Рішення № 93914705, 08.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

08.12.20

Справа №522/18864/19

Провадження №2/522/2736/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « АльфаБанк», Юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою, в подальшому уточнивши її, в якій просила витребувати у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60.9 кв.м.,житловою площею 42.3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 1583013851101.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що 28 квітня 2006 року між нею та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 200624-24/050. Відповідно до умов вказаного договору вона отримала кредит у розмірі 50000 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між нею та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 28 квітня 2006 року укладено договір іпотеки предметом якого стала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначає, що з інформації із державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2018 року їй стало відомо, про те що державним реєстратором Мельник Т.І. КП « реєстрація нерухомості та бізнесу» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за новим власником, а саме – АТ «Укрсоцбанк», на думку позивача, відчуження належного їй нерухомого майна відбулось всупереч вимогам ст. ст. 33, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та було порушено вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.» Оскільки, всупереч накладеного законом мораторію, 22 червня 2018 року було звернено стягнення на іпотечне майно та проведено державну реєстрацію право власності за Банком на її квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 05 грудня 2020 року за заявою представника позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 42, 3 кв.м.

До суду від представника відповідача - Акціонерного товариства «Альфа-Банк» надійшов відзив на позовну заяву. Відзив поданий у строки та з дотримання вимог встановлених ст. 178 ЦПК України. У відзиві на позовну заяву представником відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження не є примусовим відчуженням майна, так як сторони про це домовились у договорі іпотеки, а відтак таке відчуження не підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.».

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування зустрічного забезпечення.

У підготовче засідання 21 січня 2020 року з`явились представники позивача, представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Інші учасники справи не з`явились. Про причини нявки суд не повідомляли. Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представників позивача про витребування доказів. Оголошено перерву на 18 лютого 2020 року.

У підготовче засідання 18 лютого 2020 року з`явились представники позивачів, представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Інші учасники справи не з`явились. Про причини нявки суд не повідомляли. Роз`яснені права та обов`язки. Ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Оголошено перерву на 09 квітня 2020 року.

До суду 20 березня 2020 року від представника відповідача Юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування майна надійшов відзив на позовну заяву. Відзив поданий у строки та з дотримання вимог встановлених ст. 178 ЦПК України. У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що Юридичний департамент Одеської міської ради не здійснював оскаржувану реєстрацію права власності та фактично не може надавати пояснення із приводу обставин реєстрації права власності на спірну квартиру.

Підготовче засідання 09 квітня 2020 року відкладено на 04 червня 2020 року, з підстав подачі сторонами клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів.

У підготовче засідання 04 червня 2020 року з`явились представники позивача, представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та представник Юридичного департаменту Одеської міської ради. Оголошено перерву на 06 липня 2020 року, з підстав не надходження належним чином завірених документів, витребуваних ухвалою суду від 18 лютого 2020 року.

У підготовче засідання 06 липня 2020 року з`явились представники позивача, представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Представник Юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування майна у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомляв.. Із заявою про розгляд справи за їх відсутності до суду не звертався. Оголошено перерву на 22 вересня 2020 року для уточнення представниками позивача позовних вимог.

У підготовче засідання 22 вересня 2020 року з`явились представники позивача та представники відповідачів. Оголошено перерву на 06 жовтня 2020 року, для ознайомлення представниками позивача з матеріалами справи.

У підготовче засідання 06 жовтня 2020 року з`явились представник позивача та представники відповідачів. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про закриття провадження по вказаній цивільній справі. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 25 листопада 2020 року.

У судовому засіданні 25 листопада 2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити, зазначивши, що відчуження належного позивачу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 відбулось всупереч вимогам ст. ст. 33, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та було порушено вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.» Оскільки, всупереч накладеного законом мораторію, 22 червня 2018 року було звернено стягнення на іпотечне майно та проведено державну реєстрацію право власності за Банком на її квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник відповідача АТ "Альфа Банк" 25 листопада 2020 року заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що п. 4.5.3. договору іпотеки від 28 квітня 2006 року укладеного між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 передбачено можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки, відповідно до вимог ст. 37 ЗУ « Про іпотеку». Також зазначив, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження не є примусовим відчуженням майна, так як сторони про це домовились у договорі іпотеки, тому таке відчуження не підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.»

У судовому засіданні представник відповідача Юридичного департаменту Одеської міської ради заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на доводи, що вказані у відзиві на позовну заяву.

Оголошено перерву на 08 грудня 2020 року.

У судове засідання 08 грудня 2020 року з`явились представники позивача та представники відповідачів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200624-24/050.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник – ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США (п`ятдесят тисяч доларів США). Метою отримання кредиту послужила купівля квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач проживає і по сьогоднішній день.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №200624-24/050 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 28 квітня 2006 року було укладено іпотечний договір, згідно якого Іпотекодавець передає в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е., реєстровий номер 253 від 28 квітня 2006 року.

Судом встановлено, що 22 червня 2018 року державним реєстратором Мельник Тетяною Іванівною, КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу», було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41741092, згідно до якого було проведено державну реєстрацію права власності на її квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за новим власником – іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк».

Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером ПАТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно передавального акту АТ «АльфаБанк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами без необхідності внести зміни до відповідних договорів.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 50997890 від 06 лютого 2020 року, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського Артема Едуардовича власника квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було змінено на АТ «Альфа-Банк».

Підставою для ухвалення вищевказаного рішення став передавальний акт від 11 жовтня 2019 року, видані АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк».

Внаслідок вищенаведеного право власності на предмет іпотеки – квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло в примусовому порядку від ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», а згодом до АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ст. 1 ЗУ « Про іпотеку» Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ « Про Іпотеку» Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон №800-VI) норми статті 37 Закону №898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом N 800-VI змін до статті 36 ЗУ «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон N 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону N 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року №1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону №898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону N 898-IV).

Отже, Закон №898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Виходячи із вищенаведеного, квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону N 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбнак» та в подальшому за АТ «Альфа-Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 28 квітня 2006 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у держаного реєстратора Мельник Тетяни Іванівни, КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону N 1304-VII міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а та від 19 травня 2020 року, у справі №644/3116/18.

Внаслідок того, спірна квартира була відчужена без згоди ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» під час дії мораторію на таке відчуження, усі подальші зміни власників квартири є нікчемними в силу закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

А тому, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.4,7,12,13,80,82,245,246,258- 273,354ЦПК України ,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АльфаБанк», Юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування майна - задовольнити.

Витребувати у Акціонерного товариства « Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 42.3. кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 1583013851101.

Стягнути з Акціонерного товариства « АльфаБанк» на користь користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн., 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 грудня 2020 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена