Ухвала суду № 93702030, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 грудня 2020 року Справа № 160/16986/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 43314918), у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірого Д.В. від 26.08.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 62093730.

Позовна заява обґрунтована тим, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірого Д.В. від 26.08.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 62093730 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушенням вимог закону.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 01.01.2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

21.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 60484 від 05.05.2020 року підтверджено відсутність доходу у позивача за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року для сплати судового збору.

Також, представник позивача зазначає, що ухвалою Верховного суду від 08.04.2020 року у справі № 160/4528/19 (адміністративне провадження № К/9901/3816/20), де позивачем є громадянин України, що постійно проживає в державі Ізраїль, предметом позову є захист соціального права на отримання пенсії, визнано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній 2019 рік, як належний доказ на підтвердження незадовільного майнового стану.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановлений законом порядку, а саме, у наданій представником позивача довідці зазначено про відсутність інформації про доходи ОСОБА_3 на території України, проте, як видно із матеріалів позовної заяви, позивач постійно проживає на території держави Ізраїль, але інформації про доходи в Ізраїлі представником не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що довідка № 60484 від 05.05.2020 року не є належним доказом для звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо посилання представника позивача на ухвалу Верховного суду від 08.04.2020 року у справі №160/4528/19 (адміністративне провадження № К/9901/3816/20), суд зазначає, що в даній ухвалі не зазначено, які саме докази підтверджують незадовільний майновий стан позивача, а тому суд не бере до уваги вказані обставини.

Оскільки обставини, які зазначив представник позивача, відповідно до вказаних статей Закону України “Про судовий збір”, не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надав доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, а тому, суд не бачить правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок що клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Таким чином, за подання адміністративного позову з вимогами немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 840,80 грн., або надати документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доданих документів, судом встановлено, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62093730 винесено 26.08.2020 року.

З матеріалів справи видно, що представнику позивача було відомо про існування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 62093730 винесеної 26.08.2020 року, оскільки він звертався до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з листом від 22.10.2020 року, який міститься в матеріалах справи.

Проте, позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано лише 18.12.2020 року.

Отже, позивачем пропущено десятиденний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з позовом згідно зі ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду дій та підтверджені належним чином.

Отже, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, рахунок отримувача UA238999980313131206084004008, код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;

- надання суду заяви про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський