Ухвала суду № 93874921, 28.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10141/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 грудня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

11.11.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, в якому позивач з урахуваннямуточненої позовної заяви просить:

- зобов`язати Великолюбінську селищну раду усунути перешкоду шляхом знесення незаконної прибудови по АДРЕСА_1 , влаштований гр. ОСОБА_2 або постановити рішення, за яким переглянути рішення 7-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 за №99 Великолюбінської селищної ради в частині додатку до рішення п.5, щодо передачі у приватну власність проїзду ОСОБА_3 , шляхом вилучення площі проїзду і долучення його до земель загального користування.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.12.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.04.2007 року (кадастровий номер 4620955300:34:009:0019), вбачається наявність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку яка є предметом спірних правовідносин. Даний спір фактично стосується не реалізації суб`єктом владних повноважень його повноважень, пов`язаних з його компетенцією у сфері управління, а права користування земельною ділянкою. З огляду на наведене, між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

28.12.2020 за вх. №70312 від позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування заперечення зазначено, що при складанні державного акту на право власності на земельну ділянку, площу проїзду розміром 0,0140 га потрібно було вилучити з площі, яка передається у приватну власність гр. ОСОБА_3 , що вимагає ст.83 п. 3а ЗК України, оскільки землі населених пунктів (майдани, дороги, вулиці, проїзди і т.д.) належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Площа в державному акті на право власності на земельну ділянку, що видана гр. ОСОБА_3 , повинна складати: 0, 0878 га - 0,0140 га = 0,0738 га, де 0,0878 га - загальна площа вказана в кадастровому плані, 0,0140 га - площа проїзду вказана в кадастровому плані. Таким чином, позивач зазначає,що Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий гр. ОСОБА_3 від 06 квітня 2007року, в частині вказаної площі ділянки 0,0878 га є неправочинним, так як ця площа має складати 0,0738 га. Площу проїзду 0,0140 га потрібно вилучити із приватної власності і повернути до земель комунальної власності для загального користування.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов`язати Великолюбінську селищну раду усунути перешкоду шляхом знесення незаконної прибудови по АДРЕСА_1 , влаштований гр. ОСОБА_2 або постановити рішення, за яким переглянути рішення 7-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 за №99 Великолюбінської селищної ради в частині додатку до рішення п.5, щодо передачі у приватну власність проїзду ОСОБА_3 , шляхом вилучення площі проїзду і долучення його до земель загального користування.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 23.12.2004 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримано у власність на підставі заповіту по 1/2 частині будинковолодіння на АДРЕСА_1 .

Вказане будинковолодіння розміщене на земельній ділянці пл. 600 кв.м., шо відведена на підставі рішення виконкому Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №5 від 03.02.1969р. для його будівництва.

Вказаним заповітом визначено порядок користування майном, а саме: ОСОБА_5 – західною частиною житлового будинку та ділянкою на південь від від житлового будинку до дороги залишивши від східної межі три метри відстань для заїзду на подвір`я і город для ОСОБА_4 .

Позивач зазначила, що користувалася спільним проїздом із ОСОБА_3 , який проживає у будинку АДРЕСА_2 для заїзду до своєї частини житлового будинку.

Судом встановлено, що Рішенням №50 IX сесії V скликання Великолюбінської селищної ради від 17.01.2007р. затверджено “Акт встановлення меж будинковолодінь по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ”, згідно з яким даний проїзд віднесено до будинковолодіння ОСОБА_3 .

Надалі, рішенням 7-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 за №99 Великолюбінської селищної ради передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлових будинків громадянам згідно з додатком. Згідно з пунктом 5 Додатку до рішення сесії ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,16 га по АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.04.2007 (кадастровий номер 4620955300:34:009:0019).

Позивач зазначає, що Актом встановлення меж будинковолодінь по АДРЕСА_2 проїзд між будинковолодіннями №10-12 приєднано до земельної ділянки ОСОБА_3 , а позивача позбавлено права заїзду на свою частку власності, оскільки іншого заїзду у позивача немає.

Позивач також зазначила, що тимчасово користувалась для заїзду на свою частку через територію власника другої половини будинку ОСОБА_2 , однак, остання влаштувала прибудову до своєї частки будинку, у зв`язку із чим позивач повністю позбавлена можливості заїзду на свою територію будинковолодіння.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 11.11.2011 у справі №2-550/2011р. відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, треті особи ОСОБА_4 . Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області про усунення перешкод у користуванні загальним проїздом /вуличкою/ для заїзду до частини будинку АДРЕСА_3 , визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ЯД №481764 від 06.04.2007р., визнання незаконним рішення Великолюбінської селищної ради Городоцького району' Львівської області № 50 від 17.01.2007р. «Про затвердження Акту встановлення меж будинковолодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Так, листом Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 02.07.2020 №707 повідомлено позивача про те, що селищною радою не надавався дозвіл на реконструкцію домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Окрім того, листом Департаменту Архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 19.03.2019 вих. № 727/0/19 на звернення позивача повідомлено, що рішенням від 27.10.2006 №99 Великолюбінської селищної ради всупереч затвердженій містобудівній документації, частину земельної ділянки (яка відповідно до планів земельних ділянок по АДРЕСА_2 виданих гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення від 03.02.1969 №5 Великолюбінської селищної ради відноситься до проїзду) передана безпідставно у власність гр. ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для розгляду нових доказів у судовому порядку, у зв`язку із чим позивач звернулась із цим позовом до суду.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до положень ст. 152 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Варто відзначити, що Верховний Суд України в судових рішеннях від 11.11.2014 р. у справі №21-493а14 та від 09.12.2014 р. у справі №21-308а14, із посиланням на положення ст. 2, 5 Земельного кодексу України зазначив, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками комунальної власності є вільним у виборі суб`єкта щодо надання земельної ділянки. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок Верховного Суду України, викладений у наведених постановах, фактично зводиться до того, що органи місцевого самоврядування у відносинах розпорядження землями комунальної власності є суб`єктами цивільного права і не здійснюють у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759апп18) зазначила, що визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що спірні правовідносини пов`язані із захистом приватноправового інтересу позивача щодо надання проїзду до будинковолодіння позивача по АДРЕСА_1 по земельній ділянці, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , отже, в даному спорі наявний приватний інтерес ОСОБА_6 .

Окрім того, щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Великолюбінську селищну раду усунути перешкоду шляхом знесення незаконної прибудови по АДРЕСА_1 влаштований гр. ОСОБА_2 , то суд зазначає, що згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що даний спір фактично стосується не реалізації суб`єктом владних повноважень його повноважень, пов`язаних з його компетенцією у сфері управління, а права користування земельною ділянкою.

З огляду на встановлене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Дана справа з огляду на суб`єктний склад сторін та суть спору підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про закриття провадження у справі.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачену позивачем суму судового збору слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 238, 256 КАС України суд, -

постановив:

клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 380/10141/20 за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу його право на звернення із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.

Повернути з бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський оружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Суддя Грень Н.М.