Рішення № 9382091, 27.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 3/39/10

За позовом : Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінекспорт»

54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 135, кв. 13

Про: стягнення заборгованості в сумі 8 801,76 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кузьміна Б.М., за довіреністю; Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 4 484,31 грн. основного боргу, інфляційних - 114,02 грн., 3% річних - 34,27 грн., пені -4 169,16 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм Цивільного законодавства України та умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3026 від 01.04.2008 року.

27.04.10 р. в судовому засіданні позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідач сплатив основний борг в сумі 4484,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 06.04.10 р. Отже позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 114,02 грн., 3% річних в сумі 34,27 грн., пеню в сумі 4169,16 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив та витребувані ухвалою суду документи не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на звороті ухвали.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

01.04.2008р. між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі -Енергопостачальна організація) та ТОВ «Укрінекспорт»(далі - Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3026, відповідно до п.1 якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені п.6.3. Договору.

Згідно Додатку №1/1 до Договору обсяги теплопостачання здійснювались Енергопостачальною організацією»до будинку Споживача по вул. Пушкінська, 14 (офіс) м. Миколаєва. Договір пролонговувався на кожний наступний рік. Відповідно до п.6.3. договору Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Матеріали справи свідчать, що з листопада 2009р. по лютий 2010р. відповідачу позивачем було поставлено теплової енергії на суму 4 484,31 грн., з яких Споживач жодної проплати не здійснив, про що свідчать надані позивачем документальні докази, отже борг останнього становить в розмірі 4 484,31 грн.

09.02.2010 р. на адресу Споживача позивач направляв претензію №65-Ю, яка була залишена без відповіді та оплати з боку відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати заявлені вимоги позивача та надати документальні докази належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Отже, позивач по спірним відносинам виконав договірні зобов'язання, надав відповідачу послуги, що підтверджується виставленими рахунками на оплату послуг. Відповідач же порушив взяті на себе зобов'язання по оплаті одержаної теплової енергії.

За приписами п.1 ст. 901 та п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм ст. 610, п. 1 п.п.3 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до п.7.4.2. договору сторони дійшли згоди за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»№686 від 20.05.1999р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2009р. по березень 2010р. розмір пені складає в сумі 6 233,19 грн. Разом з тим, враховуючи абзац 3 ст.1 зазначеного Закону сума пені має не перевищувати 100% загальної суми боргу, отже стягненню зі Споживача підлягає пеня в сумі 4 169,16 грн.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Тому, беручи до уваги заяву про зменшення позовних вимог та на підставі вищенаведеного позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення 114,02 грн. інфляційних (за період з грудня 2009р. по

лютий 2010р.), 34,27 грн. 3% річних (за період з листопада 2009р. по березень 2010р.) та 4 169,16 грн. пені.

Оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінекспорт»(54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 135, кв. 13, код ЄДРПОУ 35513431) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966 ) - 114,02 грн. інфляційних, 34,27 грн. 3% річних, 4 169,16 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя