Рішення № 93860976, 28.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17458/19

Провадження № 2/638/1043/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Надьон О.В., Августової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександра Олександровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47140002 від 31.05.2019 року, номер запису про право власності 31803501 від 29.05.2019 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрусович Олександром Олександровичем про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» код 000390119, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49405918 від 29.10.2019 року, номер запису про право власності 33894386 від 28.10.2019 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрусович О.О. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , за акціонерним товариством АТ «Альфа-Банк» код 23494714, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ХМНО Лавінда Н.О. 31 жовтня 2019 року реєстровий номер 3826, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та визнати протиправним, припинити обтяження та іпотеку в державному реєстрі прав на нерухоме майно шляхом вилучення про іпотеку 33988405 від 04.11.2019 року, внесеного ПН ХМНО Ємець І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49508666 від 04.11.2019 року Іпотекодержатель ОСОБА_4 . Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.04.2003 року та договору дарування посвідченого 30.11.2006 року ПН ХМНО Жовнір Л.П,, реєстровий номер 8715 їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , яка була та є єдиним житлом її та її неповнолітніх дітей та батька, який там був зареєстрований. Згідно іпотечного договору № 822/34-27/33/6-493 від 15 грудня 2006 року, укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк» у забезпечення виконання зобов`язань її чоловіка, ОСОБА_5 за кредитним договором № 833/33-27/33/6-288 від 15.12.2006 року в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» передано належну їй на праві власності квартиру. 01 листопада 2019 року, під час незаконної зміни замків в її квартирі позивачка дізналася, що без її повідомлення та згоди, 29.05.2019 року державним реєстратором КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської областіАндрусович О.О. проведено реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47140002 від 30.05.2019 року, номер запису про право власності 31803501 від 29.05.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Укрсоцбанк». 28.10.2019 року, цим же державним реєстратором здійснено перереєстрацію права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 49405918 від 29.10.2019 року і наступного дня 31.10.2019 року АТ «Альфа-Банк» уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири, яка 04.11.2019 року передала квартиру позивачки в іпотеку відповідачу ОСОБА_4 . Позивачка зазначає, що реєстрація права власності на квартиру здійснена відповідачами з суттєвим порушенням вимог Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті», без повідомлення та без згоди власника житла, наданого під забезпечення кредиту в іноземній валюті. Позивач з неповнолітніми дітьми не має іншого житла, що є підставою для застосування Закону України № 1304-VII, яким запроваджено тимчасову заборону звернення стягнення на предмет іпотеки. Ці порушення на думку позивачки призвели до незаконно позбавлення житла та вчинення оскаржуваних записів про зміну власника квартири, яка вибула з володіння позивачки поза межами її волі та підлягає витребуванню за приписом ст. 388 ЦК України зі скасуванням обтяження іпотекою в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 33988405 від 04.11.2019 року, внесеного ПН ХМНО Ємець І.О. Позивачка посилається і на порушення при укладенні оскаржуваного правочину вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про іпотеку», проведення оцінки без обстеження, не відповідність реальній вартості майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на доводи вказані в позові.

Від відповідача АТ «Альфа-Банк» надано заяву про заміну сторони відповідача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника – АТ «Альфа-Банк», яка ухвалою від 16 січня 2020 року задоволена. Замінено сторону по даній цивільній справі АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа- Банк».

Відповідач АТ «Альфа Банк» проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечує, надав відзив, в якому зазначив, що примусового звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, оскільки на думку відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» набув право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження в іпотечному договорі. На підставі наведеного відповідач вважає, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийняте державним реєстратором на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані.

В судовому засіданні представник відповідача АТ «Альфа Банк» позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, окрім вищенаведеного у відзиві вказала про те, що в тексті іпотечного договору, запиті на отримання кредиту та адреса квартири, на ремонт якої видавалися кредитні кошти має три різні адреси, а тому вказані обставини ставлять під сумнів відсутність у позивача іншого житла ніж спірна квартира у справі.

Відповідачка ОСОБА_3 із позовом не погодилася та надала відзив на позов, в якому зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2019 укладеного із АТ «Альфа-Банк» набула у власність квартиру АДРЕСА_2 та виконала обов`язки покупця за договором, прийняла квартиру за актом приймання-передачі від 31.10.2020 року. Зазначає, що вважає себе добросовісним набувачем права власності на квартиру, оскільки придбала її за відплатним договором. Також відповідачка зазначає, що майно вибуло з володіння позивачки не поза її волею, оскільки остання повинна була усвідомлювати, що існують ризики із вибуттям з її власності спірної квартири на підставі договору іпотеки до банківської установи.

Відповідач ОСОБА_4 із позовом не погодився, надав до справи відзив де зазначив, що вважає ОСОБА_3 добросовісним набувачем права власності на квартиру, а він отримав квартиру в іпотеку на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору іпотеки від 04.11.2020 року, посвідченого ПН ХМНО Ємець І.О. реєстровий номер 6297 у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики на суму 1250000 грн. Відповідач вказує, що позовні вимоги ОСОБА_2 порушують його права, як іншого кредитора, який має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна на яке накладено арешт у забезпечення її позову.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала посилаючись на обставини викладені у відзивах на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити. Також, в судових дебатах просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 96000 грн., а на користь ОСОБА_4 – 35400 грн., квитанції про вказані витрати зобов`язалася надати протягом п`яти днів після проголошення рішення.

До суду надійшли відповіді на відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в яких, позивач додатково зазначила, що оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири від 31.10.2019 року містить пункт 1.7, що майно було оглянуто покупцем при денному освітленні до підписання договору, покупець переконався у тому, що технічні характеристики майна фактично відповідають тим, які зазначені у правовстановлюючих документах. Позивач наголошує, що наведене не відповідає дійсності, оскільки до спірної квартири до 01.11.2019 року ніхто, крім родини ОСОБА_8 не входив, квартиру не оглядав та не оцінював, за фактом чого до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.356, ч.3 ст.190 КК України. Позивач наголошує, що наданий акт приймання-передачі квартири, підписаний ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 31.10.2019 року є фіктивним, квартира ніколи і зокрема 31.10.2019 року ні ОСОБА_3 , ні ПАТ «Альфа-Банк» не передавалася. 01.11.2019 року квартира протиправно захоплена, досудове слідство за даним фактом триває. Всі речі родини залишилися у квартирі. Позивачка зазначає, що ці факти свідчать про обізнаність ОСОБА_3 , як покупця про права інших, ніж банк на квартиру, з урахування чого вважає її недобросовісним набувачем права власності, який фактично одночасно з моментом набуття права власності 04.11.2019 року передав квартиру в іпотеку. Позивачка окремо зазначила, що оригінали її право встановлюваних документів на квартиру передані банку 15.12.2006 року, в момент укладання договору іпотеки від 15.12.2006 року, що створило неможливість проведення реєстрації місця постійного проживання.

Відповідачі заперечень на відповідь на відзив не надали.

Від державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович О.О.відзив до матеріалів справи не надано.

Відповідач державний реєстратор КП «РегістрСервіс» Пермомайської міської ради Харківської області Андрусович О.О. в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належно, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року витребувано у відповідача державного реєстратор Андрусович О.О. належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо квартири АДРЕСА_2 . Дана ухвала не виконана, копія ухвали від 11.02.2020 року надавалася представнику позивача для повторного направлення адресату, однак вручити її не вдалося можливим через наявну в державному реєстрі інформацію про звільнення вказаного реєстратора.

Треті особи - приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О., ОСОБА_6 до суду не з`явилися, правом на надання пояснень не скористалися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_5 допитаний судом в якості свідка за клопотанням представника позивача.

Суд, вислухав пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197795270 від 27.01.2020 р. позивачу на праві власності на підставі договору дарування реєстровий номер 8715 від 30.11.2006 року, посвідченого ПН ХМНО Жовнір Л.П. та Свідоцтва про право власності, реєстраційний номер 1-03-241096 від 02.04.2003 року, виданого відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації належала квартира за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 76,5 кв.м.

На зазначену квартиру зареєстровано обтяження - іпотека (реєстраційний номер 31803885) на підставі іпотечного договору серія та номер 2353, від 15.12.2006 року, виданого 15.12.2006 року приватним нотаріусом Курас С.О.. іпотекодержателем за відомостями з державного реєстру іпотек є ПАТ «Укрсоцбанк»: код ЄДРПОУ: 00039019.

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197795270 від 27.01.2020 року державним реєстратором КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександром Олександровичем здійснений запис про право власності № 31803501 від 29.05.2019 року. Згідно з таким записом його зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47140002 від 31.05.2019 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої зазначено АТ "УКРСОЦБАНК", код ЄДРПОУ: 00039019, підставою виникнення права власності зазначено повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400041868157, виданого 10.01.2019 року Укрпоштою, повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400041868181, 1400041868165, 1400041868173, виданих 10.01.2019 року Укрпоштою, повідомлення про звернення стягнення, серія та номер б/н, виданого 10.01.2019 року АТ «Укрсоцбанк», іпотечний договір серія та номер 833/34-27/33/6-493 від 15.12.2006 року при цьому в розділі деталізована інформація про іпотеку іпотекодержателем зазначено: АТ «Укрсоцбанк» код 00039019 .

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197795270 від 27.01.2020 р державним реєстратором КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександром Олександровичем здійснений запис про право власності № 33904386 від 28.10.2019 року. Згідно з таким записом його зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49405919 від 29.10.2019 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої зазначено АТ «Альфа Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, підставою виникнення права власності зазначено передавальний акт б/н від 11.10.2019 року, видавник ПН КМНО Розсоха С.С., № 1022-10229, рішення АТ «Укрсоцбанк» № 5/2019 від 15.10.2019 року, протокол загальних зборів АТ «Альфа-банк» № 4/2019 від 12.10.2019 року, завірені ПН КМНО Розсоха С.С.

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197795270 від 27.01.2020 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. здійснений запис про право власності № 33947592 від 31.10. 2019 року. Згідно з таким записом його зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49464137 від 31.10.2019 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої зазначена ОСОБА_3 , ІНН: НОМЕР_1 , підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу квартири серія та номер 3826, посвідченого 31.10.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталією Олександрівною

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №197795270 від 27.01.2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем здійснений запис про іпотеку № 33988405 від 04.11.2019 року. Згідно з таким записом його зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49508666 від 04.11.2019 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , В розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки Іпотекодердателем зазначено ОСОБА_4 , ІНН: НОМЕР_2 , підставою виникнення іпотеки зазначено договір іпотеки серія та номер 6297 від 04.11.2019 року, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем

Зазначені докази підтверджують наведені в позові обставини переходу права власності на квартиру, що належала позивачу до реєстрації права власності на відповідачів на підставі рішень та договорів, які є предметом оскарження в даній справі.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладений договір кредиту № 833/33-27/33/6-288 від 15.12.2006 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55000 доларів США на споживчі цілі під 13% річних з терміном повернення 10.12.2013 року.

Між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 833/34-27/33/6-493 від 15.12.2006 року згідно умов якого у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» передана квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.04.2003 року відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації виконкому ХМР за реєстраційним № 1-03-241096, зареєстрованого КП «Харківське МБТІ» 29.11.2006 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12686746 реєстр. № 16923864, номер запису П-1-42023 - 1/3 частини квартири; на підставі договору дарування посвідченого 30.11.2006 Жовнір Л.П. ПН ХМНО за реєстр. № 8715, зареєстрованого КП «Харківське МБТІ» 04.12.2006 - 2/3 частини квартири.

Згідно долученого до матеріалів справи рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 11.12.2009 року по справі 1451/09 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вищезгаданий договір кредиту № 833/33-27/33/6-288 від 15.12.2006 року укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 розірваний. З ОСОБА_5 та ОСОБА_2 солідарно стягнута заборгованість по кредиту у сумі 439 252,08 грн.

Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 це рішення Третейського суду не виконане АТ «Укрсоцбанк» листом без номера та дати повідомив їх про звернення стягнення на квартиру шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

До матеріалів справи не надано доказів вручення даного повідомлення: ні на адресу боржника ОСОБА_5 , ні на адресу іпотекодателя ОСОБА_2 , яка є відмінною від боржника. Копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та про отримання позивачкою зазначеного повідомлення до матеріалів справи не надано, а надані поштові документи свідчать лише про його направлення поштою 10.01.2019 року, а не вручення адресату.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу реалізації банком права на звернення стягнення на квартиру, що становить предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Звернення стягнення на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до умов договору іпотеки та розділу V Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на час проведення державної реєстрації державним реєстратором права власності на квартиру за банком, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є реєстрація за іпотекодержателнм права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Судовим розглядом справи встановлено, що спірна квартира є єдиним нерухомим майном, належним позивачці до моменту оскаржуваних рішень на праві власності, іншого житла позивачка, її неповнолітні діти та батько не мають, площа квартири становить 76,5 кв.м., кредит, забезпечений іпотекою житла наданий в іноземній валюті.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014року №1304-VII (надалі Закон № 1304-VII) і зазначений закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно. Тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам пункту першого зазначеного Закону, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.

Відповідно до пункту 1 №1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: -таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 по справі № 6-1356цс15 дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п. 2 ч. 1 статті 263 ЦК України) та зробив висновок про те, що встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України № 1952-IV від 1 липня 2004 року).

Рішенням державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович О.О. № 31803501 від 29.05.2019 року на підставі іпотечного договору №833/34-27/33/6-493 від 15.12.2006 року здійснена державна реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Тобто іпотекодержатель у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно, надане згідно договору кредиту № 833/33-27/33/6-288 від 15.12.2006 року під забезпечення виконання зобов`язань в іноземній валюті, яке, як встановлено судовим розглядом справи є єдиним житлом і іншого іпотекодатель, тобто позивач, її родина та неповнолітні діти не мають, вибуло з власності іпотекодавця ОСОБА_2 без її згоди, як власника, поза межами її волі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іптекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Тобто, всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 р. по справі № 465/1310/17 та наведених надалі постановах Великої Палати Верховного Суду.

Отже, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування вимог Закону № 1304-VII, правові підстави відступати від яких в даній справі відсутні, суд визнає, що такий Закон повинен бути застосований до спірних правовідносин, оскільки квартира передана в іпотеку Банку в рахунок забезпечення споживчого кредиту у розмірі 55000 доларів США для споживчих цілей, загальна площа квартири становить 76,5 кв.м. і вона використовується позивачкою, її батьком та неповнолітніми дітьми, як постійне місце проживання.

Факт наявності у позивача ОСОБА_2 та її неповнолітніх синів ОСОБА_9 , 2014 року народження, ОСОБА_10 , 2008 року народження, єдиного житла – спірної квартири, та проживання в ній до листопада 2019 року підтверджується зібраними у справі доказами в тому числі показаннями свідків, а саме.

Свідок ОСОБА_11 , який є батьком позивача у справі, в судовому засіданні вказав про те, що квартира АДРЕСА_2 отримана ним як військовослужбовцем на родину з чотирьох осіб він, його дружина, донька та син. Спірна квартира оформлена була на доньку в 2002 році, проживали в ній до 05.11.2019 року. Він з онуками перебував в м. Південне Харківської області, коли донька зателефонувала йому та повідомила про те, що сторонній чоловік змінював замки вхідних дверей у квартирі, встигла зібрати необхідні речі в тому числі дитячі та приїхали до нього у село. З цього приводу донька зверталася до поліції. Про кредит чоловіка доньки знає, сума кредитних коштів йому невідома. Житло у м. Південне належить його дружині, в ньому проживають він, дружина та мати останнього, донька лише зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Вказав про те, що онуки відвідують школу по вул. Новгородській м. Харкова.

Свідок ОСОБА_12 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_5 , в судовому засіданні вказала про те, що з ОСОБА_8 знайома з 2004 року, до жовтня – листопада 2019 року у квартирі АДРЕСА_6 постійно проживали позивачка у справі з чоловіком ОСОБА_13 та двома дітьми. Що стало причиною виїзду з квартири родини ОСОБА_8 не знає, однак чула скандал та бачила як виносили меблі з квартири АДРЕСА_6 , позивачка пообіцяла потім розповісти про ці події. Хто на теперішній час мешкає у квартирі АДРЕСА_6 їй не відомо.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав про постійне проживання у квартирі АДРЕСА_2 , з дружиною та двома дітьми, які відвідували школу № 132, яка є наближеною до цієї адреси. У листопаді 2019 року дружина телефоном повідомила про перебування сторонніх осіб у квартирі, викликала поліцію. Після дзвінка дружини він приїхав до квартири, де в присутності поліції сторонні особи повідомили, що вони нові власники їх квартири. Також, вказав, що отримував кредит в «Укрсоцбанку» у розмірі 55000 доларів США у 2006 році на розвиток бізнесу, оскільки він є фізичною особою підприємцем. В 2010 році йому стало відомо про рішення третейського суду з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Також, ОСОБА_5 вказав про те, що по у квартирі АДРЕСА_7 мешкає його мати, діти не зареєстровані до теперішнього часу, він зареєстрований у АДРЕСА_8 .

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначив, що з 2002 -2003 року знає родину ОСОБА_8 , останні були сусідами, проживали у квартирі АДРЕСА_6 позивачка у справі її чоловік, батько та двоє дітей. У вказаній квартирі позивачка з родиною мешкали до осені 2019 року, спілкувалися з ними як сусіди. Особисто бачив як навесні 2019 року з квартири АДРЕСА_6 виносили речи та зламувалися замки у цій квартирі.

Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_15 , що мешкає у квартирі АДРЕСА_9 .

Таким чином, зібрані у справі докази, в тому числі показання свідків, що надані у судовому засіданні, беззаперечно підтвердили факт відсутності у позивача на праві приватної власності будь – якого нерухомого майна для проживання її родини разом з неповнолітніми дітьми, які до теперішнього часу не зареєстровані у встановленому законом порядку. Наявність у позивача та її чоловіка реєстрації за різними адресами не свідчить про право власності на житло та можливість проживання у ньому.

При розгляді заяви банку про реєстрацію за собою права власності на квартиру АДРЕСА_2 реєстратор, як особа, що здійснює реєстрацію права власності, повинен був перевірити наявність підстав для реєстрації права власності на квартиру за банком на підставі іпотечного застереження, врахувати положення Закону № 1304-VII та відмовити банку у вчиненні реєстраційної дії.

Тому суд вважає, що вищезазначені дії державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович О.О. є протиправними, відтак рішення індексний номер 47140002 від 31.05.2019 року, номер запису про право власності 31803501 від 29.05.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» та в подальшому реєстрація права власності на АТ «Альфа-Банк» на підставі рішення індексний номер 49405918 від 29.10.2019р., номер запису про право власності 33894386 від 28.10.2019 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

За змістом ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки до матеріалів справи надані дані про перехід права власності на квартиру від АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-банк» і квартира вибула із власності позивача ОСОБА_2 поза її волею у спосіб звернення стягнення на квартиру всупереч вимог Закону № 1304-VII, рішення державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович О.О. індексний номер 47140002 від 31.05.2019р., номер запису про право власності 31803501 від 29.05.2019р. про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» та рішення індексний номер 49405918 від 29.10.2019р., номер запису про право власності 33894386 від 28.10.2019р. про державну реєстрацію права власності на квартиру за «Альфа-Банк» підлягають скасуванню і такий спосіб захисту порушеного права суд вважає належним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що в порушення приписів статті 37 Закону України «Про іпотеку» матеріали справи не містять також належних та допустимих доказів оцінки квартири під час примусового звернення стягнення на нерухоме майно, а позивачем до справи надано звіт про визначення ринкової вартості майна, виготовлений оцінювачем ОСОБА_16 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 150/18 від 16.02.2018р. дійсний до 16.02.2021р.). Згідно наданого звіту вартість квартири станом на 18.09.2019р. становить 1.773.849 грн., що складає еквівалент 71641,72 доларів США. Натомість, як сума боргу згідно рішення постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків від 11.12.2009 року стягнута в розмірі 438.252,08 грн., що на момент звернення стягнення на спірну квартиру складає еквівалент (згідно офіційного курсу долару США 26,40) 16.600,45 доларів США.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі № 753/12729/15-ц під час застосування Закону України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" зазначила: «можна зробити висновок, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.

В постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 726/1538/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що договір купівлі-продажу укладений щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземні валюті у період дії Закону № 1304-VII – є протиправним, тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідають вимогам статті 203 ЦК України.

Аналогічні правові висновки за аналогічних з даної справою фактичних обставин у подібних правовідносинах, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України № 1304-VII, який не дозволяє відчуження предмету іпотеки Банком на користь третіх осіб чи шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно на Банк містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 802/1340/18-а; від 11 квітня 2018 року по справі № 554/14813/15-ц; від 31.10.2018 року по справі № 753/12729/15-ц; від 10.04.2019 року по справі № 726/1538/16-ц; від 19.05.2020 року по справі № 644/3116/18; від 20.11.2019 року по справі № 802/1340/18-ц; від 24.04.2019 року по справі № 521/18393/16-ц; від 09.09.2020 року по справі № 711/6908/18; від 02.09.2020 року по справі № 755/18777/18; від 23.09.2020 року по справі № 200/18401/18; від 06.04.2020 року по справі № 760/7056/18; від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18; від 13.06.2018 року по справі № 755/20109/15-ц.

Водночас в постанові від 31.10.2018 року по справі № 753/12729/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що 03.06.2014 року прийнято Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Можна зробити висновок, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах. Разом з тим не можна не звернути уваги на порушення прав нового власника. Однак при цьому необхідно врахувати, що спірна квартира придбана при реалізації предмета іпотеки і виконавець повинен був зазначити про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом із членами сім`ї, серед яких є неповнолітня дитина. Банк при наданні згоди на реалізацію предмета іпотеки мав виконати вимоги частини другої статті 109 ЖК УРСР, оскільки на той час вона вже діяла у зміненій редакції, яка містила заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення.

Тобто новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов`язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов`язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 , витребування майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира вибула з власності позивачки примусово, всупереч та під час дії запровадженого Законом України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів у іноземній валюті» мораторію, поза волею власника, у інший спосіб.

Згідно договору купівлі-продажу посвідченого ПН ХМНО Лавінда Н.О. 31.10.2019 року реєстровий номер 3826 квартира під час дії мораторію, без згоди позивача відчужена на користь відповідача ОСОБА_3 та 04.11.2019 року передана в іпотеку ОСОБА_4 на підставі договору, посвідченого ПН ХМНО Ємцем І.О. реєстровий номер 6297, про що вчинено запис про обтяження квартири іпотекою.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований в постанові від 17.02.2016 року по справі № 6-2407цс15, в п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. по справі № 522/2110/15-ц)

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17.12.2014р. по справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (сформований також в п.п. 66, 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. в справі № 522/2110/15-ц).

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Такий висновок узгоджується із сформованим в п.69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. в справі № 522/2110/15-ц.

Враховуючи встановлений судовим розглядом справи факт протиправного, всупереч вимог Закону України № 1304-VII вибуття квартири з власності позивачки поза межами її волі в інший спосіб, спірна квартира підлягає витребуванню з володіння відповідача ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.10.2019 реєстровий номер 3826, підґрунтям таких вимог є посилання на окрему невідповідність оскаржуваного правочину приписам статті 203 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», №2 «Оцінка нерухомого майна» визначено обов`язковість оцінки нерухомого майна в цілях його відчуження у спосіб укладення договору купівлі-продажу.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання вимог зазначених законодавчих та нормативних актів під час укладання оскаржуваного правочину, що свідчить про невідповідність договору купівлі-продажу, який є предметом оскарження, приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 посвідченого ПН ХМНО Лавінда Н.О. 31.10.2019 року недійсним.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та припинення обтяження та іпотеки в державному реєстрі прав на нерухоме майно шляхом вилучення запису про іпотеку 33988405 від 04.11.2019р., внесеного ПН ХМНО Ємець І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49508666 від 04.11.2019р., позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на встановлені вище обставини протиправного вибуття квартири з власності позивачки, витребування квартири на користь позивача та з огляду на вимоги ст. 321 ЦК України, яка закріплює непорушність права власності.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, суд стягує судові витрати позивача у вигляді сплаченого нею судового збору за подання позову з відповідачів та залишає без задоволення вимогу представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 259 - 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) до акціонерного товариства «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк» (код 23494714, адреса: м. Харків, вул. Гоголя, 10), який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександра Олександровича (адреса: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_3 ( адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_11 ), треті особи: ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна (адреса: м. Харків, вул. Сумська, 80), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_12 ), задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47140002 від 31.05.2019 року, номер запису про право власності 31803501 від 29.05.2019 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрусович Олександром Олександровичем про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» код 000390119.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49405918 від 29.10.2019 року, номер запису про право власності 33894386 від 28.10.2019 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрусович Олександром Олександровичем про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством АТ «Альфа-Банк» код 23494714.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ХМНО Лавінда Н.О. 31 жовтня 2019 року реєстровий номер 3826.

Витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та припинити обтяження та іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна шляхом вилучення запису про іпотеку № 33988405 від 04.11.2019 року, внесеного ПН ХМНО Ємець І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49508666 від 04.11.2019 року Іпотекодержатель ОСОБА_4 .

Стягнути солідарно з відповідачів АТ «Альфа-Банк» (код 23494714, адреса: м. Харків, вул. Гоголя, 10), який також є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександра Олександровича (адреса: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_3 ( адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_11 ) на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3073,60 грн., по 768,40 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: