Рішення № 93953937, 28.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4470/20

№ провадження 2/646/1832/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.20 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Білінської О.В.,

при секретарі Літвякової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», третя особа: відділення акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання кредитного договору частково не дійсним,

в с т а н о в и в :

29 липня 2020 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова позивач звернулась з позовом до Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК», третя особа: відділення акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання кредитного договору частково не дійсним.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23.02.2018 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є Акціонерне Товариство «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15816/2018. Згідно з кредитним договором ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 344 552 грн. 15 коп. на строк до 22 лютого 2025 року, з наступними умовами: 0,001% річних за користування кредитом, одноразовою комісією за видачу кредиту 2,99% від суми кредиту, щомісячною комісією за управління кредитом 0,9% від суми кредиту і в терміни, передбаченні Кредитним договором. Позивач наполягав, що вказаний кредит є саме споживчим кредитом, а тому відносини сторін даного договору врегульовані ЗУ «Про захист прав споживачів». Умовами п. 3.1 договору передбачено, що за обслуговування кредиту банком позивач сплачує комісію за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,9% від суми виданого кредиту, передбаченого п. 2.1 Договору, у який в свою чергу містить графік погашення заборгованості. Із вказаного графіка позивачу за період з 23.03.2018 по 22.02.2025 необхідно сплатити вказаної комісії в розмірі 260481,72 грн. Позивачем добросовісно без порушень умов договору в тому числі оспорюваного пункту сплачувала визначену комісію передбачену п. 3.1 Договору та Грофою 7.1 Графіку погашення заборгованості у період з 23.03.2018 по 20.07.2020 на загальну суму 89928 грн. 13 коп. Позивач вважає такі умови договору такими, які порушують норми чинного законодавства та її права, а тому, посилаючись також на правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена в Постанові від 16 листопада 2016 року по справі №6-174 цс16, просила суд визнати недійсною умову п. 3.1 вказаного кредитного договору та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору платежів, зарахувавши нею сплачену суму цих платежів з погашення заборгованості за комісією в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами даного кредитного договору.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.08.2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.09.2020 АТ «Кредобанк» подано відзив на позовну заяву, в якій вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також зазначив, що позивач під час укладення вказаного кредитного договору ознайомлювалась із його текстом та змістом в цілому, в тому числі з Графіком щомісячних внесків, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, а сам зміст договору жодним чином не порушує її прав та інтересів, а тому, посилаючись на практику ВСУ, яка викладена в постановах від 02.12.2015 року №6-1341цс15 та від 20.03.2018 року у справі № 711/871/17, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

11.11.2020 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Третя особа не надала суду своїх пояснень щодо позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що 23.02.2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15816/2018. Згідно з кредитним договором ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 344 552 грн. 15 коп. на строк до 22 лютого 2025 року, з наступними умовами: 0,001% річних за користування кредитом, одноразовою комісією за видачу кредиту 2,99% від суми кредиту, щомісячною комісією за управління кредитом 0,9% від суми кредиту і в терміни, передбаченні Кредитним договором. Зобов`язання між сторонами за вказаним договором виконані.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що обслуговування кредиту банком позивач сплачує комісію за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,9 % від суми виданого кредиту, передбаченого п. 2.1 Договору у , який в свою чергу містить графік погашення заборгованості.

З графіку погашення заборгованості вбачається, що за період з 23.02.2018 по 22.05.2025 ОСОБА_1 нараховано 260481,48 грн. процентів за управління кредитом. (а.с. 11)

Як вбачається із довідки № 1120 від 02.04.2020 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Харківському зональному відділі Військової служби правопорядку з 24.05.2019.(а.с. 18)

Крім того, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 08.12.2017 виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України (а.с. 17)

Отже, виходячи з положень ч.9 ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 мала статус військовослужбовця. Наявність у відповідача такого статусу позивачем у відповіді на відзив не спростовується.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

В Україні з 17.03.2014 і по даний час діє особливий період, дану обставину суд визнає загальновідомою та такою, що відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Отже, нарахування Банком процентів за управління кредитом ОСОБА_1 як військовослужбовцю у період з 23.03.2018 по 22.02.2025 на загальну суму 260481,48 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що є незаконними та суперечать ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що Кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Аналіз умов вказаного кредитного договору дає підстави суду прийти до висновку, що даний кредит є споживчим, а тому для врегулювання даних правовідносин слід застосовувати ЗУ «Про захист прав споживачів» ( у редакції, яка була чинною на момент укладення вказаного договору).

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6-1746 цс, та від 30.05.2018 у справі 521/12726/16-ц.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 27.12.2018 року № 61-21827 св 18.

Так відповідач, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту банком, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Тим більше, що сума, яка нарахована банком до сплати за таке обслуговування майже дорівнює сумі, яку позивач отримав в кредит.

За таких обставин кредитний договір в частині встановлення щомісячної комісії за фактичне управління кредитом слід визнати недійсним.

Разом з тим, згідно положень статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У зв`язку із вказаним належить визнати недійною з моменту укладення договору умову п. 3.1 вказаного кредитного договору від 23.02.2018 року, за якою передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує комісію за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,9% від суми виданого кредиту, передбаченого п. 3.1 Договору, згідно п. 7.1 Графіку погашення заборгованості за кредитним договором, що підлягає до сплати, яка визначена позивачем в позовних вимогах, досліджена судом та сумнівів у собі не викликає.

Судом також встановлено, що починаючи з 23.03.2018 року позивач сплатила коштів на погашення кредитної заборгованості, що стверджується відповідними платіжними документами, які додані до матеріалів справи. З матеріалів справи вбачається, що із цієї суми плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 89928,13 грн.

Тому як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахувати сплачену позивачем суму в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами вказаного кредитного договору, що на думку суду буде повністю відповідати нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позов суд враховує, що позивач від сплати судового збору звільнений на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір із відповідача.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526, ст.ст. 611, 625 ЦК України та ст.ст. 10, 141, ст. ст. 264, 265, 279 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК», третя особа: відділення акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про визнання кредитного договору частково не дійсним - задовольнити повністю.

Визнати недійсною з моменту укладення договору умову п. 3.1 Кредитного договору № 15816/2018 від 23 лютого 2018, укладеного між ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_2 , та Акціонерним Товариством «Кредобанк» ЄДРПОУ 09807862 за якою передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує комісію за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,9% від суми виданого кредиту, передбаченого п. 3.1 Договору, згідно п. 7.1 Графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Визнати недійсною з моменту укладення договору умову п. 7.1 Графіку погашення заборгованості, що є додатком 1 до кредитного договору № 15816/2018 від 23 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , та Акціонерного Товариства «Кредобанк», в частині визначення графіку щомісячних платежів за додаткові та супутні послуги, а саме за управління кредитом, що підлягає до сплати, за період з 23.03.2018 по 22.02.2025 в розмірі 260481 (двісті шістдесят тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 48 коп.

Зобов`язати Акціонерного Товариства «КредоБанк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 15816/2018 від 23 лютого 2018 року позивачем платежів, зарахувавши сплачену позивачем в сумі цих платежів з погашенням заборгованості комісію (плату за управління кредитом) у сумі 89928, 13 грн.– в рахунок інших обов`язкових платежів (зі сплати заборгованості по тілу кредиту та процентах), що передбаченні умовами кредитного договору № 15816/2018 від 23 лютого 2018.

Стягнути із Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 840,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Кредобанк», ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78,

Третя особа: відділення акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», місцезнаходження: 61000, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 29а.

Суддя Білінська О.В.