Рішення № 93712269, 22.12.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6201/19

Провадженя№ 2/266/224/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря судових засідань Воропаєвої О.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем 13 липня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №2101, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.12.2013 р. між Позивачем та ПАО «Дельта Банк» укладено договір карткового рахунку строком на 364 дні. В подальшому права вимоги за вказаним договором передано ТОВ «Росвен Інвест Україна». Виконавчим написом №2101 вчиненим приватним нотаріусом Колейчик В.В. про існування якого ОСОБА_1 стало відомо в вересні 2019 р. з постанови виконавця від 29.08.2019 р. ВП №59686105 з Позивача на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» стягнуто 16070,00 грн. у вигляді заборгованості за договором карткового рахунку №006-04578-131213 від 13.12.2013 р. Вважає, що виконавчий напис вчинено в порушення вимог ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та без перевірки безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання.

Позивач та її представник надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» неодноразово завчасно повідомлялось належним чином про місце, день та час розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав (а.с. 40, 42, 48, 57, 70, 84, 98, 110, 117).

Третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями, які повернулися без вручення (а.с. 33, 41, 58, 66, 86, 88, 96, 107, 119); будь-яких заяв, клопотань, пояснень чи відзиву до суду не подав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 37, 43, 47, 60, 85, 99, 109, 118); будь-яких заяв, клопотань, пояснень чи відзиву до суду не подав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги думку позивача та її представника позивача, які не заперечували проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст.ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності дост.76 цього Кодексудоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 13 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено оскаржуваний виконавчий напис №2101, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», заборгованості в розмірі 16070,00 грн. з примусового виконання якого 29.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., винесено постанову ВП №59686105 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (а.с.10).

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15,16,18 ЦК України й статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судом було вжито заходів для перевірки законності вчиненого нотаріального напису. Так ухвалою суду від 03.12.2019 р. у нотаріуса було витребувана копія нотаріальної справи з документами та матеріалами на підставі яких вчинявся спірний виконавчий напис, яка не виконана нотаріусом, витребувані докази не подані. У зв`язку із неподанням витребуваних доказів судом було вжито заходи процесуального примусу. Ухвала суду про витребування доказів від 27.05.2020 р. була спрямована до Київського обласного державного архіву. Крім того ухвала суду від 28.07.2020 р. про тимчасове вилучення доказів спрямована до Броварського міськарайонного ВДВС. Однак витребувані докази не були надані суду.

Таким чином, суду не надано доказів того, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» подав нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи, які підтверджують безспірність вимог боржника, а нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, врахував та належним чином перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вказаних доводів позивача щодо неправильності розрахунку заборгованості, на підставі якого вчинено виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 12, 13, 76, 141, 263-266 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 13 липня 2019 року зареєстрований в реєстрі за №2101 вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 16070 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» ( ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Копію судового рішення направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Шишилін О. Г.