Рішення № 9381406, 09.02.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-256-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9.02.2010 року. Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Наборозняка М.І.,

за участю секретаря   Слепець  Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до  Закритого акціонерного товариства “Комерційний банк «Приватбанк» (надалі – ЗАТ) про визнання неправомірним збільшення процентної ставки по кредитному договору, визнання недійсними умов договору про надання кредиту, відновлення  права   користування  кредитом   за  ставкою,  вказаною  в  договорі, 

встановив:

Позивач звернувся до суду із  зазначеним  позовом (уточненим в ході рохгляду справи) до  відповідача ,  в якому просить:

визнати неправомірним з 29.10.2008 р. збільшення процентної ставки закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» процентної ставки по кредитному договору                     № KILOGA00000108 від 24.03.2008р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ;

- визнати недійсною з 09.01.2009 умову пункту 2.3.1 зазначеного кредитного договору                 від 24.03.2008р., щодо права ЗАТ збільшувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом;

- зобов’язати ЗАТ нарахувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом, отриманого ОСОБА_1 на підставі кредитного договору за ставкою 12,48 процентів річних, розмір якої визначений на момент укладення ОСОБА_1 та ЗАТ вказаного кредитного договору, за період з 29.10.2008 р. по день винесення судового рішення;

- визнати недійсними умови пунктів 5.3 та 6.4 вказаного кредитного договору щодо права ЗАТ нараховувати ОСОБА_1 штраф за порушення грошового зобов*язання.

Також просить стягнути із ЗАТ 120 грн, сплачені за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

В позові вказав, що він отримав кредит у ЗАТ у розмірі 49000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 5740 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного Договору.

Додатком № 1 до кредитного договору встановлено детальний опис вартості кредиту. Відповідно до цього додатку: річна процентна ставка на залишок по кредиту є фіксованою та складає 12%; кредит погашається щомісячно згідно з Графіком погашення кредиту.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2 кредитного договору – ЗАТ має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Листом від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-52003 за підписом Голови правління ПриватБанку ЗАТ повідомив його (ОСОБА_1 про збільшення розміру відсоткової ставки з 02 березня 2009 року за кредитним договором до 18% на рік. Лист він отримав 20.01.2009 р., в ньому вказано про те, що відсоткова ставка за кредитним договором станом складає 15,12% на рік. Він не згоден змінювати відсоткову ставку.

В позолві посилається на норми ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Законом України № 661-VI від 12.12.2008 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» банкам заборонено підвищувати відсоткову ставку по кредитам в односторонньому  порядку, а пункт в договорі про таке є нікчемним.  

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 (далі - Правила).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до вступної частини постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Вважає, що зміна процентної ставки відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України та вимог Правил можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та за згодою сторін.

Всупереч статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил, його не повідомлено про зміну відсоткової ставки до 15,12%, а з листа ЗАТ, направленого на його адресу, не вбачається конкретних обставин, що змусили ЗАТ вчинити підвищення процентної ставки по кредитному договору до 18% річних.

За таких обставин вважає, що ЗАТ неправомірно встановлено процентну ставку по кредитному договору в розмірі 15,12% річних, а з 02.03.2009 – 18% річних.

Пунктами 5.3 та 6.4 кредитного договору передбачено відповідальність отримувача кредиту за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів у вигляді штрафу в розмірі 250 грн. та 5 % від суми позову.

В той же час, пунктами 5.1 та 8.4 кредитного договору встановлено відповідальність за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту у вигляді пені в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості.

Вважає, що кредитним договором встановлено подвійну відповідальність за одне і те ж порушення умов договору

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата винною стороною неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене, пункти 5.3 та 6.4 кредитного договору , на його думку)повинні бути визнанні недійсними.

В судовому засіданні представник  позивача позов підтримав,  посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

В судовому засіданні представник ЗАТ не визнав, визнав лише в частині щодо визнання недійсними умови договору щодо можливості банку стягшувати штраф за неналежне виконання зобов*язань по договору в розмірі + 5% від суми кредитних коштів.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника ЗАТ, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що  оскільки, відповідно  до Закону України  «Про  винесення  змін до  деяких  законодавчих  актів  України  щодо  заборони   банкам  змінювати  умови  договору   банківського вкладу  та  кредитного договору в  односторонньому   порядку»  від  12.12.2008 року,  який  набрав  чинності  з 9.01.2009 року банкам    забороняється змінювати  умови кредитного договору в  односторонньому   порядку,  умови договору   щодо  права змінювати  розмір  процентів  за  користування  кредитним  коштами є  нікчемними,  то  ЗАТ   (Банк)   не  мав  права  після  9.01.2009 року змінювати  умови  договору (підвищувати  ставку  за  користування  кредитними  коштами). Враховуючи, що  він  фактично  змінив   таку  ставку  з 20.01.2009 р.(дата отримання позивачем листа про зміну процентної ставки),  то  такі  зміни  суперечать  закону і згідно з  вказаним  законом є  нікчемними.

Суд  приймає  до  уваги, що  позивача про зміни  повідомлено  листом після 9 січня 2009 року,  тобто, вже  в  період  дії зазначеного Закону. При цьому суд приймає за достовірні пояснення представників позивача. Представник ЗАТ з цього приводу не надав достовірних доказів про вручення повідомлення ОСОБА_1 про зміну процентної ставки в інший день; пояснив, що лист направлявся без зворотнього повідомлення, тому він не може надати достовірних доказів про отримання листа ОСОБА_1 в конкретну дату. Оскільки він не спростувала пояснення представаників позивача достовірними доказами, то суд приймає за об*єктивні їх пояснення щодо дати отримання листа, врахорвуючи приписи ст. 207 ЦК України.

Відповідно  до  ч.1 ст. 207 ЦК України   правочин   вважається  таким , що  вчинений  в  письмові  формі,  якщо  його  зміст  зафіксований  у  листах,  якими  обмінялись  сторони.

З  огляду  на  викладене  суд  вважає, що   сам  відповідач   визнає (у  листі)   можливість внесення  змін  до  кредитного  договору ,  тобто, в  період  коли  такі  зміни  заборонені  Законом і є  нікчемними.

За  таких  підстав  суд  вважає, що  фактично   відповідач  змінив  умови  договору   20.01.2009 року (в  період  заборони   на  такі  зміни).

Враховуючи, що  такі  зміни  відповідно  до Закону є  нікчемними, то  суд   вважає, що   вони  не  створюють  юридичних  наслідків  для  позивача.

До такого  висновку  суд  приходить,  аналізуючи  зміст   ч.2 ст. 215   та  ч. 1 ст. 216 ЦК України,  оскільки   нікчемний  правочин  не   створює  правових   наслідків. Тобто, викладені  відповідачем  ЗАТ у  його  листі  зміни до  кредитного  договору  між  сторонами  не   покладають  на  ОСОБА_1 обов*язку  сплачувати  іншу ставку за користування кредитом, ніж визгначена у первісному договорі між стооронами..

Суд  захищає  право позивача   на  підставі  п.4  ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України  суд  стягує  із  відповідача ЗАТ на користь позивача сплачену ним суму судового збору  та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи.

 На підставі викладеного та керуючись   ст.ст.212-214 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати неправомірним з 29.10.2008 р. збільшення процентної ставки закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» процентної ставки по кредитному договору                     № KILOGA00000108 від 24.03.2008р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ;

2. Визнати умову пункту 2.3.1 зазначеного кредитного договору                 від 24.03.2008р., щодо права ЗАТ збільшувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом такою, що не тягне за собою правових наслідків з 09.01.2009 ;

3, Зобов’язати ЗАТ нарахувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом, отриманого ОСОБА_1 на підставі кредитного договору за ставкою 12,48 процентів річних, розмір якої визначений на момент укладення ОСОБА_1 та ЗАТ вказаного кредитного договору, за період з 29.10.2008 р. по 8.02.2010 року включно ;

4. Визнати недійсними умови пунктів 5.3 та 6.4 вказаного кредитного договору щодо права ЗАТ нараховувати ОСОБА_1 штраф за порушення грошового зобов*язання в розмірі “+5% від суми позову”.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50 МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1, який проживає у м.Києві по бул.Р.Роллана, 13, кв.59 120 грн, сплачені за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 51 грн судового збору.

На рішення може бути подано  заяву  про його  оскарження протягом  10 днів з дня  його  оголошення, апеляційної   скаргу до Апеляційного  суду  м.Києва через районний  суд  протягом   20 днів з дня  подання  заяви  про оскарження.

 Суддя