Рішення № 9382876, 04.01.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2010 р.                                                                                 Справа №09-16/2593

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача Черкашина В.І., Пуш Л.А. за довіреностями, відповідача –Лиса А.М., Кононенко О.В. за довіреностями, третьої особи –Плахотній В.М., Ткаченко В.М. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" у м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд", с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк" в м. Черкаси, про визнання недійсним рішення учасника товариства про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю, -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить визнати недійсним рішення учасника відповідача Норченко А.В. від 28.08.09 року щодо ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд», створеного одним засновником Норченко А.В.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 28.08.2009 року прийняв рішення про ліквідацію товариства без повідомлення і письмової згоди позивача, всупереч інтересам та зобов’язанням, передбачених Генеральною угодою та кредитними договорами і з порушенням вимог ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та положень Статуту. Зазначене рішення учасника товариства зумовило правові наслідки, які порушили охоронювані законом права та інтереси позивача, і які фактично направлені на неповернення державному банку боргу за кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної угоди.

Ухвалою судді господарського суду Спаських Н.М. від 15.10.2009 року порушено провадження у справі з призначенням справи до розгляду у судовому засіданні 26.10.2009 року.

Ухвалою суду від 26.10.2009 року задоволена заява філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк" в м. Черкаси ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які заходи щодо подальшого завершення процедури ліквідації товариства та державному реєстратору Черкаської РДА приймати до виконання будь-які документи від відповідача щодо ліквідації даного підприємства до закінчення розгляду справи по суті, прийнято доповнення позивача до позовної заяви, розгляд справи відкладено на 02.11.2009 року (том 1 а.с.139, 149)

Ухвалою заступника голови суду від 04.11.2009 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді, справу передано для розгляду судді Курченко Н.М., справа в той же день прийнята суддею до розгляду у судовому засідання 16.11.2009 року (том 2 а.с. 11).

16 листопада 2009 року відповідачем поданий письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у позові відмовити, посилаючись на наступне:

- згідно ч.1 ст.91 Господарського кодексу України (далі –ГК України) припинення діяльності товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст.59 цього кодексу, частиною 1 якої встановлено, що припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом ліквідації або реорганізації за рішенням власника (власників) або уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єктів господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених цим Кодексом за рішенням суду;

- отже законом і статутом відповідача передбачена можливість припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації за рішенням учасників;

- згідно п.5.5 Статуту відповідача прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників, відповідно до п.1.1. Статуту відповідача єдиним його учасником є Норченко Алла Володимирівна, отже в цьому випадку учасник є вищим органом товариства, тому посилання позивача на прийняття учасником Норченко А.В. рішення про ліквідацію товариства з перевищенням повноважень та в порушення вимог ст. 92 ЦК України є неспроможним та спростовується матеріалами справи;

- посилання позивача на необхідність отримання його письмової згоди на ліквідацію товариства не передбачено ні законодавством, ні статутом товариства;

- посилання позивача на неповідомлення його в письмовій формі про припинення відповідача не порушує його прав, оскільки в установлений ліквідатором двохмісячний строк позивач пред’явив свої вимоги до товариства, про що свідчить претензія про грошові вимоги кредитора від 28.10.2009 року; також претензія з вимогами до боржника надійшла від третьої особи;

- прийняття відповідачем рішення про припинення юридичної особи не суперечить зобов’язанням, передбаченим Генеральною угодою та кредитними договорами, укладеними з позивачем (том 2 а.с.17-20).

29.12.2009 року позивач подав доповнення до позовної заяви, яке прийнято судом до розгляду, у яких спростовуючи доводи відповідача, позивач посилається на неспроможність відповідача у зв’язку з наявністю безспірної кредиторської заборгованості, яка перевищує вартість його майна, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є підставою для звернення відповідача до суду із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство і таким шляхом розрахуватися з кредиторами і ліквідувати товариство; за вказаних обставин відсутня необхідність припинення відповідача шляхом ліквідації за правилами ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; в порушення ч.3 ст.110 ЦК України факт недостатності вартості майна відповідача не був встановлений його ліквідаційною комісією при прийнятті рішення про ліквідацію на підставі аналізу балансу та/або в процесі інвентаризації майна; про необхідність встановлення цього факту свідчить практика Вищого господарського суду України, зокрема, постанова у справі №5/124 від 23.05.2007 року; прийнявши оскаржуване рішення, відповідач порушив права та інтереси позивача і намагається всілякими шляхами ухилитися від погашення своєї заборгованості за кредитними договорами (том 2 а.с.89-98).

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 29 грудня 2009 року по 04 січня 2010 року.

У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх повністю задовольнити;

- представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву;

- представники третьої особи вважали обґрунтованими та підлягаючими задоволенню позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Корпорація «Райагробуд»(відповідач) створене однією особою –Норченко Аллою Володимирівною, яка має право участі в цьому товаристві. Статут відповідача затверджений учасником товариства, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 17.11.2005 року, номер запису 10171050003000252. Видами діяльності відповідача за КВЕД, серед інших, є будівництво будівель, виробництво будівельних металевих виробів (том 2 а.с.23-31).

07 квітня 2007 року рішенням учасника ТОВ «Корпорація «Райагробуд»Норченко Алли Володимирівни, у зв’язку із виробничою необхідністю надано дозвіл директору товариства Гусаку В.Г. на укладення генеральної угоди на суму 3660000 доларів США терміном 5 років, в рамках цієї генеральної угоди на отримання кредиту в сумі 2102300 доларів США строком на 5 років для погашення кредиту в ТОВ «Укрпромбанку»та фінансування поточної господарської діяльності; на відкриття відновлювальної лінії в ВАТ «Укрексімбанк»в сумі 1557 700 доларів США терміном на два роки в рамках цієї угоди на поповнення обігових коштів та передачу майна в забезпечення виконання обов’язків перед банком (том 1 а.с.8).

27 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", змінений Постановою КМУ від 15.04.2009 р. № 375 на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", скорочена назва АТ "Укрексімбанк" (далі - Кредитор), в особі керуючого філією АТ "Укрексімбанк" у м. Черкаси Пуш Л.А. та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд" (далі - Відповідач), була укладена генеральна угода № 7207 №2 (далі - Генеральна угода). В межах і на умовах Генеральної угоди 27.04.2007 р. Позивачем та Відповідачем були укладені кредитні договори № 7207К5 (з додатковими угодами № 7207К5-7 від 01.12.2008 р., № 7207К5-6 від 21.05.2008 р., № 7207К5-5 від 21.09.2007 р., № 4 від 13.08.2007 р., № 3 від 25.05.2007 р., № 2 від 22.05.2007 р., № 1 від 08.05.2007 р.) та № 7207К6 (з додатковими угодами № 7207К6-2 від 21.09.2007 р., № 1 від 13.08.2007 р.) (далі - Кредитні договори) (том 1 а.с. 18-116).

22 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат»вчинені виконавчі написи за реєстровими номерами 2946, 2947, 2948, 2949 про звернення стягнення на заставне майно ТОВ «Корпорація «Райагробуд»(відповідача) на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», філія якого знаходиться в місті Черкасах (позивач), в погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами на загальну суму 3338276,11 доларів США (еквівалентна 25704726,05 грн. по офіційному курсу НБУ 1 долар США = 7,70 гривень, станом на 24.03.2009 року) (том 2 а.с.51-66).

Єдиний засновник ТОВ «Корпорація «Райагробуд»Норченко Алла Володимирівна прийняла рішення №3 «Про ліквідацію ТОВ «Корпорація Райагробуд»(№20 від 25 серпня 2009 року), яким вирішила:

«1. Ліквідувати товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд»(далі по тексту - ТОВ «Корпорація «Райагробуд»), код ЄДРПОУ 33007034, розташоване за адресою: 19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Червона Слобода, вул. Жовтнева,15.

2. Призначаю головою ліквідаційної комісії ТОВ «Корпорація «Райагробуд»директора ТОВ «Корпорація «Райагробуд»Норченко Альберта Станіславовича (паспорт серії НС 154024, виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській обл. від 28 червня 1996р., ідентифікаційний номер 2568102118, що проживає за адресою: м.Черкаси, вул.Чехова, 5) за його згодою.

3. Встановити адресу ліквідаційної комісії: 19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Червона Слобода, вул. Жовтнева,15.

4. Встановити строк для заявлення претензій кредиторів у два місяці з моменту публікації повідомлення про припинення діяльності підприємства»(примітка: в лапках дослівно по тексту рішення, яке оспорює позивач, том 2 а.с.21).

28 серпня 2009 року, тобто через три дні після прийняття рішення про ліквідацію, представник ТОВ «Корпорація «Райагробуд»направив державному реєстратору нотаріально засвідчену копію рішення щодо припинення юридичної особи, квитанцію видану банком за публікацію і документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи (том 1 а.с.140-143).

Дане рішення розміщено у Бюлетені державної реєстрації №132 (17) від 17 вересня 2009 рік, під номером 3467 (том 1 а.с.138).

28 жовтня 2009 року позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача Норченку А.С. претензію про грошові вимоги кредитора на загальну суму 3653494,84 долари США (станом на 20.10.2009 року, за офіційним курсом НБУ 1 долар США = 7,97 гривень) (том 2 а.с.32-36).

Згідно фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва –ТОВ «Корпорація «Райагробуд»(відповідач), баланс на 31 березня 2009 року становить: 51 530,5 тис.грн., з яких: необоротних активів –40783,0 тис.грн., у тому числі: не завершеного будівництва – 10111,5 тис.грн.; основних засобів (залишкова вартість) –30671,5 тис.грн.; оборотних активів –10747,5 тис.грн.; всього зобов’язань 27190,0 тис.грн., у тому числі довгострокових зобов’язань 15368,8 тис.грн. Звіт про фінансові результати відповідача станом на 30 червня 2009 року по зазначених показниках без змін. Згідно даних розділу 2 вказаних звітів за І квартал 2009 року і І півріччя 2009 року відповідач не мав доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та чистого прибутку (збитку) (том 2 а.с.84-88).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

          Предметом спору у справі є визнання недійсним рішення учасника товариства з обмеженою відповідальністю про ліквідацію товариства. Даний спір не є корпоративним, але рішення учасника, згідно п.5.1 Статуту відповідача, є рішенням вищого органу товариства, тобто загальних зборів. Отже, відповідачем у спорі є товариство, тому за суб’єктним складом спір підлягає розгляду у господарському суді.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі –ГК України), на яку посилається позивач, як на правову підставу обраного ним способу захисту порушеного права, встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, у тому числі, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Спірне рішення прийнято учасником товариства з обмеженою відповідальністю про припинення діяльності суб’єкта господарювання шляхом його ліквідації.

          Згідно ч.1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Частиною 6 ст.59 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання ліквідується:

- за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

          - у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

          Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання, яким є відповідач, встановлений статтю 60 ГК України, яка передбачає наступне:

«1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку».

          Положення зазначеної статті стосовно порядку ліквідації суб’єкта господарювання застосовуються з врахуванням вимог статті 111 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок ліквідації юридичної особи.

          Ліквідації юридичної особи передує складна і тривала обов’язкова процедура, яка складається з певних етапів.

          Первинною дією стосовно ліквідації юридичної особи - суб’єкта господарювання є ініціатива осіб, визначених ч.1 ст.59 ГК України, серед яких учасники (засновники) суб’єкта господарювання.

          З матеріалів справи та спірного рішення учасника відповідача вбачається, що ним 25 серпня 2009 року прийнято рішення про ліквідацію товариства, тобто після вчинення виконавчих написів на користь позивача про звернення стягнення на заставне майно.

Прийнявши рішення про припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом його ліквідації, повноважний представник відповідача 28.08.2009 року, тобто через три дні після прийняття рішення, передав документи державному реєстратору для проведення реєстраційної дії: «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи». Документи були прийняті державним реєстратором і 17 вересня 2009 року інформація була розміщена у Бюлетені державної реєстрації, з якого позивач дізнався про наміри юридичної особи, яка припиняє свою діяльність, та заявив свої претензії до ліквідаційній комісії.

          Зі змісту спірного рішення вбачається, що головою ліквідаційної комісії відповідача призначено директора ТОВ «Корпорація «Райагробуд»Норченко Альберта Станіславовича. Таким чином, усі повноваження по управлінню справами суб’єкта господарювання - відповідача, за винятком тих, які віднесені законодавством до компетенції учасників, зокрема, затвердження ліквідаційного балансу, перейшли до ліквідаційної комісії, яка вчиняє усі дії, пов’язані з ліквідацією юридичної особи. Спірне рішення містить встановлену законодавством обов’язкову інформацію стосовно строку для заяви претензій кредиторами, який визначений у два місяці (пункт 4 спірного рішення).

          Відповідно до частин 3 та 4 статі 60 ГК України на ліквідаційну комісію покладається виконання таких обов'язків: розміщення в друкованих виданнях повідомлення про ліквідацію суб'єкта господарювання та про порядок і строки заяви кредиторами своїх претензій; персональне повідомлення про ліквідацію (в письмовій формі) явних кредиторів; вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; виявлення кредиторів та їх вимог.

          Повідомлення про ліквідацію суб'єкта господарювання здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідач здійснив плату за публікацію повідомлень, зазначених у ст.22 вказаного Закону, державним реєстратором виконані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" стосовно повідомлення про ліквідацію відповідача.

          До повноважень ліквідаційної комісії, а не учасників (засновників) товариства, входить оцінка наявного майна суб'єкта господарювання, розрахунок з кредиторами, складення ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію.

          Оцінка наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, здійснюється під час проведення інвентаризації, яка є обов'язковою при ліквідації підприємства. Такий обов'язок встановлюється Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69, Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419. Під інвентаризацією слід розуміти певну послідовність практичних дій із документального підтвердження наявності, стану та оцінки майна й зобов'язань підприємства.

Відповідно до ст. 111 ЦК України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами, ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, та перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам суб'єкта господарювання, що ліквідується, відбувається відповідно до проміжного ліквідаційного балансу з дня його затвердження. Порядок розрахунків з кредиторами особи, що ліквідується, врегульований ст. 61 ГК України.

          Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Підписи членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі юридичної особи потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Так, при ліквідації господарського товариства достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону України "Про господарські товариства").

Останнім етапом ліквідаційного процесу є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення суб'єкта господарювання.

          Позивач звернувся до суду з даним позовом 14 жовтня 2009 року, тобто до закінчення встановленого двохмісячного терміну з моменту публікації повідомлення державним реєстратором (25.08.2009 року рішення учасника про ліквідацію, 28.08.2009 року повідомлення державному реєстратору, 17.09.2009 року повідомлення державного реєстратора у Бюлетені державного реєстратора, 26.10.2009 року заборона судом здійснювати заходи по ліквідації відповідача, 28.10.2009 року заява про грошові вимоги кредитора (позивача) до ліквідаційної комісії відповідача).

          Згідно частини 5 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на яку посилається позивач як на підставу відсутності права учасника приймати рішення про ліквідацію відповідача, встановлено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;          

- в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

          Для виникнення даних обставин характерна наявність двох пов’язаних між собою умов:

          1) компетентним органом підприємства-боржника прийнято рішення про його ліквідацію;

          2) встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, тобто засобів та майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи ч.5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у даному випадку ліквідаційна комісія у місячний строк з моменту встановлення недостатності майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів зобов’язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство згідно ст.51 цього Закону. Документами, які підтверджують недостатність майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, зокрема є: акти інвентаризації майна, кредиторської заборгованості, складені ліквідаційною комісією, баланс підприємства, у якому вартість активів підприємства менша, ніж сума заборгованості.

          Згідно частини 6 ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

          З даних балансу відповідача на 31 березня та на 30 червня 2009 року вбачається, що вартість його активів більша суми заборгованості. Майнові вимоги позивача забезпечені заставою майна боржника –відповідача, позивачем здійснено звернення стягнення на заставне майно відповідача шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса.

З огляду на викладене, суд вважає, що учасник відповідача вправі приймати рішення про ліквідацію товариства, спірне рішення учасника відповідача не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, тому суд відмовляє у позові.

У зв’язку із відмовою у позові, відповідно до ст.68 ГПК України, підлягає скасуванню застосоване ухвалою суду від 26.10.2009 року забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Відмовити у позові повністю.

          Скасувати забезпечення позову, застосоване ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2009 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко