Постанова № 9382785, 25.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №02/3229а

"25" грудня 2009 р.

м. Черкаси, 10 год. 28 хв.

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М., за участю представників:

позивача: Стариш В.М. за довіреністю, відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю, третьої особи: не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаська організація «Солідарні профспілки Черкащини»,

про стягнення 813 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подано адміністративний позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з неї 813 грн. 76 коп. заборгованості по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2004 - 2007 роки.

У судовому засіданні 16.12.2009 представник позивача подала Заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача страхові внески в сумі 130 грн. 25 коп., тобто позивач зменшив розмір позовних вимог в звязку із встановленням в процесі розгляду справи того факту, що відповідач з моменту державної реєстрації знаходиться на єдиному податку, що відповідно до пункту 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” дає підстави не нараховувати відповідачу як платнику єдиного податку та не сплачувати до Фонду внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, в розмірі 2,9% (з 01.01.2007р 1,5% ) від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

До прийняття рішення у справі представник позивача подала Заяву від 25.12.2009 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача страхові внески в сумі 151 грн. 14 коп. в звязку із поданням відповідачем у минулому судовому засіданні довідки про фонд зарплати за 2008 рік, із якого позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача також страхові внески за 2008 рік в сумі 20 грн. 89 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наступне:

- згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, гр. ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28.09.2004 року, згідно довідок Черкаського міського центру зайнятості від 11.03.2008 та від 10.04.2008, вона використовує найману працю з 2004 року і станом на 08.04.2008 мала 11 діючих трудових договорів з найманими працівниками; на підставі даних з ЄДР і Черкаського міського центру зайнятості гр. ОСОБА_3 була взята на облік у Придніпровській районній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник страхових внесків, про що їй було надіслано відповідне повідомлення;

- в порушення вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240) відповідач не здавала звіти, не надавала документи для перевірки, не допускала позивача до проведення перевірки, в звязку з чим відповідачу нараховані належні до сплати страхові внески, розмір яких розрахований позивачем по даних довідок Черкаського міського центру зайнятості про фонд оплати праці найманих працівників, що працюють у відповідача. Такий порядок розрахунку позивач вважає правомірним, оскільки законом не заборонено проведення розрахунку таким чином, відповідач ці дані не спростувала, і позивач і центри зайнятості для розрахунку суми внесків керуються статтею 1 Закону України № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування”, за яким базою оподаткування для роботодавців є сума фонду оплати праці найманих працівників;

- відповідно до статей 9, 13 Закону № 2240 Фонд та його виконавчі дирекції є належним отримувачем страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, а профспілкові організації, в тому числі й Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини” не належать до робочих органів Фонду, а отже не мають права на отримання страхових внесків, вони не можуть брати на облік страхувальників, які є платниками страхових внесків, тому є неправомірним посилання відповідача на договір з Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини”, який суперечить нормам Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та статті 50 Закону № 2240;

- сплата відповідачем страхових внесків Черкаській організації “Солідарні профспілки Черкащини” не має ніякого відношення до повноважень і функцій комісії із соціального страхування, не впливає на обовязок підприємця сплачувати страхові внески до Фонду в установлених Законом № 2240 порядку та строки;

- посилання відповідача на Інструкцію про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України від 21.09.1999р. №634/3927 позивач вважає безпідставним, оскільки вона втратила чинність в звязку із втратою чинності Законом України “Про збір на обовязкове соціальне страхування” № 402/97-ВР від 26.06.1997року (який передбачав збір на обовязкове соціальне страхування);

- відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 2240 відповідач є страхувальником як роботодавець, який використовує працю найманих працівників (що підтверджено довідками Черкаського міського центру зайнятості та не спростовано відповідачем), тому вона в силу Закону зобовязана сплачувати страхові внески до Фонду, оскільки Закон № 2240 не ставить сплату страхових внесків такими роботодавцями у залежність від їх реєстрації в органах Фонду;

- відповідач, як страхувальник, не мала права самостійно придбавати і відносити за рахунок страхових внесків витрати на придбання новорічних подарунків.

Представник позивача у судовому засіданні, підтримуючи позовні вимоги, посилалася на доводи і міркування, викладені у адміністративному позові та у Заявах від 16.12.2009 та від 25.12.2009.

Представник відповідача у письмовому Запереченні проти позовних вимог та у судовому засіданні повністю заперечила проти вимоги позивача з наступних мотивів:

- на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240, який передбачав обовязок страхувальника зареєструватися у виконавчій дирекції Фонду у десятиденний строк, виключений на підставі закону № 3456 від 22.02.2006 року, який набрав чинності 29.09.2006 року, тобто, з 29 вересня 2006 року у страхувальників відсутній обовязок реєструватися у виконавчій дирекції Фонду;

- 14 березня 2006 року відповідач уклала із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” договір, в якому Профспілка взяла на себе обовязок виконання функцій управління соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності як розпорядник коштів Фонду соціального страхування України;

- відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, зареєстрованої в МЮ України від 21.09.1999 року № 634/3927, яка діє до цього часу, платниками збору на обовязкове соціальне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, які повинні зареєструватися як страхувальники у всеукраїнських галузевих профспілках, регіональних галузевих профспілках;

- відповідач не має заборгованості по страхових внесках, а за заявлений позивачем період не повинен сплачувати внески до Фонду, оскільки не був у нього зареєстрований.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи та міркування, викладені у Запереченні на адміністративний позов та пояснив, що позивач безпідставно предявив вимогу про стягнення внесків за 2008 рік, оскільки позивачем не доведено, що у відповідача в 2008 році працювали наймані працівники і не доведено, який фонд зарплати був у відповідача в 2008 році, а відповідач не перевіряв дійсний розмір фонду зарплати за 2008 рік по звітах.

Третя особа - Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”, залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не подала суду пояснення по суті спору, не направила свого представника у судове засідання, не надіслала до суду заяву про розгляд справи за участю її представника. Суд вважає, що неявка представника третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи і вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 16.12.2009 по 25.12.2009.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позовні вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ґрунтуються на приписах Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

В частині 1 розділу ІХ “Прикінцеві положення” вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

За приписом частин 3, 4 розділу ІХ до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено правонаступником Фонду соціального страхування України.

В преамбулі Закону вказано, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообовязкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у звязку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

За приписом статті 2 Закону страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно статті 9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону виконавчі дирекції відділень в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , а відповідно до статуту Фонду - також виконавчі дирекції відділень у районах та містах республіканського та обласного значення є робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач відноситься до субєктів владних повноважень, тому даний спір є адміністративним спором і правомірно предявлений позивачем та розглядається судом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що професійні спілки, які діють в Україні, в тому числі і Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”, не належить до робочих органів Фонду і не має їх повноважень. Тому укладення господарюючими субєктами договорів із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” та сплата ними коштів вказаній організації є правом господарюючих субєктів, однак, не може звільняти їх від сплати страхових внесків в установленому Законом № 2240 порядку.

За повідомленням Державної податкової інспекції у м. Черкаси підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в ДПІ у місті Черкаси 10.12.2003 року як платник податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Позивач стверджує, що на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення в Єдиному реєстрі запису реєстраційної дії включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 її було взято позивачем на облік як платника страхових внесків із 15.10.2007 року.

Це відповідає праву позивача, встановленому частиною 3 статті 22 Закону № 2240, в якій вказано, що взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду здійснюється:

- юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду;

- фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви.

В статтю 22 Закону № 2240 внесено зміни Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV, яким встановлено вказаний вище порядок взяття страхувальників на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду та виключено в звязку з цим обовязок субєктів підприємницької діяльності страхуватися у виконавчих дирекціях відділень Фонду. Аналіз вказаних норм Закону № 2240 дає підстави стверджувати про необґрунтованість та безпідставність доводів представника відповідача про те, що відсутність обовязку субєкта підприємницької діяльності реєструватися у відділенні Фонду спричиняє відсутність боргу.

В статті 27 Закону визначено права та обовязки страхувальника, якими є, зокрема, - обовязок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 2 ч. 2), - вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів (п. 4 ч. 2), - надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати за встановленою формою звітності (п. 8 ч. 2).

Суд звертає увагу на те, що обовязок страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески встановлений п. 2 ч. 2 статті 27 Закону № 2240 і редакція цього пункту не змінювалася.

Згідно частини 1 статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування коштів здійснюється один раз на місяць, а саме у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 21 Закону № 2240, у пункті 1 статті 1 Закону України № 2213ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування” встановлено розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і визначаються вони від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Тобто, Законами України встановлені розміри, строки сплати страхових внесків, визначено порядок їх розрахунку, вказано страховика, якому страхові внески повинні сплачуватися. За Законом їх сплата є обовязком фізичної особи підприємця, який використовує найману працю, а не правом. Закон № 2240 є законом прямої дії і у відповідача відсутні правові підстави для несплати страхових внесків до Фонду. Таким чином, відповідач відповідно до статті 22 Закону № 2240 є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як встановлено судом, відповідач є платником єдиного податку. Суд вважає обгрунтованою та законною вимогу позивача про стягнення із відповідача страхових внесків у зменшеній сумі 130 грн. 25 коп. за 2004-2007 роки. Розрахунок суми належних до сплати страхових внесків виконано вірно, відповідачем не заперечено і не спростовано. При цьому суд зазначає, що позивачем не порушено норму закону при розрахунку сум страхових внесків із даних, наданих центром зайнятості, які є офіційними даними державного органу. Тим більше, що відповідач ці дані не спростував, в порушення пункту 4 частини 2 статті 27 Закону не надав позивачу звіти встановленої форми. Вимога позивача про стягнення з відповідача страхових внесків за 2008 рік не підлягає до задоволення в звязку з необгрунтованістю, оскільки довідки про фонд зарплати, не підписана відповідачем, не може бути доказом того, який розмір фонду зарплати за 2008 рік та суду не подано доказів того, що у відповідача в 2008 році працювали наймані працівники.

Доводи відповідача щодо неправомірності діяльності Фонду та його робочих органів і відсутності у них права звернення до суду суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Посилання відповідача на Інструкцію від 21.09.1999 року № 634/3927 є недоречним у даній справі, оскільки в частині 1 статті 3 Закону № 2240 чітко виписано, що до законодавства України, яке регулює відносини у сфері загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відносяться, зокрема, інші нормативно - правові акти, прийняті відповідно до Конституції України, Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю та цього Закону.

Суд вважає також, що той факт, що позивачем не проведено перевірку (ревізію) та не складено відповідний акт, не впливає на обовязок відповідача сплатити страхові внески відповідно до вимог Закону № 2240, оскільки у Законі № 2240 та в Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженій постановою Фонду № 38 від 19.09.2001 року, не вказано про неможливість стягнення коштів із субєктів підприємницької діяльності без проведення таких перевірок чи ревізій. Наявність такої Інструкції та право позивача провести перевірку не може спростовувати встановлений Законом № 2240 обовязок підприємця (як страхувальника) сплатити страхові внески до Фонду в установлених законом розмірах, строки, порядку, а у даному позові позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача санкцій за несплату страхових внесків. Тим більше, що із матеріалів справи та із пояснень і доводів відповідача вбачається, що він не визнає права позивача як страховика щодо відповідача.

Суд вважає також безпідставними доводи відповідача про необхідність врахування витрат на придбання новорічних подарунків, оскільки відповідно до постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.10.207 р. № 48 закупівля новорічних подарунків у 2007 році здійснювалася централізовано Виконавчою дирекцією Фонду за рахунок Фонду і вони видавалися страхувальникам безкоштовно.

Відповідач не спростував встановлені факти і доводи позивача, не подав суду доказів сплати коштів до Фонду, не подав документів на спростування вказаних позивачем розрахунків та вихідних даних для них.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” вимога про стягнення страхових внесків в сумі 130 грн. 25 коп. за 2004-2007 роки на користь Фонду є правомірною і обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.

Виходячи з того, що позивачем судовий збір не сплачувався, тому на підставі ст. 94 КАС України з відповідача він не стягується.

З огляду на викладене, керуючись статтями 94, 160 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.12.2009 про зменшення позовних вимог до 130 грн. 50 коп. прийняти.

2. Заяву Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.2009 про уточнення позовних вимог, якою позивач збільшив позовні вимоги до 151 грн. 14 коп. прийняти.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, ідентифікаційний код 21355026) заборгованість по внесках в сумі 130 грн. 25 коп.

5. У решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі

28.12.2009