Ухвала суду № 93882684, 23.12.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8883/17

Провадження №2/367/1113/2020

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Линника В.Я.,

з участю секретаря Балинської О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа Приватний Київський міський нотаріальний округ Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа Приватний Київський міський нотаріальний округ Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання сторони не з`явились.

Від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Від представника позивачів надійшла заява, в якій він не заперечує проти закриття провадження у справі, а також просить вирішити питання про розподіл судових справ.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Виходячи з вищенаведеного, обставини, на які посилається представник відповідача, не відносяться до зазначених законом підстав для закриття, а тому передбачених законом підстав для закриття провадження у справі не має.

Отже, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про відсутність підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.

У зв`язку із відмовою в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження, суд не може вирішити питання заявлені представником позивачів щодо розподілу судових витрат.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 255, 258-261 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.

Суддя: В.Я. Линник