Рішення № 93787472, 18.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року справа № 580/3695/20

14 годин 36 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/3695/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроторг» (вул. Патона, 3, смт.Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, 20100, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40568152) [представник позивача, адвокат Пахомов Д.О. ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) – за договором, ордером]

до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39816845) [представник відповідача Пугач Л.М. – за довіреністю]

про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, прийняв рішення.

07.09.2020 ТОВ «Хімагроторг», звернувшись до Державної служби України з безпеки на транспорті, з урахуванням документів, поданих 09.10.2020 у порядку усунення недоліків, просить:

визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування адміністративно-господарських штрафів від: 18.08.2020 № 159876; 18.08.2020 № 159879; 18.08.2020 № 159878; 18.08.2020 № 159877; 18.08.2020 № 159881; 18.08.2020 № 159880;

стягнути на користь ТОВ «Хімагроторг» витрати із сплати судового збору у сумі 14704 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою від 13.10.2020 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 11.11.2020. Ухвалами від 11.11.2020, 17.11.2020 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні. Ухвалою від 10.12.2020 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті на 18.12.2020.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.08.2020 за результатами розгляду справи про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач прийняв постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно постанов відповідача:

від 18.08.2020 №159876 за перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм понад 10 % але не більше 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі 17000 грн (автомобіль НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 );

від 18.08.2020 №159879 за надання послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: товарно-транспортної накладної у сумі 1700 грн (автомобіль НОМЕР_2 );

від 18.08.2020 №159878 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу у сумі 34000 грн (автомобіль НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 );

від 18.08.2020 №159881 за надання послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія у сумі 1700 грн (автомобіль НОМЕР_4 );

від 18.08.2020 №159877 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу, у сумі 34000 грн (автомобіль НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 );

від 18.08.2020 №159880 за надання послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: товарно-транспортної накладної у сумі 1700 грн (автомобіль НОМЕР_8 ).

Позивач вважає, що постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів є протиправними та належать скасуванню, позаяк постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі – Порядок № 879). Згідно з пунктом 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Пунктом 18 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Контроль на відповідність вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно- вагового контролю із складенням відповідного документу а саме довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, чеку (роздруківки), що формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично. На думку позивача, Відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю не дотримано встановленого чинним законодавством умов його проведення та фіксації результатів: не надано позивачу Довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; відомості щодо фактичної ваги транспортного засобу позивача не підтверджується чеком (роздруківкою), що формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання відповідача у результати зважування; у актах про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 21.06.2020 № 024602, № 024591, № 024601 відсутні дані про осьові навантаження транспортного засобу; документально не підтверджується проведення посадовими особами відповідача вимірювання або зважування транспортного засобу та визначення осьових навантажень; у документах наданому відповідачем позивачеві не зазначено назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль; всупереч пункту 21 Порядку № 879 та пункту 2.42 Правил дорожнього руху не заборонено подальший рух транспортного засобу під час виявлення перевищення допустимих габаритно-вагових показників транспортного засобу позивача та не складено відповідного акту; всупереч пункту 22 Порядку № 879 не було затримано транспортні засоби позивача згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач вважає, що зазначені обставини свідчить про навмисне фальшування відповідачем результатів габаритно-вагового контролю, недотримання порядку його проведення та фіксації результатів габаритно-вагового контролю що стали підставою для прийняття протиправних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів. Працівники відповідача всупереч діючого законодавства, застосовуючи погрози, адресовані водію позивача, під час здійснення габаритно-вагового контролю вилучили у останнього всі документи первинного бухгалтерського обліку за господарськими взаємовідносинами між замовником яким є ТОВ «АБЗ-1» та продавцем яким є ТОВ «ГРАНІТ ІНВЕСТ-РОКИТНЕ» за договором поставки від 18.11.2019 № 18/11-2019/2, що разом з товаросупровідними документами на вантаж водій позивача також перевозив до бухгалтерії замовника. Не прийнявши до уваги товарно-транспортні накладні, що були у водія в наявності, працівники Відповідача прийняли до відома лише видаткові накладні від 21.06.2020 № 11663 № 11665 та № 1166, що були вилучені із загального комплекту документів та стали підставою для складання актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Позивачем зазначено, що лише товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись саме видатковою накладною. У обґрунтування своєї позиції позивачем зазначено про постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а. У позові зазначено, що відповідач, використовуючи саме видаткову накладну продавця (ТОВ «ГРАНІТ ІНВЕСТ-РОКИТНЕ»), що відповідно до діючого законодавства України не є доказом перевезення, порушуючи порядок проведення габаритно-вагового контролю та фіксації результатів його проведення, використовуючи помилкові дані не підтверджені у встановленому чинним законодавством порядку (здійснення контролю ваги автомобіля та причепа технічними засобами габаритно- вагового контролю), без визначення осьових навантажень та фіксації їх у довідці про здійснення габаритно-вагового контролю, склав акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснив розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що стали підставами для прийняття стосовно позивача оскаржуваних постанов. Позивач вважає, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, непред`явлення яких до перевірки тягне застосування адміністративно-господарської відповідальності, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. У позові зазначено, що відповідно до товарно-транспортних накладних, наявність яких ігнорував відповідач під час здійснення габаритно-вагового контролю, замовником товару є ТОВ «АБЗ-1» вул. Борщагівська, 145,оф. 5, м. Київ, 03056, вантажоодержувачем товару є ТОВ «АБЗ-1» вул. Борщагівська, 145,оф. 5, м. Київ, 03056. Пункт навантаження с. Острів, Рокитнянський р- н, Київська область, а пункт розвантаження вул. 9 Травня, 49, м. Київ. Вантажні перевезення здійснювались в межах України і є внутрішніми. Обов`язок ведення та пред`явлення до перевірки, зокрема реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія (тахокарток) був відсутній. Представник позивача просив задовольнити позов повністю.

Відповідач позов не визнав, 03.11.2020 засобами електронного зв`язку та 03.11.2020 поштою подав відзив на позов, де зазначив, що під час здійснення рейдових перевірок в результаті здійснення документального контролю транспортних засобів позивача, який здійснював перевезення вантажу (пісок) було виявлено, що відповідно до наданих: водієм ОСОБА_1 видаткової накладної від 21.06.2020 № 11665, який керував транспортним засобом НОМЕР_4 , повна маса транспортного засобу з вантажем становила 49,08 т; водієм ОСОБА_2 видаткової накладної від 21.06.2020 № 11663, який керував транспортним засобом НОМЕР_8 , повна маса транспортного засобу з вантажем становила 48,865 т; водієм ОСОБА_3 видаткової накладної від 21.06.2020 № 11663, який керував транспортним засобом НОМЕР_2 при нормативно допустимій 40 т, тобто було виявлено перевищення вагових параметрів за загальною масою. Позаяк параметри транспортних засобів позивача перевищували нормативи більш як на 2 відсотки, вони на законних підставах були віднесені до великовагового транспорту, про що було складено розрахунки плати за проїзд та акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.06.2020: №024591, №024601, № 024602. Фактичної перевірки вагових параметрів шляхом зважування транспортного засобу не відбувалося, позаяк було здійснено документальний контроль відповідно до вимог Порядку №789. У відзиві зазначено, що водій, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ був зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. На момент перевірки водіями ОСОБА_1 який керував транспортним засобом НОМЕР_4 , ОСОБА_2 який керував транспортним засобом НОМЕР_8 , ОСОБА_3 який керував транспортним засобом НОМЕР_2 були надані видаткові накладні від 21.06.2020: №11665 товар – пісок, кількість 34,8 т.; №11663 товар – пісок, кількість – 34,38 т., № 11666 товар – пісок, кількість – 32,06 т. відповідно, на підставі яких і були виявлено перевищення вагових параметрів понад норму шляхом додавання власної ваги транспортного засобу, причіпа та маси вантажу. Позаяк видаткові накладні надані водіями для перевірки 21.06.2020 працівникам Укртрансбезпеки не відповідали вимогам законодавства такі попущення були зафіксовані у актах. Під час розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлені підстави для застосування адміністративно-господарських штрафів, начальником управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, 18.08.2020 стосовно позивача прийнято оскаржувані постанови. Справи про порушення законодавства про автомобільний транспорті розглянуто у присутності представника позивача – ТОВ «Хімагроторг», який не надав скарг чи підтвердних документів по суті виявлених порушень, примірники постанов вручено 18.08.2020 представнику позивача, про що зроблені відповідні відмітки про отримання. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

11.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив, де зокрема зазначено, що видаткові накладні не відображають відносини щодо обліку транспортних послуг, що надає позивач. Лише ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару. Законодавством не встановлено чи можливо інформацію з видаткової накладної щодо маси вантажу враховувати під час проведення документального габаритно-вагового контролю.

17.11.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що згідно статті 48 Закону № 2344 під час здійснення внутрішніх перевезень у водія повинна бути ТТН або інший визначений законодавством документ. На момент перевірки у водіїв були відсутні ТТН на які позивач посилається у позові, тому до уваги було взято інші документи на вантаж – видаткові накладні, що надані водіями. Факт не оформлення ТТН зафіксовано у актах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом № 2344. Частиною 1 статті 2 Закону № 2344 встановлено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Згідно статті 3 Закону № 2344 цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 2344 визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Державному контролю належать усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі – транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно частини 17 статті 6 Закону № 2344 рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Статтею 34 Закону № 2344 передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до статті 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила № 1306) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (далі – ТТН), форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. ТТН суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), нричін/напівпричін (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища га підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» (далі – Постанова № 207) особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи- підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.Згідно зі статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344) у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої -тахографи. Водії транспортних засобів (під час виконання міжнародних перевезень), що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Статтею 60 Закону 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за управління транспортними засобами під час здійснення міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з підпунктом 4 пункту 5 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 Державній службі України з безпеки на транспорті вказано забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів, виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Статтею 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Обов`язкова наявність 28+1 тахокарт у водія підпадає під категорію інших документів передбачених законодавством.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 із змінами (надалі – Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 державному контролю належать усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі – транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі – органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі – державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі – посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

За змістом пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно пункту 1 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 18.06.2020 № 000198 (а.с.146) та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (а.с.147) 21.06.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено рейдові перевірки.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставиться. Оскаржувані постанови було прийнято у присутності представника позивача-ТОВ «Хімагроторг», примірники постанов вручено 18.08.2020 представнику позивача, що визнано представником позивача під час судового засідання.

21.06.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбсзпеки здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформленими актом від 21.06.2020 № 235843 (а.с.148), де зафіксовано, що о 14 год 05 хв на а/д М-05 Віта-Поштова ТОВ «Хімагроторг» - водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF д.н. НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ) та напівпричіп-самоскид, 3-х вісьовий, марка TIRSAN, реєстраційний номер НОМЕР_5 ( НОМЕР_11 ) (а.с.152) здійснював перевезення вантажу (пісок) з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами: відповідно до наданої водієм на момент перевірки видаткової накладної від 21.06.2020 № 11665 (а.с.151) перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил № 1306 вагових норм становить 22,70 % (фактична повна маса транспортного засобу 49,08 т, нормативно допустима 40,0 т), чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344, пункту 22.5 Правил № 1306. Виявлено, що не оформлено щоденний реєстраційний листок режимів праці та відпочинку водія за 21.06.2020, чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344 (а.с.148). За результатами перевірки оформлено акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.06.2020 № 024591 (а.с.149). У актах міститься підпис водія про ознайомлення (а.с.148, 149). У зв`язку із виявленими порушеннями здійснено розрахунок плати за проїзд від 21.06.2020 № 024591 (а.с.150), де міститься відмітка про отримання копії водієм. Відповідно до видаткової накладної від 21.06.2020 № 11665 здійснювалось перевезення піску у кількості 34,8 т. Відповідно до техпаспорту СХІ727967 маса без навантаження 7,584 т, повна маса 20,500 т. Згідно з техпаспортом СХС094956 маса без навантаження 6,700 т, повна маса 35,500 т (а.с.152);

21.06.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбсзпеки здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформленими актом від 21.06.2020 № 235853 (а.с.156), де зафіксовано, що о 14 год 10 хв на а/д М-05 «Віта-Поштова» ТОВ «Хімагроторг» - водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом сідловий тягач, марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_8 ( НОМЕР_12 ) та напівпричіп-самоскид, 3-х вісьовий, марка TIRSAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 ( НОМЕР_13 ), здійснював перевезення вантажу (пісок) з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: відповідно до наданої водієм на момент перевірки видаткової накладної від 21.06.2020 № 11663 (а.с.160) (перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил № 1306 вагових норм становить 22,16 %, (фактична повна маса ТЗ 48,865 т, нормативно допустима 40,0 т), чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344, пункту 22.5 Правил № 1306. Встановлено, що не оформлено ТТН, чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344. За результатами перевірки оформлено акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.06.2020 № 024601 (а.с.158). У актах міститься підпис водія про ознайомлення (а.с.156, 158). У зв`язку із виявленими порушеннями здійснено розрахунок плати за проїзд від 21.06.2020 № 024601 (а.с.159), де міститься відмітка про отримання копії водієм. Відповідно до видаткової накладної від 21.06.2020 № 11663 здійснювалось перевезення піску у кількості 34,38 т. Відповідно до техпаспорту СХЕ153481 маса без навантаження 7,785 т, повна маса 19,000 т. Згідно з техпаспортом СХС000628 маса без навантаження 6,700 т, повна маса 35,500 т (а.с.161);

21.06.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбсзпеки здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформленими актом від 21.06.2020 № 235854 (а.с.164), у якому зафіксовано, що о 14 год 30 хв на а/д М-05 «Віта-Поштова» ТОВ «Хімагроторг» - водій ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом сідловий тягач, марки DAF, модель XF95480, реєстраційний номер НОМЕР_14 ( НОМЕР_15 ), здійснював перевезення вантажу (пісок) з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: відповідно до наданої водієм на момент перевірки видаткової накладної від 21.06.2020 № 11666 (а.с.168) перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил № 1306 вагових норм становить 14,90 % (фактична повна маса ТЗ 45.960 т, нормативно допустима 40,0 т), чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344, пункту 22.5 Правил № 1306. Встановлено, що не оформлено ТТН, чим порушено статтю 48 Закону №2344. За результатами перевірки оформлено акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.06.2020 № 024602 (а.с.166). У актах міститься підпис водія про ознайомлення (а.с.164, 166). У зв`язку із виявленими порушеннями здійснено розрахунок плати за проїзд від 21.06.2020 № 024602 (а.с.167), де міститься відмітка про отримання копії водієм. Відповідно до видаткової накладної від 21.06.2020 № 11666 здійснювалось перевезення піску у кількості 32,06 т. Відповідно до техпаспорту СХТ536884 маса без навантаження 7,500 т, повна маса 18,000 т. (а.с.169).

Оцінюючи твердження позивача про протиправність прийнятих постанов у зв`язку із встановленням перевищення нормативно допустимої маси вантажу з видаткових накладних, а не з ТТН, суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону № 2344 передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: документи на вантаж – документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів – перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил № 363, наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: вантажовідправник – будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач – будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів – двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів – документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізник – фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 3.1 розділу 3 (Правила укладання договорів) Правил № 363 визначено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі – Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі – Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі – Договір) наведений в додатку 1.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (редакція від 05.04.2017) затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1) та для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб (пункт 2). Згідно з пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати ТТН, тоді як для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Судом встановлено, що транспортні засоби НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ), НОМЕР_5 ( НОМЕР_11 ) (а.с.152), НОМЕР_8 ( НОМЕР_12 ), НОМЕР_7 ( НОМЕР_13 ) (а.с.161) належали на праві власності, НОМЕР_14 (ДХХ057503) перебували у користуванні позивача (а.с.169), що сторонами не заперечувалось.

Надання послуг з перевезення вантажів позивачем здійснювалось на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України від 22.05.2020 № 22/05/2020-ТП (а.с.29-32) за яким позивач ТОВ «Хімагроторг» є перевізником, ТОВ «АБЗ-1» - замовником транспортних послуг.

Судом встановлено, що графа акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.06.2020 № 235843 (а.с.148), № 235853 (а.с.156), № 235854 (а.с.164) «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону № 2344» містить відмітку про порушення габаритно вагових норм, у актах від 21.06.2020 № 235853 (а.с.156), № 235854 (а.с.164) зазначено про відсутність ТТН та містяться підписи водіїв.

Відповідно до розділу 1 Правил №363 товаротранспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати у кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається перевізнику.

Надаючи оцінку твердженню представника позивача щодо відображення у податковому обліку вартості перевезеного вантажу і наданих послуг з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегар-Т» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень (обставини не є подібними до обставин даної справи), необхідно зазначити, що адміністративно-господарські штрафи не є тотожними фінансовим санкціям у разі визначення грошового зобов`язання. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення ТТН не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (постанова ВС/КАС від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14 ЄДРСР №72029288), відсутність у покупця реєстру товарно-транспортних накладних не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу (постанова ВС/КАС від 24.01.2018 справа № 806/684/14 ЄДРСР №71829171), позаяк транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Документами, що містили назву і масу вантажу були саме надані водіями як інші передбачені законодавством документи – видаткові накладні з наявним підписом особи вантажоодержувача від 21.06.2020 № 11665 (а.с.151), № 11666 (а.с.160), №11663 (а.с.160).

Згідно із положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996): підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9); господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1), первинний документ — це документ, що містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами): господарські операції — це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абз.2 пункт 2.1); первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абз.1 пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абз.1 пункт 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 пункт 2.5); первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, що будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 04.11.2019 у справі №905/49/15 ЄДРСР 85393893, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 ЄДРСР 85972236).

Суд встановив, що відповідно до вимог абз.9 частини 2 статті 9 Закону № 996 видаткові накладні від 21.06.2020 № 11665 (а.с.151), № 11666 (а.с.160), №11663 (а.с.160) містили такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому суб`єкту здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажив» та «отримав».

Суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність порушень перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що на думку позивача підтверджується лише ТТН від 21.06.2020 № 245 (а.с.34), № 247 (а.с.35), №248 (а.с.36), позаяк зазначені документи не було надано під час рейдової перевірки 21.06.2020. Доказів чи протоколів вилучення інших документів разом з ТТН позивач не надав, під час прийняття спірних рішень відповідачем також не надав і не повідомив/не оскаржив дії, розрахунки.

Суд дійшов висновку, що посадовими особами відповідача під час здійснення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, результати яких оформлено актами від 21.06.2020 № 235843, № 235853, № 235854, за відсутності ТТН на час перевірки, правомірно враховано відомості інших оформлених і наявних у водіїв первинних документів відповідно до статті 48 Закону № 2344 (інший визначений законодавством документ на вантаж) – видаткових накладних від 21.06.2020 № 11665 (а.с.151), № 11666 (а.с.160), №11663 (а.с.160).

Оцінюючи твердження позивача про відсутність необхідності ведення щоденного реєстраційного листка режиму праці і відпочинку водія у зв`язку із здійсненням внутрішніх перевезень, суд зазначає про таке.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника, зокрема – інші документи, передбачені законодавством.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція № 385) та Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі – Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Підпунктом 3.3 Інструкції № 3851 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, іцо передбачена СУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Згідно з пунктом 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); організовують роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що належить фіксуванню відповідно до положень СУТР.

Суд дійшов висновку, що наявність 28+1 тахокарт у водія підпадає під категорію інших документів передбачених законодавством.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №804/5737/16 (ЄДРСР 89325705) зазначено, що відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Вимоги Положення №340 згідно з пунктом 1.3 цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Встановлені обставини спростовують твердження позивача про відсутність обов`язку ведення та пред`явлення до перевірки реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія (тахокарток).

Судом встановлено, що листами від 04.08.2020 №57709/39/24-20 (а.с.165), від 24.07.2020 № 55038/39/24-20 (а.с.155) та від 24.07.2020 № 55037/39-2/24-20 (а.с.157) відповідач повідомив позивача про розгляд 18.08.2020 справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Частиною 1 статті 60 Закону № 2344 встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник приймає постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, що оформляється згідно з додатком 5. Згідно пункту 28 Порядку № 1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого прийнято відповідну постанову. Пунктом 29 Порядку № 1567 встановлено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її прийняття уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Судом встановлено, що начальником управління Укртрансбезпеки у Черкаській області за результатами розгляду справ 18.08.2020 стосовно позивача прийнято постанови: №159880 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу без оформлення ТТН) у сумі 1700 грн (а.с.129); № 159881 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу без оформлення реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія за 21.06.2020) у сумі 1700 грн (а.с.133); № 159879 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу без оформлення ТТН) у сумі 1700 грн (а.с.131); № 159876 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу) у сумі 17000 грн (а.с.127); № 159878 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу) у сумі 34000 грн (а.с.110); № 159877 про застосування адміністративно- господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344 (надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу) у сумі 34000 грн (а.с.118).

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи дії відповідача за критеріями згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив і висновує, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови від 18.08.2020 № 159876, № 159879, № 159878, № 159877, № 159881, № 159880 про застосування адміністративно-господарських штрафів діяв на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо, зважаючи на значення дисципліни під час перевезень і безпечних доріг для перевізників та інших користувачів, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасувати постанов Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про накладення адміністративно-господарських штрафів належить відмовити повністю.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагроторг» [вул. Патона, 3, смт.Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, 20100, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40568152];

відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті [просп. Перемоги, 14, м.Київ, 03135, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39816845].

Повне судове рішення складено 23.12.2020.

Суддя Л.В. Трофімова