Рішення № 9382510, 22.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р.                                                   Справа № 18/2661

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 22.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней”, м. Черкаси

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Черкаської філії Державного інституту проектування садів і виноградників “Укрдіпросад”, м. Черкаси

про визнання права оренди нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області про визнання за позивачем права оренди першого поверху приміщення загальною площею 114,64 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1 за договором № 23 від 06.09.1999 року, зі змінами та доповненнями, оренди державного майна укладеного між сторонами, визнавши його продовженим з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2010 року на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.11.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Черкаську філію Державного інституту проектування садів і виноградників “Укрдіпросад”.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач доповнив та змінив свої позовні вимоги (заява від 16.12.2009 року), в зв’язку з чим просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір від 17.03.2009 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 06.09.1999 року №23 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней” та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та визнати за позивачем право оренди першого поверху приміщення загальною площею 114,64 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1 за договором № 23 від 06.09.1999 року, зі змінами та доповненнями, оренди державного майна укладеного між сторонами, визнавши його продовженим з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2012 року на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правила щодо об’єднання позовних вимог визначені ст. 58 ГПК України, згідно ч. 1 якої в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Таким чином, відповідно до приписів даної правової норми в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, які пов'язані або підставою виникнення, або поданими доказами.

Додаткова вимога позивача про визнання договору недійсним не є пов’язаною між первісною вимогою про визнання права оренди державного майна підставою виникнення та поданими доказами, а тому позивачем порушено правила об’єднання позовних вимог.

Крім того до вищевказаної заяви позивачем не надано доказів сплати державного мита за додатковою вимогою про визнання договору недійсним, що є самостійною підставою для повернення заяви в цій частині без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд ухвалив заяву позивача задовольнити частково, та прийняти змінені позовні вимоги щодо терміну продовження строку дії договору, а врешті заяву залишити без задоволення.

Таким чином предметом розгляду даного спору є визнання за позивачем права оренди першого поверху приміщення загальною площею 114,64 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1 за договором № 23 від 06.09.1999 року оренди державного майна, визнавши його продовженим з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2012 року на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву від 11.11.2009 року №10-08-4866.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2009 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.12.2009 року на 16 год. 30 хв., для підготовки повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

          Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 06.09.1999 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней” (орендар) було укладено договір оренди державного майна за №23.

Відповідно до п. 1. договору орендодавець зобов’язався передати, а орендар –прийняти в строкове платне користування перший поверх приміщення вбудованого в чотириповерхову будівлю адміністративного призначення загальною площею 114,64 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1, що знаходиться на балансі Черкаського філіалу інституту “Укрдіпросад”, вартість якого за даними експертної оцінки становить 33 020 грн.

Договір відповідно до п. 10.1 діє з 01.09.1999 року до 31.12.2000 року.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про прийняття або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( п. 10.6.).

01.06.2006 року сторони підписали договір №1 про внесення змін до договору оренди №23 від 06.09.1999 року, згідно якого цей договір укладено строком на одинадцять місяців, що діє з 01.06.2006 року по 30.05.2007 року включно.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що сторони не зверталися одна до одної із заявами про розірвання договору оренди №23 від 06.09.1999 року і він продовжував діяти відповідно до умов договору. А тому, позивач вважає, що 30.06.2007 року, після збігу одного місяця з дати закінчення строку чинності договору, договір оренди вважається поновленим на одинадцять місяців, як це, зокрема, передбачено пунктом 10.1. договору №1 про внесення змін до договору оренди №23.

Після 30.04.2008 року, як зазначає позивач, від відповідача також не надходила заява про зміну чи припинення дії договору оренди, відповідно і після 30.03.2009 року, таких заяв і звернень не надходило.

23.06.2009 року на адресу позивача надійшов лист №11-04-2429 від відповідача про проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Черкаської філії Державного інституту проектування садів і виноградників “Укрдіпросад” та запропоновано позивачу прийняти участь у конкурсі і надати свої пропозиції.

Частиною 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В зв’язку з чим позивач вважає, що вимога відповідача про укладення нового договору оренди приміщення є безпідставною, договір оренди №23 є продовженим та діючим з 30.03.2009 року по 28.02.2012 року (з урахуванням заяви про зміну та доповнення до позовної зави від 16.12.2009 року).

Водночас, судом було з’ясовано, що відповідно до договору від 17.03.2009 року про внесення змін до договору оренди держаного майна від 06.09.1999 року №23, договір оренди державного майна від 06.09.1999 року припинив свою дію 31.03.2009 року і пролонгації не підлягав ( п. 1. договору від 17.03.2009 року).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1. ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, що передбачено ч. 1 ст. 604 ЦК України.

Оскільки строк дії договору оренди закінчився 31.03.2009 року, та як наслідок зобов’язання сторін за даним договором також припинилися, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней” не вбачається, в зв’язку з чим в позові слід відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з квитанції від 28.09.2009 року №П11701 позивачем сплачено державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп.

          Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “б” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року розмір ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, сума коштів в розмірі 17 грн. 00 коп. підлягає поверненню, на підставі ст. 47 ГПК України, в зв’язку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Еней”, м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1, ідентифікаційний код 30238828 - 17 грн. 00 коп. державного мита.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович