Рішення № 9382691, 22.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2009 р.                                                   Справа №01/2930

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача –представник не з’явився,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом приватного підприємства «Матадор –К», м. Київ

до приватного підприємства «Візель логістик», м. Черкаси

про стягнення 75400,17 грн., -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Матадор –К» звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «Візель логістик»заборгованості за поставлений товар в розмірі 75400,17 грн.

Викликані в судове засідання представники сторін не з’явилися.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання №18/12/09-1 від 18.12.2009 р. в якому повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає за необхідне позов задовольнити частково з таких правових підстав та мотивів.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані наступним.

Приватне підприємство «Матадор –К»(позивач) уклало договір купівлі –продажу №2803/08 від 28 березня 2008 року (далі –договір) з приватним підприємством «Візель логістик»(відповідач). Відповідно до даного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (автошини) відповідно до видаткової накладної № АО –0001390 та рахунку –фактури № АО –0001658 від 10 липня 2008 року на суму 5436,00 грн.

Отримання товару відповідачем підтверджено довіреністю серії ЯОФ №573488 від 09.07.2008 р.

10 листопада 2008 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (автошини) відповідно до видаткової накладної №АО – 0002746 та рахунку – фактури № 251162 від 10.11.2008 р. на суму 3932,02 грн.

Факт отримання товару підтверджено довіреністю серії ЯПИ №251162 від 10 листопада 2008 року.

Відповідно до умов Договору на сторони покладені відповідні господарські зобов’язання: позивач зобов’язався передати у власність відповідача автомобільні шини, а відповідач - сплатити за них на умовах даного договору.

Свої господарські зобов‘язання, зазначені у п.п. 1.1. позивач виконав.

Умову Договору щодо розрахунку в обумовлені строки за одержаний товар відповідач не виконав, тому позивач просить стягнути заборгованість у примусовому порядку.

В п. 4.4. Договору визначено, що оплата здійснена в зазначений Договором строк, вважається своєчасною.

Так, за поставку відповідно до видаткової накладної № АО –0002746 від 10 листопада 2008 року відповідач зобов’язаний був розрахуватися до 10 грудня 2008 року і до 09 серпня 2008 року –за поставку, згідно видаткової накладної № АО –0001390 від 10 липня 2008 року.

Станом на 26 жовтня 2009 року за товар, отриманий за накладними № АО –0001390 та № АО –0002746 на суму 9368,02 грн. відповідач розрахувався частково, чим порушено договірні зобов’язання.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 5454,02 грн.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору купівлі-продажу №2803/08 від 28.03.2008 р., рахунку –фактури № А0-0001658 від 10 липня 2008 року, рахунку –фактури №А0-0003252 від 10 листопада 2008 року, видаткової накладної № А0-0001390 від 10 липня 2008 року, видаткової накладної №А0-0002746 від 10 листопада 2008 року, довіреності ЯОФ №573488 від 09.07.2008 р., довіреності ЯПИ №251162 від 10 листопада 2008 року, податкової накладної №1524 від 10.07.2008 р., податкової накладної №2944 від 10 листопада 2008 року.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також позивач заявив вимогу, відповідно до п.7.1 договору згідно з яким при порушенні термінів оплати покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 68618 грн. 64 коп. пені.

Суд вважає таку вимогу неправомірною, оскільки частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (далі –Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, господарським судом відповідно до чинного законодавства самостійно перераховану суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу за період з 25 жовтня 2008 року по 26 жовтня 2009 рік.

Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми зроблені позивачем вірно.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача являються частково обґрунтованими, він має право на стягнення з відповідача 8226,96 грн., з них: 5454,02 грн. –основної заборгованості, 1445,43 грн. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1111,54 грн. –інфляційних та 215,97 грн. –3 % річних.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 102, 00 грн. витрат на оплату державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Візель логістик», вул. Корольова, 38, м. Черкаси, р/р 26001000014466 філія ВАТ «Укрексімбанк», МФО 354789, код 35435867, на користь приватного підприємства «Матадор –К». пр-т П. Тичини, 4, оф. 2, р/р 2600405529 в ВАТ «СЕБ Банк», м. Київ, МФО 300175, код 30308271, 5454,02 грн. –основної заборгованості, 1445,43 грн. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1111,54 грн. –інфляційних, 215,97 грн. –3 % річних, 102, 00 грн. витрат на оплату державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз