 на суму 155329,00 грн., від 31.12.2019 на суму 152122,56 грн., від 31.01.2020 на суму 155535,68 грн., від 29.02.2020 на суму 154666,94 грн., від 31.03.2020 на суму 155150,45 грн., від 30.04.2020 на суму 154007,26 грн., від 31.05.2020 на суму 155342,05 грн., від 31.07.2020 на суму 155807,00 грн., від 30.09.2020 на суму 190382,00 грн. (а.с.21,23,25,27,29,31,33,35,37), підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідач у справі не спростовує те, що позивач свої зобов`язання з наданя послуг виконав у повному обсязі.

Відповідач здійснив оплату вищезазначених актів у повному обсязі, що підтверджується актом звірки розрахунків за період серпень 2019 - жовтень 2020 року, підписаним сторонами, та платіжним дорученням №0003245130 від 09.11.2020 на суму 190382,00 грн. у рахунок погашення боргу за актом від 30.09.2020 на суму 190382,00 грн.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем зазначено, що на виконання пп. 4 п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №11/1 від 01.07.2019 позивач листом №09-23/09-20 від 04.09.2020 направив на адресу відповідача акт від 31.08.2020 прийому-здачі наданих послуг у серпні 2020 року на суму 178630,84 грн. та рахунок №162 від 31.08.2020 на оплату наданих послуг (а.с 16-18). Документи отримані відповідачем 04.09.2020, що підтверджується відміткою на супровідному листі №09-23/09-20 від 04.09.2020 «Гол. бух. ЧнРЕМ Дерюга Т.В.» (а.с 20). Особу ОСОБА_1 , та її компетенцію відповідачем у справі не заперечено.

Акт від 31.08.2020 прийому-здачі наданих послуг у серпні 2020 року на суму 178630,84 грн. узгоджений і підписаний відповідачем- директором Івановою А. В., а з боку АТ "Чернігівобленерго" - комерційним директором Бондар Р. В., директором Чернігівського РЕМ Апанасенко І.В., головним бухгалтером ЧРЕМ Дерюгою Т. В. (якою отриманий також рахунок № 210 від 31.10.2019), та скріплений печатками сторін (а.с. 18).

Враховуючи дату отримання розрахункових документів (04.09.2020) та встановлений договором десятиденний строк для проведення оплати, вартість послуг за серпень 2020 року мала бути оплачена відповідачем у строк до 14.09.2020 (включно).

Факт підписання відповідачем зазначеного акту та неналежне виконання позивачем зобов?зань договором відповідачем не спростовано.

Вартість наданих позивачем послуг у серпні 2020 року відповідачем не оплачена, заборгованість склала 178630,84 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем плати за надані послуги за серпень 2020 року у розмірі 178630,84 грн., позивач листом №09-25/09-20 від 15.09.2020 повідомив АТ "Чернігівобленерго" про необхідність сплати заборгованості протягом 2-х календарних днів від дати отримання листа. Лист був отриманий відповідачем 17.09.2020, про що свідчить відмітка на ньому (а.с. 19 оборот).

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся досуду з даним позовом.

За доводами позивача, після відкриття судом провадження у даній справі відповідачем 09.11.2020 на користь позивача сплачено суму боргу у розмірі 178630,84 грн., що позивач підтвердив платіжним дорученням №0003245129 від 09.11.2020 на суму 178630,84 грн. у призначенні платежу якого зазначано: «у рахунок оплати за спільне використання технологічних електромереж згідно рахунку№162 від 31.08.2020».

Згідно із п. 8.6 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019 за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до даного договору, Користувач сплачує основному споживачу пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідач оплату за наді позивачем послуги здійснював несвоєчасно та не виконав зобов?язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов??язання, зокрема вимоги 7.3 договору в редакції додаткової угоди № 11/1 від 01.07.2019, внаслідок чого на підставі умов п. 8.6 договору, позивачемнараховано та заявлено до стягнення з відповідача за актами прийому-здачі наданих послуг пеню за період з 19.11.2019 по 27.11.2019 на суму 1189,17 грн., з 21.12.2019 по 23.12.2019 на суму 229,89 грн., з 21.01.2020 по 29.01.2020 на суму 1013,14 грн., з 18.02.2020 по 27.02.2020 на суму 933,21 грн., з 17.03.2020 по 30.03.2020 на суму 1190,93 грн., з 18.04.2020 по 27.04.2020 на суму 785,06 грн., з 19.05.2020 по 26.05.2020 на суму 542,10 грн., 16.06.2020 по 23.07.2020 на суму 1947,99 грн., з 18.08.2020 по 15.09.2020 на суму 1491,07 грн., з 15.09.2020 по 08.11.2020 на суму 3242,15 грн., з 16.10.2020 по 08.11.2020 на суму 1507,82 грн., що загалом вкладає 14072 грн. 53 коп.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу з19.11.2019 по 27.11.2019, з 21.12.2019 по 23.12.2019, з 21.01.2020 по 29.01.2020, з 18.02.2020 по 27.02.2020 на суму 933,21 грн., з 17.03.2020 по 30.03.2020, з 18.04.2020 по 27.04.2020, з 19.05.2020 по 26.05.2020, 16.06.2020 по 23.07.2020, з 18.08.2020 по 15.09.2020, з 15.09.2020 по 08.11.2020, з 16.10.2020 по 08.11.2020 на загальну суму 2827,25 грн., а також інфляційні нарахування за вересень 2020 по жовтень 2020 на суму 2688,39 грн.

До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №113 від 25.11.2020, у якому відповідача щодо позовних вимог заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав:

- грошове зобов`язання, передбачене п. 7.3 договору, було виконано відповідачем належним чином у встановлені договором строки. Платіжним дорученням № 0003245129 від 09.11.2020 відповідачем було сплачено кошти у сумі 178630,84 грн. за спільне використання технологічних електричних мереж за серпень 2020 року згідно з рахунком№162 від 31.08.2020, а платіжним дорученням №0003245130 від 09.11.2020 сплачено 190382,00 грн. за спільне використання технологічних електричних мереж за вересень 2020 року згідно з рахунком№184 від 30.09.2020;

- нарахування штрафних санкцій здійснено з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України;

- відповідно до п. 8.6 Договору сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, проте у жодному розрахунковому документі, наданого позивачем, окремим рядком не зазначено суму пені;

- позивач, у порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів та не надав суду належних доказів прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором;

- сума боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, а тому спір у цій частині підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою;

плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається до відповідного тарифу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт надання позивачем у серпні 2020 рокувідповідачу послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 178630,84 грн., що пітверджено актом від 31.08.2020 прийому-здачі наданих послуг у серпні 2020 року на суму 178630,84 грн.

Акт підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем 09.11.2020 на користь позивача сплачено суму боргу у розмірі 178630,84 грн., що позивач підтвердив відповідним платіжним дорученням №0003245129 від 09.11.2020 на суму 178630,84 грн. у призначенні платежу якого зазначано: «у рахунок оплати за спільне використання технологічних електромереж згідно рахунку№162 від 31.08.2020».

На підставі зазначеного позивач просить суд закрити провадження у справі у частині стягнення боргу у сумі 178630 грн. 84 коп.у зв?язку з відсутністю предмет спору у цій частині.

Як встановлено судом, 07.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача у тому числі заборгованісті на суму 178630,84 грн, про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на поштовому конверті.

09.11.2020 відповідачем на користь позивача повністю сплачено суму боргу у розмірі 178630,84 грн.

Сплата суми боргу відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення відбулася 09.11.2020, тобто вже після того, як позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.11.2020 відкрите провадження у справі №927/1071/20.

Суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 Господарського процессуального кодексу України у частині вимог про стягнення боргу у сумі 178630 грн. 84 коп.

Судом встановлено, що відповідачем оплата за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за актами прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2019 на суму 155447,73 коп., від 30.11.2019 на суму 155329,00 грн., від 31.12.2019 на суму 152122,56 грн., від 31.01.2020 на суму 155535,68 грн., від 29.02.2020 на суму 154666,94 грн., від 31.03.2020 на суму 155150,45 грн., від 30.04.2020 на суму 154007,26 грн., від 31.05.2020 на суму 155342,05 грн., від 31.07.2020 на суму 155807,00 грн., від 30.09.2020 на суму 190382,00 грн., від 31.08.2020 на суму 178630,84 грн. здійснювалась з порушенням строків, визначених договором, що підтверджено актом звірки розрахунків за період серпень 2019 - жовтень 2020 року, підписаний сторонами та платіжними дорученнями №0003245130 від 09.11.2020 на суму 190382,00 грн. у рахунок погашення боргу за актом від 30.09.2020 на суму 190382,00 грн., №0003245129 від 09.11.2020 на суму 178630,84 грн.у рахунок погашення боргу за актом від 31.08.2020.

Відповідач вказав, що позивач порушив строки надання відповідачеві рахунків на оплату послуг за спільне використання електричних мереж, у матеріалах справи відсутні рахунки за період з жовтня 2019 по серпень 2020 року та дати їх отримання відповідачем. Відмітка на супровідному листі №09-23/09-20 від 04.09.2020не є належною відміткою про отримання рахунку за серпень 2020 саме юридичною особою - АТ «Чернігівобленерго». Проставлена відмітка не містить зазначення посади особи, що отримала лист, назви підприємства та повноважень на отримання рахунку тощо. Докази направлення рахунків у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши зазначені доводи відповідача, суд зазначає таке.

Позивач як доказ направлення актів прийому-здачі наданих послуг та рахунків на оплату надав суду супровідні листи, у яких, зокрема, зазначається про необхідність повернення підписаного акту на адресу позивача.

Додатками до листів є:

1. Акт прийому-здачі наданих послуг;

2. Рахунок на оплату.

Заперечуючи факт отримання листа №09-23/09-20 від 04.09.2020 з актом та рахунком за серпень 2020 року та факт відсутності у матеріалах справи рахунків за період з жовтня 2019 по серпень 2020 року та дати їх отримання відповідачем, відповідач не заперечує факту підписання актів та жодним чином не стверджує й про отримання актів іншим шляхомабо його підписання в інший час, зокрема і акту за серпень 2020.

Отримання і підписання зокрема, головним бухгалтером відповідача Т.В.Дерюгою одного документа, що був доданий до супровідного листа, і заперечення отримання другого додатка, так само як і безпосередньо такого супровідного листа, ставить під сумнів правдивість таких тверджень відповідача, а тому доводи відповідача у цій частині судомвідхиляються.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на підставі пункту 8.6договору, позивачемнараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 19.11.2019 по 27.11.2019 на суму 1189,17 грн., з 21.12.2019 по 23.12.2019 на суму 229,89 грн., з 21.01.2020 по 29.01.2020 на суму 1013,14 грн., з 18.02.2020 по 27.02.2020 на суму 933,21 грн., з 17.03.2020 по 30.03.2020 на суму 1190,93 грн., з 18.04.2020 по 27.04.2020 на суму 785,06 грн., з 19.05.2020 по 26.05.2020 на суму 542,10 грн.. 16.06.2020 по 23.07.2020 на суму 1947,99 грн., з 18.08.2020 по 15.09.2020 на суму 1491,07 грн., з 15.09.2020 по 08.11.2020 на суму 3242,15 грн., з 16.10.2020 по 08.11.2020 на суму 1507,82 грн., що загалом вкладає 14072 грн. 53 коп.

Розрахунок пені здійснено за кожним актомприйому-здачі наданих послуг окремо, з наступного дня від дня прострочення основного зобов`язання та з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позивачем допущена помилка при їх нарахуванні.

За розрахунком суду сума належної до стягнення пені складає 14116 грн. 49 коп., що є більшою, ніж заявлено позивачем, а тому до стягнення з відповідача підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 14072 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежуз19.11.2019 по 27.11.2019, з 21.12.2019 по 23.12.2019, з 21.01.2020 по 29.01.2020, з 18.02.2020 по 27.02.2020 на суму 933,21 грн., з 17.03.2020 по 30.03.2020, з 18.04.2020 по 27.04.2020, з 19.05.2020 по 26.05.2020, 16.06.2020 по 23.07.2020, з 18.08.2020 по 15.09.2020, з 15.09.2020 по 08.11.2020, з 16.10.2020 по 08.11.2020 на загальну суму 2827,25 грн., а такожінфляційні нарахування за вересень 2020 по жовтень 2020 на суму 2688,39 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про те, що позивачем допущена помилка при їх нарахуванні. За розрахунком суду сума належної до стягнення 3% річних складає 2832 грн. 68 коп. а інфляційних нарахувань - 2697 грн. 31 коп., що є більшими сумами, ніж заявлено позивачем, а тому до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 2827 грн. 25 коп., та інфляційні нарахуванні у сумі 2688,39 грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України спростовується вищевикладеним.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення пені у сумі сумі 14072 грн. 53 коп., 3 % річних у сумі 2827 грн. 25 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 2688 грн. 39 коп.

У решті позову провадження підлягає припиненню.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем у підтвердження оплати судових витрат додані платіжні №576 від 05.11.2020 на суму 2912,58 грн., №605 від 18.11.2020 на суму 60,70 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у сумі 2973 грн. 28 коп. покладається на відповідача.

Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з відправленням заяв по суті справи, тобто витрати, пов?язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, які просить суд стягнути з відповідача на свою користь.У підтвердження понесених витрат позивачем додані фіскальні чеки АТ "Укрпошта" від 07.11.2020 на суму 39,50 грн., від 07.11.2020 на суму 53,60 грн., від 07.11.2020 на суму 4,00 грн., від 20.11.2020 на суму 39,50 грн., від 20.11.2020 на суму 50,60 грн., від 20.11.2020 на суму 4,00 грн., а усього на загальну суму 191,20 грн.

Згідно із с. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (поштові витрати), орієнтовно складають 300,00 грн.

У підтвердження понесених витрат на відправку позовної заяви, заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем додані фіскальні чеки АТ "Укрпошта" від 07.11.2020 на суму 39,50 грн., від 07.11.2020 на суму 53,60 грн., від 07.11.2020 на суму 4,00 грн., від 20.11.2020 на суму 39,50 грн., від 20.11.2020 на суму 50,60 грн., від 20.11.2020 на суму 4,00 грн., а усього на загальну суму 191,20 грн.

Враховуючи те, що понесені позивачем витрати на відправлення позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, тобто витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, підтверджені доказами, суд вважає, що вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 191 грн. 20 коп.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справі №910/10126/18.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з з Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хобза" (вул. Енергетична, 1, Будівельна база, м. Славутич, Київська область, 07101, код 38042974) пеню у сумі 14072 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 2827 грн. 25 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2688 грн. 39 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2973,28 грн. та 191 грн. 20 коп. судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі у частині вимог про стягнення боргу у сумі 178630 грн. 84 коп. - закрити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 05.01.2021.

Суддя Демидова М.О.