Рішення № 93905885, 09.12.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13775/19 2/335/753/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Капто Д.А.

представника позивача адвоката Олексюк М.М.,

представника відповідача Габуєва Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних заборгованості за Кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 26.11.2016 року по 25.11.2019 року за Кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року. Стягнути з відповідача на користь АТ ««Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 2 794,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між 27.12.2007 року між Відкритим акціонерними товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту, та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/17-15/1886-35, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі: 60 000 доларів США 00 центів строком до 27.12.2017 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та комісії згідно умов Договору та Тарифів Кредитора, а також виконати інші обов`язки, визначені цим Договором.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно п. 6.1. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з можливою видачою готівки через касу Кредитора.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно з п. 3.3. Кредитного договору, сторони встановили, що нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється щомісячно на суму Кредиту за весь строк користування Кредитом, включаючи день надання та день повного погашення Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Відповідно до умов п. 7.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався здійснювати погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми Кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою передбаченою Кредитним договором.

Крім того, відповідно до п. 7.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався здійснювати погашення Кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця починаючи з місяця, наступного за місяцем надання Кредиту в дату, визначену п. 1.3.3. цього Договору, а саме до 27 числа кожного календарного місяця протягом строку Кредиту. Якщо дата сплати, зазначена в п. 1.3.3. Договору, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті визначеній в п. 1.3.3. Договору.

Сторони дійшли згоди, що всі ризики пов`язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладанні цього Договору, інших Договорів забезпечення він приймає на себе і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, Договір забезпечення, а також невиконання Позичальником зобов`язань за вищезазначеними договорами ( п.15.6. Кредитного договору).

Відповідно до п. 17.1. Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобов`язань.

Отже, з укладанням Кредитного договору, у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

Посилаючись на правовий аналіз ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, позивач вважає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Таким чином, позивач розрахував 3% річних на суму за період з 26.11.2016 року по 25.11.2019 року, що складає 7 708,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 186 276,46 грн., які просить і стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2020 року, відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2020 року, за заявою представника позивача, накладено арешт на нерухоме майно, в межах ціни позову в сумі 186 276,46 грн., що належить на праві спільної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, а саме на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 .

11.03.2020 року, від відповідача, в особі його представника на адресу суду надійшло письмове клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України.

Також, 11.03.2020 року відповідачем на адрес суду було подано відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_1 просить відмовити в позові через необґрунтованість позовних вимог, разом із цим також заявив про застосування позовної давності у даному спорі.

30.03.2020 року, на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2020 року, постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

11.06.2020 року, на адресу суду від відповідача, в особі його представника надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Орджонікідзевського Орджонікідзевськогоо районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2020 року, закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні, із встановленням загального порядку дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у відзиві, та у запереченнях на відповідь на відзив.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 27.12.2007 року між Відкритим акціонерними товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/17-15/1886-35, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 60 000,00 доларів США, строком по 27.12.2017 року, із сплатою 14,0% річних, а Позичальник в свою чергу зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та Тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 6.1. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов`язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця не пізніше кредитні кошти згідно графіку погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 27.12.2017 року та зобов`язався щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,0% річних.

Відповідно до п. 16.3. Кредитного договору, у випадку порушення графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

З метою підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року, відповідно до якого загальна заборгованість станом на 25.11.2019 року розрахована у розмірі 573 944,87 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 13 868 954,18 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 44 178,63 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 1 0678 543,99 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом – 44 178,63 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 1 0678 543,99 грн.;

- заборгованість за відсотками – 53 074,27 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку1 282 500,57 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 52 582,86 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 1 270 626,01 грн.;

- розрахована пеня 468 983,21 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 11 332 633,16 грн.;

- розрахунок 3% річних за період з 26.11.2016 року по 25.11.2019 року - 7 708,76 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 186 276,46 грн.

За нормою ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За матеріалами справи рішенням Орджонікідзевського районного суду від 26.09.2012 року, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 29,2 кв.м, загальною площею 78,17 кв.м., яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.04.2005 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Капшуковою Ю.В. за реєстровим № 1727, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Ухвалено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 27.12.2007 року № 014/17-15/1886-35 у сумі 447 143,58 грн., у тому числі: 352 903,32 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 39 793,12 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 21 954,98 грн. – пеня за несвоєчасну сплату планового платежу за кредитом; 32 492,16 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 335/8855/15-ц від 02.03.2016 року, було відмовлено у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором№ 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року. Вказане рішення суду ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2017 року залишено без змін та з цього дня набрало законної сили.

Предметом розгляду в межах вказаної цивільної справи було дострокове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за Кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року у загальному розмірі 5 128 575,56 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн.

У вказаному рішенні по справі № 335/8855/15-ц від 02.03.2016 року, судом було встановлено, що Банк звернувся до суду після закінчення передбаченого ст. 257 ЦК України трирічного строку, тобто поза межами трьох років від дня настання строку виконання зобов`язань, а тому були відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За приписами ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, виходячи із обставин, встановлених рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8855/15-ц від 02.03.2016 року, що набрало законної сили, у межах даного спору суд приходить висновку про закінчення перебігу позовної давності за основним зобов`язанням за Кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27.12.2007 року.

У межах цього спору предметом розгляду є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню за період з 26.11.2016 року по 25.11.2019 року у розмірі 7 708,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 186 276,46 грн.

Як передбачено ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Нормою ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, а також принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізу норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, можна зробити висновок про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, можливість застосування як загальної, так і спеціальної позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. Заява сторони про застосування позовної давності може бути викладена як у письмовій, так і усній формі.

З огляду на викладене, та враховуючи, що суд прийшов до висновку про те, що строк позовної давності за основною вимогою минув, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 25.11.2019, у розмірі 7 708,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 186 276,46 грн. не підлягають задоволенню, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що права Банку як кредитодавця у кредитних зобов`язаннях дійсно порушені, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, однак в даному випадку порушене право позивача не підлягає захисту шляхом задоволення його позову, враховуючи наявність заяви сторони відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

За наведених обставин у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід відмовити, у зв`язку із закінченням строку позовної даності щодо вимог Банку до Позичальника.

Відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 79, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.12.2020 року.

Повне судове рішення виготовлено 14.12.2020 року.

Суддя В.О. Макаров