Ухвала суду № 93702031, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 грудня 2020 року Справа № 160/16654/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, в якій позивач просить:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича щодо прийняття постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №63736631, ВП№63736774 від 26.11.2020р. та постанов про стягнення основної винагороди у ВП №63736631, ВП№63736774 від 26.11.2020 р. – неправомірними;

- постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №63736631, ВП№63736774 від 26.11.2020р. та постанови про стягнення основної винагороди у ВП №63736631, ВП№63736774 від 26.11.2020р., прийняті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В`ячеславовичем – скасувати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 року зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через порушення позивачами правил об`єднання позовних вимог, з огляду на таке.

З матеріалів позовної заяви слідує, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича перебувають виконавчі провадження ВП №63736631 та ВП№63736774 від 26.11.2020р. з примусового виконання виконавчого листа від 28.09.2020р., виданого суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Гринь Н.Г. у цивільній справі №214/1176/17 про: солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №ОД12И8295Д від 07.06.2006р. по кредиту та процентам у розмірі 2518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) дол. США 54 центів та пені у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев`ять) гривень 42 коп.; стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №ОД12И8295Д від 07.06.2006р. по процентам у розмірі 94 (дев`яносто чотири) дол. США 24 центів.

Позивачі не погоджуються з постановами відповідача про відкриття виконавчих проваджень ВП №63736631 та ВП №63736774 від 26.11.2020р., а також з постановами про стягнення з боржників основної винагороди у виконавчих провадженнях ВП №63736631 та ВП №63736774 від 26.11.2020 р., а тому просять визнати їх протиправними і скасувати.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>».

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця чи приватного виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні приписів ч.ч.1,2 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та приватного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб`єкта звернення до суду.

Як слідує з матеріалів справи, виконавчі провадження ВП №63736631, ВП №63736774 від 26.11.2020р. відкриті з примусового виконання виконавчого листа від 28.09.2020р., виданого суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Гринь Н.Г., у цивільній справі №214/1176/17 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №ОД12И8295Д від 07.06.2006р. по кредиту та процентам у розмірі 2518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) дол. США 54 центів та пені у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев`ять) гривень 42 коп.; про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №ОД12И8295Д від 07.06.2006р. по процентам у розмірі 94 (дев`яносто чотири) дол. США 24 центів.

Таким чином, оскаржувані позивачами дії та рішення (постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №63736631 та ВП №63736774 від 26.11.2020р.) вчинені та прийняті відповідачем (приватним виконавцем) в процесі виконання судового рішення у цивільній справі, ухваленого Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу в рамках цивільної юрисдикції, а позивачами у даному випадку, як сторонами відповідних виконавчих проваджень (боржниками), оскаржуються дії та рішення виконавця про відкриття цих виконавчих проваджень з виконання цього виконавчого листа, а тому відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” такі дії і рішення (постанови) приватного виконавця підлягають оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зокрема, такий порядок передбачено ст.ст.447-451 ЦПК України.

Так, ст.447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Зважаючи на те, що у даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, оскаржують постанови приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, прийняті у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа №214/1176/17 від 28.09.2020, виданого суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Гринь Н.Г., на підставі та на виконання рішення суду, ухваленого в порядку цивільного судочинства, при цьому, позивачі є сторонами цих виконавчих проваджень (боржниками), таким чином, в цій частині справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, поряд із вищевказаними позовними вимогами, які підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено і позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а саме: вимоги про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчих провадженнях ВП №63736631 та ВП№63736774 від 26.11.2020р., винесених приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В`ячеславовичем, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року (справа №127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа №161/8267/17) та інших.

Отже, у даному випадку позивачем об`єднано в одне провадження декілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Водночас, ч.4 ст.172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачами порушено правила об`єднання позовних вимог внаслідок об`єднання в одне провадження декількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 169, 172, 287, 248, 256 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанов - повернути позивачам.

Роз`яснити позивачам, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особам, які її подали, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова