Рішення № 93904143, 10.09.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4795/19

Провадження № 2/311/327/2020

10.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІMЕНЕM УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: вул.Валова буд.11 м.Львів, код ЄДРПОУ 19390819), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (адреса місцезнаходження: вул.Мала Житомирська, буд.6/5 м.Київ, 01001), Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Запорізькій області (місцезнаходження: вул.Театральна буд.14 м.Василівка Запорізької області, 71600), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача в особі адвоката Хотько С.С., який в подальшому було уточнено в редакції від 26.02.2020 року (а.с.99-105) до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-східного регіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона працює на ТОВ «Василівський завод «МК» МІДА та під час отримання зарплати звернула увагу на те, що зарплата їй виплачена не в повному обсязі з невідомих причин. З метою з`ясування вказаних обставин, ОСОБА_1 звернулась до бухгалтерії Товариства де вона працює, де їй повідомили про надходження на адресу підприємства Постанови державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Микитюк Т.І. від 26.11.2019 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» ВП 60441122 (надалі-постанова), у зв`язку з чим, і було проведено утримання частини її зарплати. Ознайомившись із постановою ОСОБА_1 дізналась, що згідно постанови стягувачем коштів є АТ «Ідея Банк» (м.Львів,вул.Валова,11), виконавчий напис № 9888 від 24.09.2019 року виданий приватним нотаріусом Гуревічовим О.М.(м.Київ, вул.Мала Житомирська ,буд.6/5), а загальна сума боргу перед стягувачем складає 88609,24 гривень. Із тексту постанови ОСОБА_1 не змогла з`ясувати на підставі яких документів банком та приватним нотаріусом визначено, що розмір її заборгованості може складати 88609,24 гривень, адже на її адресу від банку та приватного нотаріуса не надходило жодних документів (вимоги, претензії, заяви, листи тощо), які визначають розмір та розрахунок цієї заборгованості, строку та підстав її виникнення, строків добровільного виконання тощо. Отже, внаслідок ненадання АТ «Ідея Банк» та приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. - ОСОБА_1 документів, які б свідчили про обґрунтованість вимоги про стягнення 88609,24 гривень, вона була фактично позбавлена можливості надати свої зауваження (заперечення) щодо заявлених вимог, а за можливості (необхідності) виконати їх у добровільному порядку, для запобігання передачі виконавчого напису для примусового виконання до органів ДВС. На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає за необхідне для захисту своїх прав та охороняємих законом інтересів звернутися до суду з уточненим позовом, в якому ОСОБА_1 просить: визнати виконавчий напис №9888 від 24 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. таким, що не підлягає виконанню та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.23).

11.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача АТ «Ідея Банк» Лончук С.В. в редакції від 04.02.2020 року (а.с.29-36).

13.02.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив по справі №311/4795/19 (в порядку ст..179 ЦПК України), поданий представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Хотько С.С. в редакції від 12.02.2020 року (а.с.71-75).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хотько С.С. про забезпечення позову у даній цивільній справі № 311/4795/19 шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №60441122, яке відкрите 26.11.2019 року державним виконавцем Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микитюк Т.І. на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 24.09.2019 року №9888 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в сумі 80218,40 гривень., до набрання законної сили рішенням у даній цивільній справі № 311/4795/19 (а.с.110-111).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник в особі адвоката Хотько С.С. не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача адвоката Хотько С.С., в якій він просить розглянути справу у його відсутність та без участі його довірителя ОСОБА_1 . Заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги підтримують у повному обсязі за підставами, які викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення, не заперечують (а.с.155).

Представник відповідача ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача АТ «Ідея Банк» Лончук С.В. в редакції від 04.02.2020 року, та в якому просить судове засідання проводити у відсутність їх представника за наявними в матеріалах справи доказами.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що 22 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», було укладено кредитний договір №Р25.00406.004245570 (далі по тексту - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 49717,00 гривень , включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Оскільки ОСОБА_1 не виконала власних зобов`язану як позичальник за Кредитним договором, то станом на 05 серпня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 78318,40 гривень, яка складалася з наступного: строковий основний борг - 44940,44 гривень, прострочений основний борг - 3663,47 гривень, прострочені проценти-614,98 гривень, строкові проценти - 37,07 гривень, строкова плата за обслуговування кредиту - 1710,26 гривень, прострочена плата за обслуговування кредиту - 14219,08 гривень, пеня -13133,1 гривень. У зв`язку з чим, АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою від 23.09.2019 року №12.4.2/126304 про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 78318,40 гривень боргу за Кредитним договором, а також понесених витрат на його вчинення. На виконання вимог пункту 2 Переліку документів АТ «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення 24 вересня 2019 року оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса №9888, а саме: заяву про вчинення виконавчого напису від 23.09.2019 року №12.4.2/126304; кредитний договір №Р25.00406.004245570 від 22 серпня 2018 року: довідку про ненадходження платежів від 23.09.2019 року №12.4.2/126092, вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 05.08.2019 №12.4.2/ Р25.00406.004245570; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №Р25.00406.004245570 від 22 серпня 2018 року, видану станом на 05.08.2019 року, список за формою №103 згрупованих поштових відправлень Банку із відбитком поштового штемпеля; список №7 за формою № 103 згрупованих поштових відправлень Банку із відбитком поштового штемпеля; опис вкладення до цінного листа із відбитком поштового штемпеля, що підтверджує направлення Позивачу документів, визначених пунктами 4-5 даного переліку, а також фіскальний чек по оплаті вище вказаних послуг поштового зв`язку; виписку по транзитному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , сформовану Банком 23.09.2019 року, детальний розрахунок заборгованості по кредиту №Р25.00406.004245570 від 22 серпня 2018 року, виконаний станом на 05.08.2019 року. Отже вважають, що заборгованість ОСОБА_1 , яка стягується з неї відповідно до оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, є безспірною, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету України від 29 червня 1999 року №1172.

Крім того, на обґрунтування своїх заперечень щодо твердження позивача ОСОБА_1 , що вона не отримувала вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, зазначено, що для вчинення напису обов`язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань і наявність відмітки поштового зв`язку про її відправлення, а не одержання. Такий висновок також викладений у Постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17. 20 серпня 2019 року AT «Ідея Банк» було надіслано ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджують додані до відзиву копії документів: список №7 за формою 103 згрупованих поштових відправлень, поданих AT «Ідея Банк» для відправлення; список за формою 103 згрупованих поштових відправлень цінних листів AT «Ідея Банк», відправлених 20 серпня 2019 року; фіскальний чек на підтвердження оплати послуг поштового зв`язку щодо надсилання поштових відправлень; опис вкладення в цінний лист, адресований ОСОБА_1 . Те, що позивач ОСОБА_1 не забрала адресовану їй кореспонденцію з поштового відділення, вибір позивача, що жодним чином не залежить від дій чи волі відповідача. Отже, AT «Ідея Банк» належним чином повідомило Позивача про наявність боргу, суму боргу та необхідність його погашення шляхом надсилання Позивачу вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань та довідки-розрахунку заборгованості, що підтверджується наявністю відмітки поштового зв`язку про її відправлення. Вважають що вищенаведене підтверджує той факт, що оскаржуваний виконавчий напис №9888 від 24 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №Р25.00406.004245570 від 22 серпня 2018 року у розмірі 80218,40 гривень (включаючи плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 1900 гривень), відповідає всім вимогам чинного законодавства, а стягнута заборгованість є безспірною, а також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 02 липня 2019 року по справі №761/3596/19, внаслідок чого позовну заяву ОСОБА_1 по справі №311/4795/19 просять залишити без задоволення (а.с.29-36).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. в судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими конвертами що повернулися на адресу з відміткою «адреса вибув» (а.с.115,121), «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.128,151), «інші причини» (а.с.129), однак в судове засідання не з`явився, документів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надано, письмових пояснень щодо предмета спору на адресу суду не подано, самостійних вимог щодо предмета спору не заявлено.

Третя особа: Василівський районний відділ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлена судом своєчасно та належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, вирішення питання по суті просять залиши на розсуд суду (а.с.130).

Всебічно дослідивши матеріали цивільної справи №311/4795/19, з`ясувавши всі обставини по справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні судом встановлено, що 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис №9888 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за період з 22.02.2019 року по 05.08.2019 року по кредитному Договору №Р25.00406.004245570 від 22.08.2018 року сумі 80218,40 гривень, та копія даного виконавчого напису міститься в матеріалах справи (а.с.109).

Як вбачається зі змісту вказаного оспорюваного виконавчого напису, 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим Олегом Миколайовичем, за реєстровим № 9888 вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Кредитним договором №Р25.00406.004245570 від 22.08.2018 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Ідея Банк», заборгованості за період з 22.02.2019 року по 05.08.2019 року в сумі 80218,40 гривень, у тому числі: 44940,44 гривень – строковий основний борг, 3663,47 гривень – прострочений основний борг, 614,98 гривень – прострочені проценти, 1710,26 гривень – строкова плата за обслуговування кредиту, 13133,10 гривень – пеня, 1900,00 гривень – плата за вчинення виконавчого напису. У виконавчому написі також вказано, що строк платежу за кредитним договором №№Р25.00406.004245570 від 22.08.2018 року настав 22.01.2019 року. Боржником пропущено прострочення платежів (а.с.109).

На підставі вищевказаного виконавчого напису, державним виконавцем Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Запорізькій області Микитюк Т.І., 26 листопада 2019 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП №600441122) з примусового виконання виконавчого напису №9888, виданого 24.09.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічова О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 80218,40 гривень (а.с.13).

Постановою державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Микитюк Т.І. від 20.02.2020 року внесено зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.11.2019 року ВП 60441122, з примусового виконання виконавчого напису №9888, виданого 24.09.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічова О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в сумі 80218,40 гривень (а.с.98,107).

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафу та пені, а також розмір заборгованості, заявлений до стягнення.

Крім того, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05 липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подані ПАТ «Ідея Банк» нотаріусу документи не підтверджують безспірність заборгованості, оскільки про наявність спору щодо заборгованості свідчить те, що у виконавчому написі відсутнє посилання на конкретні документи, надані стягувачем, а саме засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, строків її виникнення, є тільки посилання на загальні норми.

Крім того, відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, що передбачено також і Порядком № 296/5. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються,зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим не виконала норми ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.284 Інструкції та п.1 Переліку Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Також приватний нотаріус не з?ясував, чи не пропущено стягувачем строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від Банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ПАТ «Ідея Банк» суми процентів, розмір пені, зазначених у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст..88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є Безспірність наявного боргу перед кредитором та відсутність спору щодо розміру боргового зобов?язання (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року).

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, в яку постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п.2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року в цій частині. Вказану постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, кредитний договір № 2008749205 від 21 травня 2014 року на момент вчинення виконавчого напису вже не був тим документом, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, нотаріус не мав прав вчиняти виконавчий напис щодо стягнення саме за нотаріально непосвідченим кредитним договором.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревичова О.М. від 24.09.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 9888, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Р25.00406.004245570 від 22.08.2018 року на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» - таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором не була безспірною, а тому у приватного нотаріуса Київського районного нотаріального округу Гуревічова О.М. не було достатніх підстав для вчинення відповідного виконавчого напису, у зв`язку з чим, права позивача ОСОБА_1 були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису, вчиненого 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського районного нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №9888, таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Хотько Сергієм Семеновичем 04 березня 2019 року укладено Договір про надання адвокатської (правничої) допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.14) та Додаткову угоду №1 до договору №11/12/19 про надання адвокатської (правничої) від 11.12.2019 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.67).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат надано суду Акт виконаних робіт від 06.02.2020 року, відповідно до якого адвокат Хотько С.С. надав ОСОБА_1 правові послуги на загальну суму 6400,00 гривень, та було витрачено часу надання правових послуг – 11 годин, та надані послуги складаються з: консультація (800,00 гривень), складання позовної заяви (1600,00 гривень), клопотання про забезпечення позову (800,000 гривень), ознайомлення з відзивом на позовну заяву, та надання правової оцінки (800,00 гривень), складання відповіді на відзив (1600,00 гривень) (а.с.69), а також до вказаного Акту додано квитанцію №006011 від 06.02.2020 року про отримання адвокатом Хотько С.С. від ОСОБА_1 суми 6400,00 грн. (а.с.70).

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом Хотько С.С., складність справи, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, в загальній сумі 1950,00 гривень, в тому розмірі гонорару, який зазначений в Акті виконаних робіт за договором №11/12/19 про надання адвокатської (правничої) допомоги від 11.12.2019 року та додатковою угодою №1 від 06.02.2020 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.69).

Дослідивши докази на підтвердження витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, яка є малозначною, суд вважає, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги є значно меншим, ніж зазначено у розрахунку адвоката, витрати є не співмірними із складністю справи, а тому, відсутні підстави для відшкодування таких витрат у зазначеному в розрахунку розмірі.

З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд вважає достатньою компенсацію судових витрат на правничу допомогу у цій справі є розмір 1950,00 гривень. Підстав для стягнення з відповідача ще додатково 6400,00 гривень суд не вбачає.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог - судовий збір покладається на відповідача. Тому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача АТ «Ідея Банк» судових витрат у вигляді судового збору, суд вважає необхідним, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, задовольнити та стягнути з відповідача понесені позивачем ОСОБА_1 та документально нею підтверджені судові витрати з оплати судового збору в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 27.12.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.1).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Запорізькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за №9888 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за період з 22.02.2019 року по 05.08.2019 року за кредитним договором № Р25.00406.004245570 від 22.08.2018 року в розмірі 78318,40 гривень, плати за вчинення виконавчого напису в сумі 1900,00 гривень та в загальному розмірі 80218,40 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: вул.Валова буд.11 м.Львів, код ЄДРПОУ 19390819), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі – 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, а всього стягнути – 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено – 15 вересня 2020 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО