Рішення № 9394392, 08.02.2010, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2- 36/ 2010

2-67/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М У К Р А Ї Н И

( заочне)

8 лютого 2010 року Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого-судді Данилів О.М.

при секретарі Уляшевій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бережанах цивільну справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами кредиту,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору № 11069761000 від 02 листопада 2006 року (далі кредитний договір №1) позивач надав ОСОБА_1 кошти в сумі 50 000, 00 доларів США із сплатою 12,3 % річних за користування кредитними коштами. 5липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про збільшення сум кредиту до 75 000,00 доларів США із зміною кредитної ставки (далі кредитний договір № 2), згідно якої ОСОБА_1 отримав додаткові кредитні кошти у сумі 25 000, 00 доларів США з процентною ставкою 13 % річних. 25 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11397964000 (далі кредитний договір № 3), згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у суму 40 000,00 доларів США із сплатою 16 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами №1 і №3 між позивачем та позичальником 2 листопада 2006 року та 25 вересня 2008 року було укладено іпотечний договір, згідно якого позичальник в іпотеку передав банку нежитлове приміщення -гастроном, що належить ОСОБА_1 та знаходиться в АДРЕСА_1.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» 2 листопада 2006 року, 5 липня 2007 року та 25 вересня 2008 року було укладено договори поруки, умовами яких передбачено, що поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх його зобов»язань, що виникають із укладених останнім кредитних договорів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, та просив їх задоволити, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з”явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоч про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить оголошення в газеті “Свобода” під № 6 від 22 січня 2010 року.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, з”ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 2 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11069761000, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 були надані грошові кошти в сумі 50 000 доларів США на споживчі цілі з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 2 листопада 2017 року.

Крім того, 5 липня 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду про збільшення суми кредиту до 75 000,00 доларів США та зміну процентної ставки, а 25 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11397964000, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 були надані грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США на споживчі цілі з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2015 року.

Відповідно до графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, відповідач кожного місяця зобовязаний сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому договором, щомісячний платіж у відсотках від суми виданого кредиту.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами № 2, №3 між позивачем та позичальником 2 листопада 2006 року та 25 вересня 2008 року було укладено іпотечний договір, згідно якого позичальник в іпотеку передав банку нежиле приміщення -гастроном, що належить ОСОБА_1 та знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 536 ЦК України передбачено сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів встановлюється договором, а статтею 549 ЦК України передбачено сплату неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності із ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно укладених договорів про надання споживчих кредитів від 2.11.2006 року, 5.07.2007 року та 25.09.2008 року банк зобовязувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) у сумі 50 000,00 $ США, 25 000,00 $ США та 40 000,00 $ США, а позичальник зобовязувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку і на умовах, зазначених у вказаних вище договорах.

Умовами вищезазначених договорів визначено, що у випадку порушення умов кредитного договору (в тому числі порушення позичальником термінів повернення кредиту та сплати відсотків), банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому термін погашення кредиту.

Пунктом 11.1 зазначених кредитних договорів встановлено, що терміни дострокового повернення кредиту та плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обовязковими до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту. У випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення у результаті зміни ним своєї адреси без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення ( вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення Банком, вважається термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту від Банку.

Згідно листів вимоги № 164 та №165 від 2.02.2009 року видно, що банк звертався до відповідачів з вимогою про погашення заборгованості по кредиту і попереджав, що у разі їх невиконання у встановлені терміни, ним буде ініційоване примусове стягнення заборгованості в судовому порядку, або в інший спосіб, відповідно до законодавства України, однак повідомлення банку повернулися без вручення із позначкою « адресат за зазначеною адресою не проживає»

Із пояснень, даних у судовому засіданні представником позивача, встановлено, що між банком та відповідачами неодноразово, а саме: 12 та 30 січня 2009 року переукладалися угоди з метою допомогти останнім вийти із ситуації, що склалася, їм було продовжено термін дії договору строком на 4 роки, проводилася його реструктуризація, однак незважаючи на вищевказані поступки банку, відповідачі з лютого 2009 року не проводили жодних проплат по наданих їм кредитах.

Із представлених позивачем та оглянутих у судовому засіданні розрахунків видно, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договорами про надання споживчих кредитів від 2.11.2006 року та 5.07. 2007року складає 560 703,64 грн., а за кредитним договором від 25 вересня 2008 року його заборгованість становить 341 631, 55 грн..

У відповідності зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України та сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України незалежно від сплати процентів, що передбачено ст. 1048 ЦК України.

Із договору поруки № 1 від 2.11.2006 року, додаткової угоди поруки від 5 липня 2007 року та договору поруки № 231095 від 25.09.2008 року випливає, що позивач уклав з ОСОБА_2 договори поруки, згідно яких остання, як поручитель, зобовязується відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з кредитних договорів № 11069761000 від 2.11.2006 року, додаткової угоди від 5 липня 2007року та кредитного договору № 11397964000 25 вересня 2008 року, укладених між кредитором і боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Умовами п. 1.3 даних договорів встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору .

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами боргових зобовязань за основним договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 неналежно виконувались зобовязання за договорами про надання споживчих кредитів, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати основного боргу та відсотків за користування кредитом. Крім того, на виконання кредитного договору між позивачем та відповідачами були укладені договори поруки, за умовами яких поручитель зобовязувалася перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобовязань, що випливають з кредитного договору.

У позивача виникло право солідарно вимагати від ОСОБА_2 виконання боргових зобовязань та сплату штрафних санкцій за неналежне виконання зобовязань ОСОБА_1, як це передбачено умовами кредитного договору та договорами поруки.

У відповідності до ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України суд стягує на користь позивача витрати, повязані зі сплатою ним при предявленні позову судового збору та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 543, 546, 549, 554, 624, 1048, 1054, 1050 ЦК України, ст.. 10, 58, 60, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задоволити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_3, на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», м. Харків, проспект Московський, 60, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 на р/р 29099000003304 :

- 902 335 (дев`ятсот дві тисячі триста тридцять п”ять) гривень 19 копійок заборгованості за договорами кредиту,

- 3 400 ( три тисячі чотириста) гривень судових витрат по сплаті судового збору

- 240 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Бережанський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в такому ж порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області підпис Данилів О.М.

Копія з оригіналом вірна.

Оригінал рішення знаходиться у справі № 2- 36/ 2010

№ 2-67/2010

В.о. голови Бережанського

районного суду Тернопільської області Шміло В.І.