Рішення № 93744627, 23.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4137/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом адвоката Вагіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Апеляційного суду Луганської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Вагіна Андрія Володимировича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Апеляційного суду Луганської області (далі – відповідач), в якому представник позивача з урахуванням позовної заяви від 06 листопада 2020 року б/н (арк. спр. 45-49) просить стягнути з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у період з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року негайного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області у розмірі 35238,08 грн, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року № 45/к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

- визнано протиправним та скасовано наказ Апеляційного суду Луганської області від 11 лютого 2020 року № 8-т про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року;

- стягнуто з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 301726,06 грн (триста одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 06 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 46249,98 грн допущено до негайного виконання.

Однак, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року щодо поновлення позивача на посаді, Апеляційним судом Луганської області та Державною судовою адміністрацією України негайно виконано не було.

Лише 22 вересня 2020 року Державною судовою адміністрацією України видано наказ № 218/к, яким позивача поновлено на посаді.

На підставі зазначеного наказу головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області 23 вересня 2020 року видано наказ № 15-т «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », тобто до виконання обов`язків за посадою позивач фактично була допущена з 23 вересня 2020 року.

В порушення вимог статей 370-372 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 235 Кодексу законів про працю України рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 в частині поновлення на посаді відповідачем негайно виконано не було.

За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За розрахунком позивача розмір середнього заробітку за час затримки поновлення на роботі за період з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року складає 35238,08 грн.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

Апеляційний суд Луганської області адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 30 листопада 2020 року № 5/271/2020, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 67-69).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що наказом Голови Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року за № 218/к оголошено рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року № 360/1117/20 про скасування наказу Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року № 45/к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року. Згодом, наказом Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року за № 15-т введено в дію наказ Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року за № 218/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з 22 вересня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року. Виплачено ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 49249,98 грн. Відповідач вказав, що відповідно до чинного законодавства Апеляційний суд Луганської області в особі ліквідаційної комісії не є суб`єктом призначення відносно позивача ОСОБА_1 . Це є виключною прерогативою Голови Державної судової адміністрації України, який призначає та звільняє керівників апаратів апеляційних судів згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, ліквідаційною комісією Апеляційного суду Луганської області виконано всі передбачені чинним законодавством дії, в тому числі і щодо прийняття/поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді та виплати середнього заробітку. З яких підстав Державною судовою адміністрацією України винесено наказ саме 22 вересня 2020 року Апеляційний суд Луганської області не відає, зволікання із виданням наказу призвело до порушення прав позивача і не з вини апеляційного суду.

Ухвалою від 02 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 40-41).

Ухвалою від 16 листопада 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 53-55).

У підготовчому засіданні ухвалами від 08 грудня 2020 року:

відмовлено Апеляційному суду Луганської області у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі та про залучення співвідповідача до участі у справі (арк. спр. 98-100);

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23 грудня 2020 року о 13 год. 15 хв. (арк. спр. 101).

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 106, 107), відповідач заявою від 21 грудня 2020 року № 5/276/2020 просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 120).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково (арк. спр. 10-27, 78-84):

визнано протиправним та скасовано наказ Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року № 45/к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

визнано протиправним та скасовано наказ Апеляційного суду Луганської області від 11 лютого 2020 року № 8-т про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року;

стягнуто з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 301726,06 грн (триста одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 06 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 46249,98 грн (сорок шість тисяч двісті сорок дев`ять гривень 98 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Скорочене рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 вересня 2020 року (арк. спр. 121-122).

Наказом Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року № 218/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (арк. спр. 28) відповідно до пункту 5 частини четвертої, частини п`ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20:

оголошено рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 про скасування наказу Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року № 45/к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року.

Наказом Апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року № 15-т «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (арк. спр. 29):

введено в дію наказ Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року № 218/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з 22 вересня 2020 року;

поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року;

наказано виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 46249,98 грн.

22 вересня 2020 року до трудової книжки ОСОБА_1 від 24 серпня 1982 року серії НОМЕР_1 внесено запис за № 16 про поновлення позивача на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області на підставі наказів Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року № 218/к та Апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року № 15-т (арк. спр. 90-94).

Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України (тут і надалі посилання на норми Кодексу законів про працю України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Положення статті 236 Кодексу законів про працю України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

ОСОБА_1 поновлена на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області наказом Державної судової адміністрації України від 22 вересня 2020 року № 218/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та наказом Апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року № 15-т «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ». При цьому, виключно після видання наказу Апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року № 15-т «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » у позивача з`явилась можливість приступити до виконання своїх попередніх посадових обов`язків.

Таким чином, у межах спірних правовідносин має місце затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України, для оплати позивачу вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, суд виходить з такого.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 360/1117/20 середньоденна заробітна плата позивача становить 2202,38 грн.

Період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на посаді до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на посаді, у межах спірних правовідносин становить з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року.

У періоді затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року було 16 робочих днів.

Таким чином, середня заробітна плата за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року складає 35238,08 грн (16 робочих днів х 2202,38 грн (середньоденна заробітна плата) = 35238,08 грн).

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Апеляційний суд Луганської області як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язаний виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року в сумі 35238,08 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Враховуючи, що оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на посаді за своєю суттю є компенсацією середнього заробітку, то вона підлягає стягненню з органу, у відносинах публічної служби з яким перебуває позивач, тобто з Апеляційного суду Луганської області.

При цьому не має значення, що відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення позивача на посаду керівника апарату апеляційного суду належить до компетенції голови Державної судової адміністрації України.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Вагіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Апеляційного суду Луганської області (ідентифікаційний код 02890564, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, буд. 16) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді задовольнити повністю.

Стягнути з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 01 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року включно у розмірі 35238,08 грн (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять вісім грн 08 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська