Рішення № 93814065, 17.12.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1428/16-ц

Пр. № 2/621/38/20

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий – суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання – Акулова А.М.,

позивач – Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – адвокат Оберкович Г.В.,

розглянувши за відсутністю учасників справи в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

14 липня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором № 817/8-27/29/6-050, укладеним 29.09.2006, на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. 28.09.2006 року за реєстровим № 2264, зареєстровано в КП «Зміївське БТІ» 28.09.2006 року за реєстровим № 20-1781; за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 817/4-27/29/6-014 від 29.09.2006 у сумі 1318600,98 грн. 98 коп., та витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки; визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставці оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.09.2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 817/4-27/29/6-014. Згідно даного договору кредиту позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20000 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.09.2013 року. Кредит був наданий на поточні потреби. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасне повернення кредиту, відсотків за його користування, а також сплату можливих штрафних санкцій. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 817/4-27/29/6-014, 29.09.2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 817/8-27/29/6-050, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. Предметом іпотеки є вищезазначене іпотечне майно, а саме трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. 28.09.2006 року за реєстровим № 2264. Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки сторін становила 1126250 грн. Порушуючи виконання умов Договору кредиту в односторонньому порядку ОСОБА_1 припинив повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, відповідач станом на 29.06.2016 має заборгованість у розмірі 1318600 грн. 98 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом – 425947,93 грн., сума заборгованості за відсотками – 482055,07 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 200136,37 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 210461,61 грн.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 умов Договору кредиту № 817/4-27/29/6-014, приймаючи до уваги положення Договору іпотеки № 817/8-27/29/6-050, позивач набув права звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26.12.2016 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі (т. 1 а.с. 116-119).

В подальшому, а саме 20.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення (т. 1 а.с. 140).

26.02.2019 ухвалою Зміївського районного суду Харківської області заява ОСОБА_1 була задоволена, заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26.12.2016 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – скасовано, а справа призначена до розгляду у підготовче засідання (т. 1 а.с. 166-167).

10.07.2019 ухвалою Зміївського районного суду Харківської області провадження у даній справі було зупинено до розгляду цивільної справи № 621/2114/18 за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» по справі № 621/2114/18 є звернення стягнення на зазначений вище предмет іпотеки за кредитним договором № 817/4-27/29/6-014 від 29.09.2006 (т. 1 а.с. 243).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.10.2020 провадження у справі відновлено, оскільки усунені обставини, які викликали його зупинено. Так, по справі № 621/2114/18 було ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено в повному обсязі, вказане рішення набрало законної сили (т. 2 а.с. 4-15, 16).

17.12.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 неодноразово надходили заяви про розгляд справи за відсутності представника Банку, позовні вимоги підтримувала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, свої інтереси довірив представляти адвокату Оберкович Г.В., яка надала заяву про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності, з позовними вимогами не погоджувалася та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_4 надала заяву, в якій просила застосувати до позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» строк позовної давності. Так, представник відповідача вказувала на те, що Договір кредиту № 817/4-27/29/6-014 був укладений між сторонами 29.09.2006. ОСОБА_1 не сплачував кредит з 2008 року. 15.08.2012 позивач звертався до Зміївського районного суду Харківської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (справа № 2014/4923/2012). Вказаний позов був задоволений, заборгованість стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Наступне звернення до суду відбулося через 4 роки – 14.07.2016 позивач звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_1 – тобто з пропуском строку позовної давності. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України ОСОБА_4 просила застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

З копії договору купівлі – продажу квартири, посвідченого 11.05.2004 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Сапко М.Г., Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії технічного паспорту, вбачається, що ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 6-8).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01.10.2019, яке набрало законної сили, встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 4-10).

Встановлено, що 29.09.2006 між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 817/4-27/29/6-014. Згідно даного договору кредиту позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20000 доларів США, зі сплатою 13% річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.09.2013. Кредит був наданий на поточні потреби. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасне повернення кредиту, відсотків за його користування, а також сплату можливих штрафних санкцій. Оскільки ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов`язання ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаний позов рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2014 (справа № 2014/4923/2012) було задоволено та стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість за Договором кредиту № 817/4-27/29/6-014 від 29.09.2006 у розмірі 249452 грн. 83 коп., а також судові витрати по справі.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29.09.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 817/8-27/29/6-050, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. Предметом іпотеки є трикімнатна квартира, загальною площею 66,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. 28 вересня 2006 року за реєстровим № 2264, зареєстрованого КП «Зміївське БТІ» 28.09.2006 року за реєстровим № 20-1781 (т. 1 а.с. 20-23).

Відповідно до підпунктів 2.4.3., 2.4.4. пункту 2.4. Статті 2 Договору іпотеки № 817/8-27/29/6-050 від 29.09.2006 Іпотекодержатель має право: у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки; у разі невиконання Іпотекодавцем хоча б одного із своїх зобов`язань, встановлених згідно з п.п. 2.1.1. – 2.1.11. цього Договору, вимагати дострокового виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, а у разі його невиконання – задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

У зв`язку з невиконанням умов Договору кредиту від 29.09.2006, відповідач станом на 29.06.2016 року має заборгованість у розмірі 1318600 грн. 98 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом – 425947 грн. 93 коп., сума заборгованості за відсотками – 482055 грн. 07 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 200136 грн. 37 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 210461 грн. 61 коп. (т. 1 а.с. 4).

Ухвалюючи рішення у даній справі суд виходив із судової практики, яка міститься в постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 357/9126/17-ц.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила – ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначалося вище, у пункті 1.1 Договору іпотеки № 817/8-27/29/6-050 сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за основним зобов`язанням – Договором кредиту № 817/4-27/29/6-014 від 29.09.2006 у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту – 10.09.2013 року.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 1.4.1.).

При цьому, сторони передбачили, що у разі порушення Боржником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором та/або зобов`язань, передбачених Іпотечним договором, у тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

У судовому рішенні Зміївського районного суду Харківської області від 01.10.2019, яке набрало законної сили (справа № 621/2114/18), судом встановлено, що вимога банку про сплату заборгованості направлена ОСОБА_1 лише 17 липня 2018 року.

При цьому, встановлено, що в листопаді 2008 року позивач звертався до Зміївського районного суду Харківської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (справа № 2014/4923/2012). Вказаний позов був задоволений. Тобто, саме з листопада 2008 року починається перебіг трирічного строку позовної давності щодо можливості стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , наданого Банком на виконання ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.04.2019, вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 20.12.2007 (т. 1 а.с. 223).

В той же час, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із даним позовом лише 14.07.2016.

Пред`явивши позов про повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним (справа № 2014/4923/2012), кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання, оскільки дата остаточного повернення кредиту за Договором – 10.09.2013 року, а позов у справі № 2014/4923/2012 було пред`явлено у листопаді 2008 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду – це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків – до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

При цьому, позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18).

У зв`язку із цим, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості у листопаді 2008 року, який розглянутий судом по суті, Банк перервав строк позовної давності у спорі з відповідачем щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні 14.07.2016 року до суду із позовом у цій справі щодо суми кредитної заборгованості за тим же Кредитним договором, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 260, 262, 267, 509, 512 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2020 року.

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, податковий код 09305014, ЗКПО 00039019.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Головуючий: