Рішення № 93788025, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/10719/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі також - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 15.05.2019 №12053/К/10-36-14-06 про застосування адміністративного арешту майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог ПК України в частині недоведеності наявності законних підстав для проведення перевірки позивача, у допуску якої останнім було відмовлено, та відповідно, протиправність дій позивача щодо відмови у допуску до перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог якої позивачем виправлено недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем на адресу суду подано відзив на заявлений адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 26.04.2019 №911 та направлень на перевірку від 05.05.2019 №1853, №1854 головним державним ревізором інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Двірко О.М. та заступником начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Кешенею М.М. здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .(магазин-інтернет AVTOZVUK.UA) за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником ФОП ОСОБА_1 відмовлено посадовим особам ГУ ДФС у допуску до проведення перевірки про що складено акт №9388/1036/14/ НОМЕР_1 від 14.05.2019.

15.05.2019 ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про адміністративний арешт майна платника податків №12053/К/10-36-14-06.

На думку позивача, у ГУ ДФС у Київській області не було законних підстав для проведення перевірки, оскільки прийнятий наказ від 26.04.2019 №911 «Про проведення фактичних перевірок» був оформлений неналежним чином, зокрема не містив обов`язкових реквізитів суб`єкта, який перевіряється, його адресу, мету, вид, тривалість перевірки, період діяльності, що буде перевірятися, тобто не може розцінюватися як такий, що прийнятий у передбачений законом спосіб.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний: - не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; - допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу положень п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно положень п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до положень п. 94.4 - 94.10 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Порядком про застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом МФУ від 14.07.2017 №632 та зареєстровано в МЮУ 02.08.2017 за № 948/30816 передбачено, що функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника контролюючого органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи 15.05.201 об 11-00 год. заступником начальника ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про адміністративний арешт майна платника податків №12053/К/10-36-14-06, яке направлено ФОП ОСОБА_1 15.05.2019 у зв`язку з відмовою від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Позивач стверджу, що наказ на перевірку не містив інформації про жодного суб`єкта, що перевіряється.

Отже, спірним питанням у межах даних правовідносин є належне оформлення копії спірного наказу про проведення фактичної перевірки, а також наявність у ньому вичерпного переліку відомостей, з урахуванням положень п. 81.1 ПК України.

За змістом абзацу третього п. 81.1 ПКУ умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Київській області видано наказ від 26.04.2019 №911 «Про проведення фактичних перевірок», в пункті 1 якого зроблено відмітку про наявність додатку (перелік суб`єктів господарювання). У зазначеному додатку є посилання на наказ від 26.04.2019 №611.

Також матеріали справи містять копії направлень від 08.05.2019 №№1853, 1854 на перевірку з 14.05.2019 суб`єкта господарювання ОСОБА_1 (магазин-інтернет AVTOZVUK.UA) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, ст.81 ПК України та наказу від 26.04.2019 №911. Із зазначеним направленням представник ФОП ознайомився 14.05.2019, про що свідчить підпис із зазначенням часу.

Суд зазначає, що у цій справі між сторонами немає спору з приводу того, що Додаток №1 до спірного наказу є його невід`ємною частиною. Відтак, до Додатку №1 повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу.

Разом з тим, з встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що ні спірний наказ, ні Витяг з Додатку №1 до наказу не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу.

Посилання в Витягу з Додатку №1 на ст.102 ПКУ з метою визначення періоду діяльності ФОП суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Стосовно дотримання законодавчих вимог щодо форми наказу, суд звертає увагу, що Витяг з Додатку №1 до спірного наказу, який є невід`ємною його частиною, не містить печатки (ні гербової, ні печатки без зображення герба), наявність на ньому підпису уповноваженої особи судами не встановлена, внаслідок чого Витяг з Додатку №1 до наказу оформлено з порушенням вимог законодавства, які ставляться до наказу. При цьому, додаток містить посилання на неіснуючий наказ №611 від 26.04.2019, копії якого матеріали справи не містять.

Зазначене є підставою для визнання спірного наказу таким, що не відповідає пункту першому частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання відповідачем владних управлінських функцій.

Крім того, суд зазначає, що ніщо в положеннях Інструкцій з діловодства, на які посилається відповідач у своєму відзиві з метою обґрунтування власних доводів, не може тлумачитись як таке, що відміняє вимоги Податкового кодексу України щодо змісту і форми (підпис уповноваженої особи і печатка контролюючого органу) наказу про призначення податкової перевірки.

Оскільки згідно Витягу з Додатку №1 до спірного наказу, цей Додаток містить відомості, передбачені абзацом третім п. 81.1 ПКУ, які є обов`язковими, то за відсутності обов`язкових реквізитів ні Додаток, ні Витяг з нього (який оформлений неналежно) не можуть оцінюватися як такі, що прийняті (вчинені) у передбачений законом спосіб.

Якщо спірний наказ або витяг до наказу контролюючого органу на податкову перевірку платника податків не містить обов`язкових реквізитів передбачених абзацом третім п. 81.1 ПКУ, то спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту, а отже є нечинним та підлягає скасуванню.

Оскільки оскаржуване рішення приймається на підставі порушень, що повинні бути встановлені посадовими особами органів ДФС в ході перевірки та бути відображені в акті про недопущення посадових осіб до такої перевірки, то визнання протиправним і скасування в судовому порядку наказу про проведення такої перевірки, а також визнання неправомірними дій посадових осіб органів ДФС щодо проведення перевірки та складання акту - автоматично нівелює правове значення прийнятого за результатами такої перевірки рішення від 15.05.2019 №12053/К/10-36-14-06 про застосування адміністративного арешту майна.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 826/442/13-а, від 12.06.2018 № 821/597/17 та ін.

В силу вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2019 №12053/К/10-36-14-06 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Позивач: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головного управління ДФС у Київській області (03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій