Ухвала суду № 93891435, 29.12.2020, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1083/20

Провадження № 1-кп/177/140/20

У Х В А Л А

Іменем України

29.12.2020 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Проліз Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Левченко К.В. про проводження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040450000369 від 20.07.2020 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участі:

прокурора Левченко К.В.,

обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 Верхуша Я.О.

захисника обвинуваченого Юрківа В.В. Кудрявцева А.Л.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

10.12.2020 прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , яке в цей же день вручено ОСОБА_1 та його захиснику.

У судовому засіданні прокурор, обгрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , посилався на продовження існування та не зменшення ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризиків: можливості переховування від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вважав за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти існуючим ризикам.

Прокурор клопотання підтримав, з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив про незгоду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, вважав за можливе зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_1 – Кудрявцев А.Л. просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати більш м`який запобіжний захід до ОСОБА_1 – домашній арешт, вказуючи на необґрунтованість ризиків, на те, що потерпілий вже допитаний в судовому засіданні, надавав суперечливі покази. Також просив врахувати наявність у ОСОБА_1 цивільної дружини, яка уклала в його інтересах договір з захисником, яка у разі потреби зможе забезпечити останнього засобами до існування, а також можливість працевлаштування ОСОБА_1 у разі звільнення з під варти.

Адвокат Верхуша Я.О. підтримав заперечення щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали в обґрунтування поданих клопотань, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що до ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.07.2020 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 15.11.2020 року включно, а ухвалою суду від 09.11.2020 вказаний строк продовжено 07.01.2021 року включно.

Визначений судом строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 спливає, разом з тим, з об`єктивних підстав, судовий розгляд вказаного кримінального провадження до зазначеного строку, завершити не представляється можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинувачених, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, пов`язаного з погрозою застосування насильства, за яке передбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, в тому числі тяжкі. Вказане, на переконання суду, дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, за відсутності законних джерел до існування, може вчинити новий злочин, а з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі постановлення обвинувального вироку, може вживати заходів для уникнення явки до суду.

Систематичність вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень проти власності свідчить про те, що він не вживав заходів для налагодження свого життя, забезпечення себе законними джерела до існування, що нівелює твердження захисника про відсутність ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень задля забезпечення засобами до існування.

Твердження сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_1 цивільної дружини, яка уклала в його інтересах договір з захисником, на переконання суду, не є виключним стимулюючим фактором для запобігання ризикам визначеним п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Твердження сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не переховувався від слідства, не свідчить про те, що він не переховуватиметься від суду, враховуючи ту тяжкість покарання, яка передбачена санкцією інкримінованої йому правопорушення.

Також суд враховує, що на даний час справа перебуває на стадії судового розгляду, який з об`єктивних причин не можливо завершити до спливу строку тримання ОСОБА_1 під вартою. При цьому, судом не допитано свідків, а також обвинувачених, не досліджено матеріали справи. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що обвинувачений, у зв`язку з відкриттям йому, та стороні захисту матеріалів кримінального провадження, обізнаний з приводу показань свідків на досудовому слідстві, знає їх місце проживання, суд вважає, що ризик незаконно впливати на свідків існує та він не зменшився.

Більш того, в ході судового засідання потерпілий зазначав, що саме ОСОБА_1 вживав заходів для здійснення впливу на його позицію по справі, шляхом здійснення телефонних дзвінків. Вказане, на переконання суду, свідчить про можливість відповідного впливу й на свідків по справі, які ще не допитані.

Проведення по справі допиту потерпілого та деяких свідків, на переконання суду, не усуває і не зменшує інших існуючих ризиків, таких як можливість впливу на свідків, можливості переховування від суду та вчинення іншого кримінальне правопорушення, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , зокрема наявності у нього судимостей за злочини проти власності та систематичність таких судимостей.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а також особі обвинуваченого, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

З врахуванням викладеного, зокрема встановлення судом збереження та не зменшення ризиків переховування обвинуваченого від суду, можливості вчинення нових кримінальних правопорушень, а також ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на переконання суду, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

Відповідно, з вище вказаних підстав, не підлягає задоволенню клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Також, виходячи з вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, з врахуванням викладених вище обставин, суд вважає за можливе не визначати розмір застави, так як ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Левченко К.В. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020040450000369 від 20.07.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.02.2021 включно.

Копію ухвали негайно направити до Криворізької УВП № 3.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Суддя М.В. Березюк