Рішення № 93931637, 30.12.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/937/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С. ,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської державної нотаріальної контори, Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – ОСОБА_2 , про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив зняти арешт, накладений 03 березня 2006 року СВ УМВС України у Донецькій області на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що вказане нерухоме майно належить йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 20.07.1993 року відділом з приватизації та управління комунальною власністю. Під час досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення на все його майно було накладено арешт. Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21.08.2009 року у вказаному кримінальному провадженні його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено, окрім основного покарання – позбавлення волі на певний строк, також додаткове покарання – конфіскація майна. Проте до теперішнього часу додаткове покарання не було виконане. Наявне обтяження перешкоджає позивачу розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, а третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, строк для подання письмових пояснень, та всіх письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та пояснення третьої особи, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву (пояснень) і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, або пред`явити зустрічний позов, протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідача – Головне управління ДФС у Донецькій області, співвідповідачу роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи спочатку, а також подати відзив на позов та всі письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, або пред`явити зустрічний позов, протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2020 року замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області належним відповідачем Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Відповідачі та третя особа в межах строків, передбачених п. 3 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відзив та відповідно письмові пояснення не надали.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.08.1993 року, виданого відділом по приватизації та управлінню комунальною власністю на підставі розпорядження № 1671, договору довічного утримання ВВ1/472511 від 17.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Землянським В.І. за р/№ 4092, свідоцтва про право на спадщину ААЕ/389991 від 02.04.1997 р., виданого Костянтинівською ДНК за р/№ 1-795, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/3 частка) та ОСОБА_2 (2/3 частка). Право власності було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.11.2004 року. Вказані обставини підтверджуються копіями свідоцтва про право власності на житло, договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину, витягом з Державного реєстру правочинів за № 501650 від 17.12.2004 р., витягом про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством «Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради» за № 34517554 від 16.06.2012 р. та інформаційними довідками з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 189701969 від 21.11.2019 р., № 193811533 від 19.12.2019 р.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, та на підставі ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України призначено, окрім основного покарання – позбавлення волі строком на 5 років 8 місяців, також додаткове покарання – конфіскація всього особисто належного майна. Вирок суду набрав законної сили 04 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 29 КПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) при провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов`язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.

Так, 15 березня 2006 року на підставі повідомлення СВ УМВС України в Донецькій області за № 41/2407 від 03.03.2006 р. Костянтинівською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості було зареєстровано обтяження за № 2966979, тип обтяження - арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_1 (1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ), що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 189701969 від 21.11.2019 р.

Згідно з інформаційної довідки, наданої Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за № 19846/20 від 28.04.2020 року, у кримінальній справі № 1-73/09 по обвинуваченню ОСОБА_1 та інш. виконавчий лист про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 на користь держави було видано та надіслано до виконання до ВДВС Костянтинівського району 22.09.2009 року, відомості про виконання виконавчого листа у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки, наданої Костянтинівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за № 17.17-13/28828 від 25.03.2020 р., 26 жовтня 2009 року на виконання до Костянтинівського МРУЮ надійшов виконавчий лист № 1/73 від 21.08.2009 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про конфіскацію майна з ОСОБА_3 на користь держави. 26 жовтня 2009 року у відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу. 21 грудня 2009 року держаним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 сі. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю купівельного попиту. Надати більш детальну інформацію немає можливості, оскільки вказані документи утилізовано на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцям, затвердженої Наказом міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 (пункти 1, 2 розділу одинадцятого Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцям).

Згідно з відомостями, наданими Костянтинівським відділенням поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області за № 26541/204/01-2020 від 28.09.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Костянтинівка Донецької області, був засуджений вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2006 року за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.07.2007 р. вирок суду від 12.10.2006 р. скасовано, справу повернуто на новий розгляд. Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2008 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.08.2008 р. вирок суду від 27.03.2008 р. скасовано, справу повернуто на новий розгляд. Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 69 - 307 ч. 2, 69 - 311 ч. 3, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вирок набрав законної сили 04.09.2009 року. На підставі постанови Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15.06.2010 року ОСОБА_1 23.06.2010 року було умовно-достроково звільнено від відбування покарання, не відбуте покарання 1 рік 3 місяці 1 день, із застосуванням ст. 81 КК України. Інші відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за період з жовтня 2005 року по теперішній час відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2, ч. ч. 3, 4 ст. 80 КК України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Оскільки судом було встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності обвинувальним вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2009 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень та засуджено до позбавлення волі на строк понад п`ять років, він не був виконаний в частині призначеного додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна , та перебіг вказаного строку не переривався вчиненням ОСОБА_1 нового злочину, та судом не встановленні обставини щодо зупинення перебігу давності, а саме: ухилення ОСОБА_1 від відбування вказаного покарання, суд дійшов висновку про те, що строк давності виконання обвинувального вироку в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна закінчився, а отже ОСОБА_1 звільнився від відбування покарання в цій частині.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст.41 Конституції України, ст. 321 ЦК України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч. 1 ст.316, ч. ч. 1, 2 ст.319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. ст.15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" було роз`яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 21 травня 2014 року «Про затвердження Положень про Державну фіскальну службу України» до повноважень ДФС було покладено завдання з організації роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки, розпорядження безхазяйним майном, а також іншим майном, що переходить у власність держави, та з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного та податкового законодавства (п. п. 66 п. 4).

Проте згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06 березня 2019 року «Про затвердження Положень про Державну податкову службу України та державну митну службу України» до повноважень саме ДПС було покладено завдання щодо організації роботи, зокрема з організації роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки, розпорядження безхазяйним майном, а також іншим майном, що переходить у власність держави, та з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення податкового законодавства (п. п. 23 п. 4).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 689/26/17, листів Міністерства юстиції України від 6.12.2008 за № 758-0-2-08-19 та від 30.01.2009 за N Н-35267-18 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Разом з тим при розбіжності між загальними і спеціальними нормами права перевага надається спеціальній, якщо вона не скасована виданим пізніше загальним актом.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Донецькій області з 20.10.2020 року перебуває в стані припинення, Головне управління ДФС у Донецькій області в стані припинення перебуває з 07.08.2019 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, Головне управління ДПС у Донецькій області є належним відповідачем у даній цивільній справ, а Костянтинівська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для подальшого існування обтяження у вигляді арешту 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зняття арешту з нерухомого майна підлягає задоволенню. В задоволенні іншої частини позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_3 до Костянтинівської державної нотаріальної контори необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівської державної нотаріальної контори, Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – ОСОБА_2 , про зняття арешту з нерухомого майна – задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений 15 березня 2006 року Костянтинівською державною нотаріальною конторою за № 2966979 на підставі повідомлення № 41/2407 від 03.03.2006 р. СВ УМВС України в Донецькій області на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відповідачі: Костянтинівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 5, ЄДРПОУ 02888372; Головне управління ДПС у Донецькій області, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826; третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя