Рішення № 93967460, 26.11.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/760/20

Провадження № 2/216/2319/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визначення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у виді двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв. м., житловою площею 27,8 кв.м., яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1995. За життя спадкодавець залишила заповіт на ім`я свого сина ОСОБА_1 . Позивач, у передбаченому законом порядку, в шестимісячний термін, звернувся до Державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 . 21.12.2019 року Державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у спадкоємця відсутній оригінал документа, що посвідчує право власності спадкодавця на майно. Отже, позивач являючись єдиним спадкоємцем, на ім`я якого спадкодавець залишив заповіт, а також спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері, не має можливості реалізувати надані законом права, а тому просить суд: визнати за ним право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м., в порядку спадкування.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача – адвокат Гузєв І.Г. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради надав до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника виконкому.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Після її смерті залишилось спадкове майно у виді двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв. м., житловою площею 27,8 кв.м., яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1995 (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №454-2019 за життя спадкодавець залишила заповіт на ім`я свого сина ОСОБА_1 .

Позивач, у передбаченому законом порядку, в шестимісячний термін, звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 .

21.12.2019 року державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у спадкоємця відсутній оригінал документа, що посвідчує право власності спадкодавця на майно.

З листа начальника КП ДОР «Криворізьке БТІ» №968 від 29.09.2020 вбачається, що право власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підстав свідоцтва про право власності на житло, виданого відкритим акціонерним товариством «Силікат», згідно з розпорядженням від 22.12.1995 № 86.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Вирішення питання визнання права власності в судовому порядку є крайнім засобом захисту права власності особи за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 334 ЦК України якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Позивач є спадкоємцем за заповітом. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. У даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які мають обов`язкову частку у спадщині, не має.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати право власності за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 328, 334, 368, 392, 1216, 1217, 1218, 1226, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визначення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

-відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 04052560.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов