Ухвала суду № 93815664, 24.12.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4907/20

1-кп/303/737/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Андришина О. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному 18.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення прокурора Андришин О.В.,

з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисниці ОСОБА_2 ,

інших учасників потерпілого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області проводиться судовий розгляд кримінального провадження внесеного 18.03.2020 до ЄРДР за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України.

23.12.2020 прокурором Андришиним О.В. до суду подано клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на тримання під вартою без визначення розміру застави.

В клопотанні прокурор вказує на факт обвинувачення ОСОБА_1 у вчинення ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких, які викликали особливий суспільний резонанс, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991), а також наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість необхідності обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор Андришин О. підтримав клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою з підстав викладених у ньому. Окрім цього щодо обставин, які стали підставою для внесення ним відповідного клопотання вказав, що обвинуваченим ОСОБА_4 не виконується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту так як останній на даний час перебуває під вартою та внесення відомостей до ЄРДР щодо зміни в суді потерпілим ОСОБА_3 показів, які він надав під досудового розслідування.

Щодо обґрунтування ризиків вказаних у клопотанні вказав, що незважаючи на перебування обвинуваченого під вартою вони продовжують існувати та можуть виникнути у майбутньому, у разі зміни відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у іншому кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. При цьому вказав на те, що відносно нього жодного впливу з боку ОСОБА_1 не здійснювалося та не здійснюється.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_1 – Буташ А.І. просила відмовити в задоволенні клопотання за небгрунтованістю.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисниці. При цьому наголосив, що після зміни йому запобіжного заходу у даному провадженні на цілодобовий домашній арешт, обов`язки покладені на нього судом він виконував та самостійно з`явився у судове засідання 09.11.2020 у іншому кримінальному провадженні у якому вирішувалося питання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши клопотання та подані сторонами докази приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 200 КПК України прокурор, має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу чи існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які прокурор на той час не знав і не міг знати.

За результатами дослідження клопотання прокурора Андришина О.В., суд приходить до висновку щодо його невідповідності вимогам ст.200 КПК України, через відсутність в його змісті не лише посилання на вищеозначену норму, яка мала б слугувати підставою для звернення до суду з відповідним клопотанням, а й будь-якої згадки, за виключенням вступної та прохальної частини, питання «зміни запобіжного заходу», яке підлягає вирішенню судом за результатами розгляду клопотання.

Клопотання прокурора Андришина О.В., фактично дублює раніше подані ним, в ході судового розгляду кримінального провадження, клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про подальше продовження запобіжного заходу та взагалі не

містить обставин, які виникли після прийняття 04.11.2020 судом рішення, яким задоволено клопотання захисниці Литвин А.О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

При прийнятті вищеозначеного рішення, судом було взято до уваги значне зменшення ризиків передбачених п.1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та припинення існування визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику, не наведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та не доведення прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду прокурор, під час з`ясування судом обставин, передбачених ч. 2 ст. 200 КПК України, вказав на дві обставини, які слугували підставою для внесення на розгляд суду клопотання, а саме: 1) що обвинуваченим ОСОБА_1 не виконується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту так як останній на даний час перебуває під вартою; 2) внесення відомостей до ЄРДР щодо зміни в суді потерпілим ОСОБА_3 показів, які він надав під досудового розслідування.

Щодо першої обставини то суд вважає її необґрунтованою так як обвинувачений ОСОБА_1 не може виконувати покладені на нього обов`язки судом за незалежних від нього обставии, так як перебуває під вартою.

Щодо другої обставини, суд також приходить до висновку щодо її необґрунтованості так як внесення відомостей щодо потерпілого ОСОБА_3 , який у даному провадженні вже надав покази, свідчить лише про існування певного кримінального провадження та жодним чином не впливає на вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 . При цьому сам потерпілий вказав, що обвинувачений на нього жодним чином не впливав і не впливає.

Що стосується ризиків вказаних у клопотанні прокурора суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали суду від 04.11.2020, обвинуваченому ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Згідно із ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 09.11.2020 у кримінальному провадженні №12020070040000309 від 07.02.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 січня 2021 року.

Тобто, на час внесення клопотання прокурором та розгляду його судом, обвинувачений ОСОБА_1 перебуває в умовах ізоляції від суспільства – в УВП № 9, що унеможливлює переховування обвинуваченого від суду та вплив ОСОБА_1 на свідків чи потерпілого.

Вищенаведене свідчить про безпідставність тверджень прокурора щодо наявності ризиків.

Твердження прокурора про можливе виникнення ризиків у разі зміни у іншому кримінальному провадженні обвинуваченому запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою не ґрунтується на вимогах закону та суперечить ч.2 ст. 194 КПК України, відповідно до якої суд оцінює наявні ризики, а не ті, що на думку прокурора можуть виникнути у майбутньому.

Окрім цього, згідно із ч 3. ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Обвинуваченому ОСОБА_1 у даному провадженні було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, який обвинувачений виконував до обрання відносно нього у іншому провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що свідчить про правильність висновків суду, викладених в ухвалі від 04.11.2020, щодо можливості застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Підсумовуючи наведене, суд, за умови невідповідності клопотання прокурора вимогам ч. 2 ст. 200 КПК України, за відсутності ризиків у даному провадженню, відсутності обставин передбачених ч.2 ст.200 КПК України щодо зміни запобіжного заходу, враховуючи виконання обвинуваченим запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181 – 184, 194-200, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Андришина О. про зміну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу на тримання під вартою без визначення розміру застави – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Носов