Рішення № 93788026, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/28067/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовий Яр-Ріелті» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубовий Яр-Ріелті» (надалі також - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - Відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі також - Відповідач-2), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми помилково сплаченого грошового зобов`язання з плати за землю у розмірі 12 485 592, 78 грн. за 2017, 2018 роки.

стягнути з місцевого бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» заборгованість з повернення помилково сплачених грошових зобов`язань з плати за землю у розмірі 12 485 592, 78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає, що Відповідач протиправно вчиняє бездіяльність щодо ненадання висновку про повернення ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» помилково сплаченого земельного податку за період 2017, 2018 роки у розмірі 12 485 592, 78 грн.

Факт помилкового нарахування та сплати податкових зобов`язань з плати за землю Позивач пояснює тим, що тільки на початку 2019 р. ним було виявлено, що 06.07.2018 р. Міністерством фінансів України наказом №608 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю», затверджено узагальнюючу податкову консультацію «Щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці права на яку у такої особи не оформлені», в якій зазначено, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст.269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» є власником нерухомого майна: адміністративно виробничої будівлі, загальною площею 884,5 кв. м., розташованої за адресою: вул. Амосова Миколи, буд. 16, м. Києва (з 28.04.2017); 54 частини єдиного майнового комплексу, нежитлових приміщень, загальною площею 13 341,5 кв. м., розташованих за адресою: вул. Амосова Миколи, буд. 9, м. Києва (з 31.05.2017); 14 частин єдиного майнового комплексу, нежитлові приміщення, загальною площею 13 341,5 кв. м., розташованих за адресою: вул. Амосова Миколи, буд. 9, м. Києва ( з 09.06.2017). Оскільки, назване нерухоме майно розташовано на земельних ділянках, які не є сформованими як об`єкт, їм не присвоєно 19-ти значні кадастрові номери, дані про них відсутні в державному земельному кадастрі, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України, що також відображено в Податкових деклараціях з плати за землю за 2017, 2018 роки (уточнених в 2018 році), то на думку Позивача, в розумінні ст.269 Податкового кодексу України, враховуючи Узагальнюючу податкову консультацію Міністерства фінансів України, затверджену наказом №608 від 06.07.2018 ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» не є платником земельного податку і земельний податок, сплачений Позивачем в 2017-2018 році є таким, що сплачений помилково.

В зв`язку із виявленим фактом помилкової сплати податкового зобов`язання з плати за землю, 01.03.2019 Позивачем було подано до державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2017 - 2018 рр., в яких виправлено раніше зазначені нарахування по земельному податку, та вказано 4 212 963, 88 гривень до зменшення податкового зобов`язання за 2017 рік і 8 272 724, 62 гривень до зменшення податкового зобов`язання за 2018 рік. 01.06.2020, як зазначає Позивач, ним було подано до Головного управління ДПС у м. Києві через податкову інспекцію Солом`янського району міста Києва Заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з плати на землю.

Оскільки сума помилково сплаченої плати за землю в розмірі 12 485 592, 78 грн. так і не була повернута, незважаючи на звернення Позивача, ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовий Яр-Ріелті» відмовити у повному обсязі.

Урахувавши доводи наведені в позові, заперечення надані сторонами, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2017 Позивачем до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), уточнена в 2018 році, та задекларовано до сплати земельний податок на суму 4 212 963,88 грн.

В 2018 Позивачем до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було подано аналогічну податкову декларацію з плати за землю, в подальшому уточнену, та задекларовано до сплати земельний податок на суму 8 272 724, 62 грн. Вказані податкові зобов`язання, в сукупному розмірі на суму 12 485 592, 78 грн. були сплачені Позивачем до місцевого бюджету міста Києва, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

01.03.2019 Позивачем було подано до державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2017 - 2018, в яких виправлено раніше зазначені нарахування по земельному податку, та вказано 4 212 963,88 гривень до зменшення податкового зобов`язання за 2017 рік і 8 272 724, 62 гривень до зменшення податкового зобов`язання за 2018 рік.

01.06.2020 Позивачем було подано до Головного управління ДПС у м. Києві через податкову інспекцію Солом`янського району міста Києва Заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з плати на землю вих.№ ДЯ-011, в якій Позивач просив повернути помилково сплачену плату за землю за період з 2017-2018 в розмірі 12 485 592, 78 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті», відкритий в АТ «Райфайзен Банк Аваль».

15.06.2020 Головним управлінням ДПС у м.Києві на адресу ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» було направлено Листа за №90284/10/26-15-04-07-18, в якому Відповідач зазначив, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України в інтегрованій картці платника податку ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» станом на 11.06.2020 обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 12485592,78 грн. Однак, документальна перевірка щодо повноти декларування та своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за період виникнення переплати відсутня. Отже, перерахування помилково та/або надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки.

22.07.2020 Позивачем на адресу Інспекції було направлено Вимогу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з плати за землю вих.№ДЯ-019, в якій Позивач просив Відповідача:

- негайно зупинити протиправну бездіяльність та

- негайно підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з відповідного бюджету та

- подати висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування.

На момент звернення Позивачем з позовом до суду грошові кошти Позивачеві не були повернуті.

Вирішуючи спір суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.43.1. ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.43.2. ст.43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Керуючись п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Як вказано в п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до п.43.6 ст.43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Так, плата за землю є місцевим податком і зараховується до відповідних місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України за місцем розташування земельних ділянок (до міських, сільських та селищних бюджетів).

Згідно пункту 19 частини 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належить, в тому числі, податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування належить до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать. Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України податок на майно відноситься до місцевих податків. Відповідно пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України однією із складових податку на майно є плата за землю.

Органи Державної податкової служби України при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань мають керуватись ст. 43 ПКУ та Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених грошових сум зобов`язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 р. № 60 (надалі - «Порядок взаємодії»).

Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу II Порядку взаємодії, після надходження до територіального органу ДФС поданої у паперовому вигляді заяви, вона вноситься працівником підрозділу, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу до Журналу опрацювання заяв на повернення (надалі - «Журнал»), який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС.

Якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00:

дев`ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету;

одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

В пункті 5 розділу ІІ Порядку взаємодії також зазначається, що у разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Пунктами 7, 8, 9 Розділу ІІ Порядку взаємодії також передбачено, що структурний підрозділ територіального органу ДФС, повинен формувати електронні висновки повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (надалі - «Електронні висновки») за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» звернулось з заявою про повернення помилково сплачених коштів 04.06.2020, що підтверджується відміткою вхідного штампу Відповідача. Суд погоджується з твердженнями Позивача, що враховуючи вимоги Порядку взаємодії та строки по вчиненню дій, встановлені даним Порядком, Відповідач повинен був: не пізніше 09.06.2020 внести до Журналу відмітку про правомірність повернення коштів або ж направити ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови; не пізніше 16.06.2020 направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві сформований та підписаний електронний висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з відповідного бюджету.

Суд зазначає, що ні ст.43 Податкового кодексу України, ані Порядок взаємодії не містять підстав за яких податковий орган може відмовити, відтермінувати чи перенести строки підготовки висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з відповідного бюджету. Податкове законодавство України не передбачає такої підстави для відмови в перерахунку помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання - як відсутність документальної перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати того податку, з якого виникла переплата.

Отже, Суд погоджується з твердженнями Позивача, що має місце протиправна бездіяльність Відповідача щодо ненадання висновку про повернення ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті» помилково сплаченого земельного податку за період 2017, 2018 роки у розмірі 12 485 592, 78 грн.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - «Протокол №1») кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Через протиправну бездіяльність податкового органу, Товариство безпідставно та необґрунтовано позбавлене можливості користуватись своїм майном (грошовими коштами), які воно мало використовувати в процесі своєї господарської діяльності та отримувати прибутки, що крім іншого свідчить про посягання на право власності Позивача. Відповідач своєю протиправною бездіяльністю створив умови за яких, вже більше місяця Позивач не може користуватись належними йому 12 485 592,78 грн., котрі без правових підстав не повертаються йому з державного бюджету, що порушує право власності Позивача та завдає Позивачу майнової шкоди.

Оскільки податкове законодавство передбачає право Позивача на повернення помилково сплаченого земельного податку, Позивач у цій справі має майновий інтерес щодо повернення власних коштів в сумі 12 485 592, 78 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Протоколу №1.

З тексту статті 1 Протоколу №1 прямо випливає, що втручання в право на повагу майна допустимо тільки у випадках (на умовах), передбачених законом. Інтерпретуючи ці положення, Європейський Суд багаторазово вказував, що будь-яка вимога Конвенції та Протоколів до неї, що полягає в необхідності дотримання національного закону, передбачає не тільки необхідність існування цього закону, але і передбачуваність його застосування, що повинно захищати особу від свавілля з боку національної влади (рішення Європейського суду у справах «Аманн проти Швейцарії», заява № 27798/95, пункт 50, та «Реквеньї проти Угорщини», заява №25390/94, пункт 59).

Відповідно до статті 1 Конвенції кожна Держава-учасниця (в тому числі і Україна) «визнає для всіх в межах [своєї] юрисдикції права та обов`язки, визначені (…) Конвенцією». Це зобов`язання гарантувати ефективне використання прав, визначених цим договором, може створювати для держави позитивні зобов`язання (див. рішення у справі «Х та У проти Нідерландів» від 26 березня 1985 року, пункти 22-23). У подібному випадку держава не може обмежуватися пасивною роллю та «не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю» (див. рішення Європейського суду у справі «Ейрі проти Ірландії» від 9 жовтня 1979 року, пункт 25).

У своїй прецедентній практиці Європейський суд зауважив, що для того щоб відповідати Конвенції, захід органів державної влади повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами особи (див. Постанову Європейського Суду по справі «Стреч проти Сполученого Королівства», пункт 36).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення Європейського суду у справі «Ентрік проти Франції» від 22 вересня 1994 року, пункт 42).

Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. Постанову Великої Палати Європейського суду у справі «Ятрідіс проти Греції», заява №31107/96, пункт 58). Поняття «закон», визначене в статті 1 Першого протоколу до Конвенції має розумітися в межах тієї самої концепції, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.o.» проти Чеської Республіки», заява №26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. Постанову Великої Палати Європейського суду у справі у справі «Бейелер проти Італії», заява №33202/96, пункт 109).

Тобто, у своїй прецедентній практиці Європейський суд визначає, що вислів «передбачений законом» містить вимогу щодо якості такого закону (див., Постанову Європейського Суду у справі «Корецький та інші проти України», від 3 квітня 3008 року, заява № 40269/02 пункт 46).

Так, протиправна бездіяльність Відповідача призводить до свавільного втручання у Позивача вільно володіти своїм майном, що впливає і на господарську діяльність Позивача.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В абзаці 10 пункту 9 Рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 Конституційний Суд України вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В статті 13 Конвенції закріплено, що кожен чиї права та свободи, визнаній в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та призвести до потрібних результатів, до найбільш ефективних наслідків. Тому, Суд погоджується з твердженнями Позивача, що зобов`язання Відповідача надати електронний висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань або внести заяву Позивача до Реєстр узгоджених повернень не призведуть до ефективного відновлення прав Позивача, в той час як стягнення помилково перерахованих коштів з місцевого бюджету м. Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва (надалі - УДКС у Солом`янському районі) на користь Позивача забезпечить поновлення порушеного майнового права ТОВ «Дубовий Яр-Ріелті».

Згідно Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Міністерством фінансів України наказом №1280 від 12.10.2011 управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Згідно пункту 4 названого Положення управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань та в установленому законодавством порядку, в тому числі здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; проводять відповідні розрахунки між державним та місцевими бюджетами, між місцевими бюджетами, а також між учасниками бюджетного процесу та суб`єктами господарювання; здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду; здійснюють безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак наявні підстави для їх скасування в судовому порядку.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми помилково сплаченого грошового зобов`язання з плати за землю у розмірі 12 485 592, 78 грн. за 2017, 2018 роки.

3. Стягнути з місцевого бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовий Яр-Ріелті» заборгованість з повернення помилково сплачених грошових зобов`язань з плати за землю у розмірі 12 485 592, 78 грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій