Рішення № 9382540, 22.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р.                                                                                 Справа №09/2711

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом закритого акціонерного товариства "Житомирський м"ясокомбінат" м. Житомир до відкритого акціонерного товариства "Іркліївський маслосирзавод", с. Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення 2342,97 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 2342,97 грн., у тому числі: 1328,76 грн. боргу, 157,26 грн. пені, 63,34 грн. три процента річних, 527,86 грн. договірних 25% річних, 265,75 грн. договірного штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 лютого 2008 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 3059, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач в порушення умов договору обов’язок з оплати виконав неналежним чином, з простроченням строків оплати.

Заявою від 17 грудня 2009 року №844 позивач вказав, що у зв’язку зі сплатою відповідачем 1328,76 грн. боргу позивач відмовляється від стягнення 1328,76 грн. основного боргу, 63,34 грн. трьох процентів річних, 527,86 грн. 25 % річних, 265,75 грн. договірного штрафу та просить стягнути з відповідача 157,26 грн. пені та судові витрати. Також позивач просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що основний борг в сумі 1328,76 грн. сплачений ним 29.10.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням №4127, погодився із стягненням з нього 157,26 грн. пені та судових витрат. Також просить розглядати справу без участі його представника.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

11 лютого 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №3059 (далі –Договір), за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов’язався передати ковбасні та м’ясні вироби (в подальшому - товар), в кількості, асортименті та по цінах, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач у справі) - прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до розділу 3 Договору доставка товару здійснюється транспортом продавця за його рахунок, передача товару здійснюється за участю представників двох сторін, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання видаткових (товарно-транспортних) накладних.

У пункті 5.1 Договору сторони встановили, що покупець сплачує вартість товару на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.

В разі несвоєчасної оплати товару (партії товарів) покупець, згідно п.6.2 Договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день затримки оплати, а також в разі прострочення товару (партії товарів) 10 денний строк понад строку, визначеного п.5.1 Договору, покупець додатково сплачує одноразовий штраф в розмірі 20% заборгованості та 25% річних за користування чужими коштами.

У період з 12 лютого 2008 року по 13 березня 2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2267,37 грн., що підтверджується копіями наявних у справі видаткових накладних від 12.02.2008 року №Ж-00004758, від 19.02.2008 року №Ж-00005717, від 26.02.2008 року №Ж-00006507, від 06.03.2008 року №Ж-00007731, від 13.03.2008 року №0000855.

Відповідач поставлений товар отримав, однак не розрахувався за нього у повному обсязі, заборгованість відповідача станом на 21.10.2009 року становила 1328,76 грн., що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

29 жовтня 2009 року, після подання позовної заяви до суду (26.10.2009 року), відповідач платіжним дорученням №4127 сплатив заборгованість в сумі 1328,76 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по Договору, однак у встановлений строк не здійснив повну оплату його вартості.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В порушення зазначених норм чинного законодавства та умов Договору відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар лише після подання позовної заяви до суду.

Отже в частині стягнення основного боргу згідно ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.1 Договору сторони встановили відповідальність за порушення виконання зобов’язань з оплати отриманого товару у відповідності до норм ЗУ №543.

Позивачем нараховано 157,26 грн. пені, з врахуванням шестимісячного строку, встановленого ст.232 ГК України. Розрахунок пені перевірено судом, він є вірним та обґрунтованим.

Окрім цього, у п.6.2 Договору сторони встановили, що в разі прострочення товару (партії товарів) 10 денний строк понад строку, визначеного п.5.1 Договору, покупець додатково сплачує одноразовий штраф в розмірі 20% заборгованості та 25% річних за користування чужими коштами. Позивачем нараховано 527,86 грн. 25 % річних, 265,75 грн. договірного штрафу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів річних, отже позивач обґрунтовано нарахував 63,34 грн. три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання з за період з 20.03.2008 року (початок прострочення грошового зобов’язання) по 21.10.2009 року (день складення позовної заяви).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 63,34 грн. трьох процентів річних, 527,86 грн. договірних 25% річних, 265,75 грн. договірного штрафу, тому провадження у справі в цій частині, відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, підлягає припиненню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 157,26 грн. договірної пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 102,00 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 338,00 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Іркліївський маслосирзавод», Черкаська область, Чорнобаївський район, с.Іркліїв, вул.Леніна. 2, ідентифікаційний код 00447801 на користь закритого акціонерного товариства «Житомирський м’ясокомбінат», м.Житомир, вул. Баранова, 127, ідентифікаційний код 32122069 –157,26 грн. договірної пені та 338,00 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1328,76 грн. основного боргу, 63,34 грн. трьох процентів річних, 527,86 грн. договірних 25% річних, 265,75 грн. договірного штрафу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко