Рішення № 9389813, 12.08.2008, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц - 4136 2008 рік Голов, в 1-й інстан. Кротінов В.А.

Категорія 25 Доповідач Пономарьова О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М. суддів Бабенка П.М. , Бондаренко Л.І., при секретарі Артамоновій C.O.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" (далі AT „УПСК") про стягнення суми, -

встановив:

19 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми і обґрунтовувала його тим, що між нею та відповідачем 27 квітня 2007 року укладений договір страхування наземних транспортних засобів. Об'єктом страхування за цим договором є автомобіль НОМЕР_1 2007 року випуску, вартістю і страховою сумою 46500 грн.. 29 травня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода на пр. Гагаріна в м. Торезі, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження і сума заподіяної шкоди за висновком спеціаліста складає 45105 грн.. Позивачка просила стягнути вказану суму з відповідача та судові витрати, оскільки в добровільному порядку відповідач відмовився проводити страхові виплати, пославшись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивачки, що не відноситься до страхового випадку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені і з AT „УПСК" на її користь стягнуто 45105 грн. та судові витрати 481 грн.. Не погодившись з рішенням суду , AT „УПСК" звернулося до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції неправильно дав оцінку встановленим обставинам, зробив висновок, що позивачка не визнана винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, стягнув суму відшкодування без врахування франшизи, не з'ясував, де знаходиться пошкоджений транспортний засіб, його залишкову вартість і не вирішив питання про передачу його страховику.

В судовому засіданні представники AT „УПСК" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, скасувати рішення суду та відмовити позивачці в задоволенні її вимог.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, оскільки вважають його правильним і законним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України „Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та AT „УПСК" укладений договір страхування наземних транспортних засобів (авто каско) НОМЕР_3. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника ОСОБА_3, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем ВАЗ 2114, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, вартістю 46500 грн., що належить позивачці на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4.

Відповідно до п.2 договору страхування зазначений вище транспортний засіб застраховано від ДТП - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

29 травня 2007 року о 18.30 год на пр. Гагаріна у м. Торезі сталося дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль ВАЗ 21104, належний позивачці, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Торезького міського відділу УМВС України в Донецькій області від 31 вересня 2007 року, протоколу огляду ДТП від 29 травня 2007 року ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, не вибрала безпечну швидкість руху, відволіклась від керування, не справилася з керуванням та здійснила наїзд на дерево.

Згідно звіту № 330 від 20 червня 2007 року, розробленому експертною компанією ТОВ „Експерт", з яким погодився відповідач, вартість матеріального збитку, спричиненого позивачці, на момент проведення експертизи складає 45105 грн..

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка має право на відшкодування збитків відповідно до договору страхування, а відмова відповідача провести таке відшкодування є необгрунтованою.

Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_3 правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі умов договору страхування та п.6.3.18 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного), затверджених рішенням Правління AT „УПСК" від 19 січня 2004 року, та зареєстрованих в Держфінпослуг 4 березня 2004 року за № 0604239, оскільки позивачка порушила обов'язки водія, що відповідно до п.6.3.18 вищеназваних Правил є виключенням зі страхових випадків, не можна визнати обгрунтованими.

Відносини між позивачкою та відповідачем регулюються укладеним 27 квітня 2007 року договором страхування, пунктом 7.13.17 якого встановлені виключення із страхових випадків, при яких страхове відшкодування не виплачується, а саме ДТП, викликані наступними порушеннями Правил дорожнього руху водієм застрахованого транспортного засобу:

- проїзд на заборонені сигнали світлофору чи регулювальника;

- виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю;

- перевищення встановлених обмежень швидкості руху більше ніж на 20 км\год;

- порушення правил проїзду залізничних переїздів, мостів.

З матеріалів справи вбачається, що зазначених порушень Правил дорожнього руху позивачка не скоювала.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та постанови про закриття провадження по адміністративній справі вбачається, що ОСОБА_3 допустила порушення п.2.3 та п.12.1 Правил дорожнього руху , але ці порушення не входять до переліку порушень, зазначених у п.7.13.17 договору страхування, при яких страхове відшкодування не виплачується.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність вини ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з нею 29 травня 2007 року, є неправильним і не відповідає встановленим по справі обставинам. Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат та страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Доводи апелянта про те, що при наявності вини страхувальника в ДТП відповідно

до договору, відшкодування збитків не проводиться, суперечать змісту договору

страхування НОМЕР_3, укладеному між позивачкою та відповідачем, оскільки з тексту

договору вбачається, що в залежності від наявності вини водія встановлені різні розмірі

франшизи: без вини водія 0, 5 % , з вини воді 1%.

Пунктом 12.7 Правил Добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту) передбачено, що в разі повної конструктивної загибелі ТЗ та/чи додаткового обладнання страховик проводить, на власний розсуд, виплату страхового відшкодування за одним із двох варіантів , якщо інше не передбачено умовами Договору страхування):

12.7.1. У розмірі страхової суми, з вирахуванням встановленої франшизи та залишкової вартості ТЗ. При цьому ТЗ залишається у Страхувальника.

12.7.2. У розмірі страхової суми, з вирахуванням встановленої франшизи, якщо Страхувальник у письмовій формі заявить Страховику про відмову від своїх прав на застрахований ТЗ. Витрати по зняттю ТЗ з обліку Страховиком не відшкодовуються. Ці вимоги .суд першої інстанції не врахував і стягнув з відповідача на користь позивачки заподіяну шкоду в розмірі 45105 грн., не вирахувавши франшизу та залишкову вартість ТЗ , у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Судом встановлено, що вартість матеріального збитку, спричиненого позивачці складає 45105 грн., це ринкова вартість транспортного засобу, оскільки встановлено, що відновлення транспортного засобу економічно недоцільне. Розмір франшизи, встановленої договором - 1% з вини водія - становить 465 грн.. В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що пошкоджений транспортний засіб позивачка продала в жовтні 2007 року за 1500 доларів США ОСОБА_7, який підтвердив ці обставини, будучи допитаний в якості свідка апеляційним судом.

Виходячи з курсу долару США, встановленого Національним банком України на час розгляду справи 4, 84 грн., ця сума складає 7260 грн..

Таким чином, виходячи з вимог п. 12.7.1. вищеназваних Правил відшкодуванню підлягає сума 37380 грн. (45105 грн. - 465 грн. - 7260 грн).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивачки належить стягнути страхове відшкодування в сумі 37380 та судові витрати в розмірі 403, 80 грн., де 373, 80 грн. судовий збір, 30 грн. - витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу AT „УПСК" частково задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2008 року змінити.

Стягнути з акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ЗПКО 20602681 р/р 26502301197 у філії АКБ „Меркурій" МФО 30075) на користь ОСОБА_2 страхову суму 37380 грн. та судові витрати 403, 80 грн., а всього 37783, 80 грн..

Рішення набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду України - протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.