Вирок № 93856947, 28.12.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1957/20

Провадження № 1-кп/352/272/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.,

з участю прокурора Неміша В.Р., Боднар Г.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020090250000352 від 13.08.2020 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, неофіційно працюючого охоронцем в ТзОВ «Зебрасервіс», одруженого, утриманці відсутні, українця, громадянина України, не військовозобов`язаного, не депутата, якому пам`ятка про його права вручена, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 240 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 незаконно видобував корисні копалини загально-державного значення, а саме піщано-гравійну суміш, за наступних обставин:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони

є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Стаття 19 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 Постанови КМУ № 59 від 27.01.1995р. «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

В порушення вказаних вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 з метою незаконного видобування піщано-гравійної суміші для власних потреб, не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності та не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піщано-гравійної суміші (гравію), яка відповідно до Постанови КМУ від 12.12.1994 р. (із змінами від 28.12.2011 р. за №1370) належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, 13.08.2020 р. приблизно о 08 год. 30 год. ОСОБА_1 , з метою незаконного видобутку піщано-гравійної суміші, керуючи вантажним автомобілеммарки ЗІЛ-ММЗ, моделі «554», 1980 р. в., двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно технічного паспорту автомобіля серії ГМ за № 754318, виданого МРЕВ Калуського МВВС Івано-Франківської області 03.06.1994, належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фактично перебуває в тимчасовому користуванні ОСОБА_1 , приїхав на берегову лінію річки Бистриця Солотвинська, що поблизу вул. Лесі Українки в селі Сілець, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Далі, 13.08.2020 р. у період часу з 08 год. 30 хв. до 14 год. 45 хв.

ОСОБА_1 , перебуваючи на березі річки Бистриця Солотвинська поблизу

вул. Лесі Українкив селі Сілець Тисменицького району Івано-Франківської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), акту про надання гірничого відводу, робочого проекту на розробку русла регульованих та руслоочисних робіт, з метою подальшого використання для власних потреб, за допомогою металевої лопати та господарської тачки здійснив незаконний видобуток піщано-гравійної суміші, яку завантажив в кузов вантажного автомобіля марки ЗІЛ-ММЗ, моделі «554», 1980 р. в., двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно технічного паспорту автомобіля серії ГМ за № 754318, виданого МРЕВ Калуського МВВС Івано-Франківської області 03.06.1994 р., належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фактично перебуває в тимчасовому користуванні ОСОБА_1 .

Протиправними діями ОСОБА_1 спричинено зняття шару піщано-гравійної суміші на береговій лінії річки Бистриця Солотвинська неподалік вул. Лесі Українки в с. Сілець, Тисменицького району, Івано-Франківської області загальним об`ємом 2 кубічні метри.

Під час здійснення незаконного видобування піщано-гравійної суміші, дії ОСОБА_1 були помічені працівниками правоохоронних органів та у подальшому припинені.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті неправомірного діяння визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Також суду показав, що автомобіль ЗІЛ-ММЗ д.н.з. НОМЕР_3 перебуває в його тимчасовому користуванні, оскільки він керує ним на підставі довіреності виданої власником ОСОБА_2 . Час від часу він повертає власнику належний йому автомобіль для проведення останнім різного роду транспортних перевезень та ремонтних робіт. Про те, що він використовував автомобіль для вивозу піщано-гравійної суміші з берега річки ОСОБА_2 він не повідомляв та відомо йому про це не було. Підсудний просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі неправомірні діяння були вчинені внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 240 ч. 2 КК України, так як він незаконно видобував корисні копалини загально-державного значення, а саме піщано-гравійну суміш.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаялися, активно сприяв розкриттю злочину.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд приймає до уваги наступні дані про його особу, а саме те, що останній негативно ставиться до вчиненого, раніше не судимий, тяжких наслідків внаслідок його неправомірних дій не наступило, злочин скоїв внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища, працюючи хоч і неофіційно проте займається суспільнокорисною працею, по місцю постійного проживання характеризуються позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої протиправної поведінки, зі слів, внаслідок похилого віку, має незадовільний стан здоров`я.

Таким чином, з врахуванням всіх вищеперелічених обставин та даних про особу обвинуваченого, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання. Тому суд прийшов до висновку за можливе застосувати до підсудного норми ст.69 КК України та призначити ОСОБА_1 більш м`яке основне покарання, тобто нижче від найнижчої межі передбачене санкцією ст. 240 ч. 2 КК України, а саме у виді штрафу. Саме таке покарання, суд вважає буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Арешт накладений згідно з ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Гриньків Д.В. від 17.08.200 року на транспортний засіб марки «ЗІЛ ММЗ», моделі «554», 1980 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; гравійно-піщану суміш; лопату із дерев`яною ручкою та металеву тачку, які знаходилися в кузові даного транспортного засобу, які належать ОСОБА_1 слід зняти.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.342-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 240 ч. 2 КК України, та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 17000 грн. (сімнадцять тисяча гривень).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався, як і підстави для його обрання останньому, до вступу вироку в законну силу, відсутні.

Арешт накладений згідно з ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Гриньків Д.В. від 17.08.200 року на транспортний засіб марки «ЗІЛ ММЗ», моделі «554», 1980 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; гравійно-піщану суміш; лопату із дерев`яною ручкою та металеву тачку, які знаходилися в кузові даного транспортного засобу, які належать ОСОБА_1 - зняти.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме : транспортний засіб марки «ЗІЛ ММЗ», моделі «554», 1980 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зберігається на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області та технічний паспорт на даний транспортний засіб, що зберігається при матеріалах даного кримінального провадження – повернути за приналежністю власнику ОСОБА_2 ; взірці піщано-гравійної суміші, які після проведення експертних досліджень було переупаковано в три спеціальні пакети, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Тисменицького ВП ГУНП та піщано-гравійну суміш, яка знаходиться в кузові автомобіля марки «ЗІЛ ММЗ», моделі «554», 1980 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 - звернути в дохід держави.

Речові докази по даному кримінальному провадженню : лопату із дерев`яною ручкою та металеву тачанку, які знаходяться в кузові автомобіля марки «ЗІЛ ММЗ», моделі «554», 1980 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов самоскид, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зберігається на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, які були використані ОСОБА_1 як знаряддя злочину для вчинення кримінального правопорушення – конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) –1961,40 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення експертизи грунтів № СЕ-19/109/11/3-316МРВ/20 від 11.09.2020 р.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно, після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський