Постанова № 9367842, 06.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2010                                                                                           № 4/181

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Татарченко В.Г. – представник, дов. б/н від 05.08.2008р.;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

від третьої особи - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне страхове товариство "Вексель"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009

у справі № 4/181 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Фірма "О.Д. Пролісок"

до                                                   Акціонерне страхове товариство "Вексель"

третя особа відповідача           Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

про                                                   стягнення

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «О.Д. Пролісок» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Акціонерного страхового товариства «Вексель» (надалі відповідач) 54642,44 грн. суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202-6480/07 від 24.09.2007 року, укладеного між позивачем – страхувальником і відповідачем – страховиком. Зважаючи на прострочення з боку відповідача свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 1568,99 грн. – 3% річних та 8635,68 грн. – розмір інфляційних втрат, а також на підставі п. 13.1 згаданого Договору – 7882,46 грн. пені (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 22.10.2009р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 54642,44 грн. заборгованості, 1568,99 грн. – 3% річних, 8635,68 грн. – інфляційних втрат та 7882,46 грн. пені. В іншій частині позову провадження у справі припинено. Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202-6480/07 від 24.09.2007р. щодо повної виплати страхового відшкодування.

Відповідач – Акціонерне страхове товариство «Вексель», не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині невірно розрахованих 3% річних і пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього 7882,53 грн. пені та 1569,16 грн. – 3% річних.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що позивачем було невірно розраховано, а судом першої інстанції не перевірено суму нарахованих 3 % річних та пені. При цьому, здійснивши перерахунок, зауважує на тому, що з відповідача підлягає стягненню 7882,53 грн. пені та 1569,16 грн. – 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 року було прийнято апеляційну скаргу АСТ «Вексель» до провадження та призначено розгляд справи на 06.05.2010 року.

Представником позивача - ТОВ «Фірма «О.Д. Пролісок», 05.05.2010р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 30.04.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням у щорічній відпустці судді Кондратової І.Д.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 4/181 колегії суддів у складі: головуюча суддя - Ропій Л.М., судді: Євграфова Є.П., Попікова О.В.

У судовому засіданні 06.05.2010 року присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 вересня 2007 року між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202-6480/07, яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких відповідач прийняв на страхування транспортний засіб Volkswagen Transporter, реєстраційний номер АІ 8435 АО на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, пошкодження чи знищення внаслідок дорожньої – транспортної пригоди (п. 4 Договору страхування).

Заявлена вартість автомобіля Volkswagen Transporter визначена у сумі 147397,00 грн., страхова сума – у розмірі 147393,90 грн. та страховий тариф – 3,5 %, погоджені сторонами в п. 3.9 згаданого Договору.

Умовами договору сторони визначили порядок сплати позивачем страхової премії, а саме: 27.09.2007р. – 5158,90 грн. (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 та п. 10 Договору страхове відшкодування сплачується, зокрема:

-          при повній загибелі ТЗ – в розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи, а також вартості придатних залишків застрахованого ТЗ, за умови, що такі залишки ТЗ залишаються у страхувальника. Повна загибель автомобіля настає при вартості відновлювального ремонту ТЗ 80% і більше його дійсної ринкової вартості на момент укладення Договору.

-          при частковому пошкодженні транспортного засобу - у розмірі витрат на його повне відновлення за вирахуванням франшизи. При цьому зменшення суми страхового відшкодування на вартість придатних залишків транспортного засобу Договором та Правилами страхування не передбачено. При вартості відновлювального ремонту автомобіля менше 80% його дійсної ринкової вартості на момент укладення Договору, має місце часткове пошкодження автомобіля.

Згідно з п. 3.12. Договору, при частковому пошкодженні автомобіля, франшиза дорівнює 0,5% від страхової суми, при повній загибелі автомобіля франшиза дорівнює 10% від страхової суми.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом 3-х робочих днів з моменту підписання ним Страхового акту (п. 10.3 Договору).

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, у відповідності до якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем на виконання умов п. 5 Договору, 25.09.2007р. було сплачено страховий платіж у розмірі 5158,90 грн.

17.09.2008 року до відповідача звернувся страхувальник з заявою про виплату страхового відшкодування за Договором № 202-6480/07 від 24.09.2007р., підставою для звернення якого була дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 16.09.2008 року, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (Volkswagen Transporter, реєстраційний номер АІ 8435 АО). Також позивачем на виконання умов пункту 8.1.5 згаданого Договору, було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування (як вбачається з залученого до матеріалів справи опису переданих документів).

Як вбачається з Страхового акта № 11275/08 від 15.01.2009р., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Transporter (р.н. АІ 8435 АО) внаслідок ДТП складає 49221,76 грн.

Акціонерним страховим товариством «Вексель» було виплачено позивачу 49221,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями 22.01.2009р. № 451 та від 23.01.2009р. № 231.

В подальшому, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було проведено перевірку АСТ «Вексель», за результатами якої було складено Акт № 26/09-26-178 від 21.01.2009р. про порушення АСТ «Вексель» законодавства у сфері страхування, згідно якого Держфінпослуг встановлені порушення п. 3 ч. 1 статті 20 та статті 25 Закону України «Про страхування» щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у визначений Договором строк, оскільки 26.11.2008р. відповідач отримав останній документ від позивача, необхідний йому для виплати страхового відшкодування, а саме: заяву позивача за вх. № 16400 на виплату страхового відшкодування, однак, станом на день перевірки страхові виплати відповідачем здійснені не були.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту № 825 від 10.10.2008р. про оцінку автомобіля позивача Volkswagen Transporter (р/н АІ 8435 АО), складеного суб’єктом оціночної діяльності СПД Горовим Є.О. на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП становить 121 134,12 грн., що перевищує 80% його дійсної ринкової вартості на момент укладення Договору (п. 3.5 Звіту).

Судовим експертом Дзекуновим О.П. (свідоцтво МЮ України № 549 від 28.09.2001р.) було надано висновок № 3260 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу позивача, згідно якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП становить 108 040,02 грн., що складає 73% його дійсної ринкової вартості на момент укладення Договору (п. 1.4 Експертного висновку).

Аналізуючи викладене, між звітом № 825 від 10.10.2008р., складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД Горовим Є.О. на замовлення відповідача та висновком № 3260 судового експерта Дзекунова О.П. наявні протиріччя, які призводять до різного співвідношення вартості відновлювального ремонту автомобіля та дійсної ринкової вартості автомобіля на момент укладання сторонами Договору страхування № 202-6480/07.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (статті 41 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до Висновку № 5519 судової автотоварознавчої експертизи у даній справі № 4/181, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача після ДТП складає 104 601,19 грн., що не перевищує станом на 28.09.2007р. 80% дійсної ринкової вартості автомобіля на момент укладення між сторонами Договору страхування № 202-6480/07.

Згідно п. 6.1 Договору при частковому пошкодженні транспортного засобу страхове відшкодування сплачується у розмірі витрат на його повне відновлення за вирахуванням франшизи. При цьому зменшення суми страхового відшкодування на вартість придатних залишків транспортного засобу Договором та Правилами страхування не передбачено.

З пункту 3.10 Договору страхування вбачається, що страхова сума складає 147 397,00 грн., відповідно франшиза становить 736,99 грн., а розмір страхового відшкодування - 103 864,20 грн. (104 601,19 грн. - 736,99 грн.).

Апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи висновок судової автотоварознавчої експертизи, має місце часткове пошкодження автомобілю згідно п. 6.1 Договору страхування, і відповідно, розмір несплаченої частини страхового відшкодування становить різницю між повною сумою страхового відшкодування і сумою коштів фактично сплачених відповідачем та становить 54 642,44 грн.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з п. 10.1 Договору страхування, страховик приймає рішення про здійснення виплати страхового відшкодування не пізніше 10 календарних днів, у випадку пошкодження транспортного засобу, з моменту отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у п. 8.1.5 Договору. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом трьох робочих днів з моменту підписання страхового акту.

Враховуючи норми чинного законодавства та п. 10.1 Договору страхування, рішення про виплату страхового відшкодування мало бути оформлене у вигляді Страхового акту не пізніше 08.12.2008р., а страхове відшкодування мало бути виплачено позивачу у повному обсязі до 11.12.2008р.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягання з відповідача страхового відшкодування у розмірі 54642,44 грн. на підставі Договору добровільного страхування від 24.09.2007р. № 202-6480/07 за страховий випадок.

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення 1568,99 грн. – 3% річних, 8635,68 грн. – інфляційних втрат та 7882,46 грн. - пені за прострочення з боку відповідача сплати страхового відшкодування, апеляційна інстанція зазначає наступне:

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань, як це передбачено умовами Договору добровільного страхування від 24.09.2007р. № 202-6480/07 (а саме: протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від страхувальника документів на виплату страхового відшкодування прийняти рішення про здійснення страхової виплати (пп. 10.1 Договору) належним чином не виконав, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача суми інфляційних втрат і трьох відсотків річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування суми інфляційних втрат є обґрунтованим та правильним.

Проте, розмір нарахування 3 % річних є помилковим.

Здійснивши перерахунок 3% річних колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1569,16 грн. 3% річних (з 12.12.2008р. по 21.01.2009р. – 350,00 грн.; за 22.01.2009р. – 6,55 грн.; з 23.01.2009р. по 11.06.2009р. - грн. 1212,61 грн.).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 13.1 вказаного Договору від 24.09.2007р. № 202-6480/07, сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов’язання за кожен день прострочення але не більше 10% від суми боргу.

За наведених обставин, враховуючи факт прострочення з боку відповідача сплати страхового відшкодування, як це передбачено умовами пп. 10.3 Договору від 24.09.2007р. № 202-6480/07 та умови п. 13.1 згаданого Договору, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими та правомірними. Проте розмір нарахування суми пені є помилковим.

Здійснивши перерахунок пені колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7882,53 пені (з 12.12.2008р. по 21.01.2009р. – 2800,06 грн.; за 22.01.2009р. – 52,37 грн.; з 23.01.2009р. по 11.06.2009р. - грн. 5030,10 грн.).

Однак, зважаючи на те, що позивачем заявлялась вимога про стягнення пені у розмірі 7882,46 грн., а 3% річних у сумі 1568,99 грн., саме цей розмір пені та 3% річних і підлягає задоволенню, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, оскільки суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі незважаючи на те, що прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги.

Так, ТОВ «Фірма «О.Д. Пролісок» первісним позовом (за вх. № 3430 від 06.02.2010р.) просило стягнути з АСТ «Вексель» суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 83435,54 грн.

Під час судового провадження, позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, а саме: згідно заяви від 19.05.2009р., останній зменшив суму позовних вимог та просив стягнути з відповідача 58 081,27 грн. - суму несплаченого страхового відшкодування; заявою від 22.10.2009р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 72729,57 грн. (54642,44 грн. - сума страхового відшкодування, 7882,46 грн. - пеня, 8635,68 грн. - інфляційні нарахування та 1568,99 грн. - 3% річних).

Як вбачається з резолютивної частини рішення від 12.11.2009р., суд першої інстанції позов задовольнив частково та присудив до стягнення з АСТ «Вексель» на користь ТОВ «Фірма «О.Д. Пролісок» 54 642,44 грн. несплаченої частини страхового відшкодування, 7 882,46 грн. пені, 8 635,68 грн. втрат від інфляції, 1 568,99 грн. річних, 711,60 грн. витрат на сплату державного мита, 100,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1173,00 грн. витрат на проведення судової експертизи. В решті частини позову провадження у справі припинив.

Права та обов’язки сторін визначені в статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема: позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог (ч. 4 згаданої статті).

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України» під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову. Згідно ч. 3 статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якою і вирішується спір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, і відповідно помилково зазначив у резолютивній частині свого рішення про часткове задоволення позовних вимог та припинення провадження в іншій частині позову.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства «Вексель» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009р. у справі №4/181 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7, код ЄДРПОУ 20031391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «О. Д. Пролісок» (08671, Київська область, Васильківський район, с. Велика Вільшанка, вул. Ворошилова, 17, код ЄДРПОУ) 54642 (п’ятдесят чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 44 коп. - суму страхового відшкодування, 7 882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 46 коп. - пені, 8635 (вісім тисяч шістсот тридцять п’ять) грн. 68 коп. - втрат від інфляції, 1568 (тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 99 коп. - 3% річних, 727,30 грн. - витрат на сплату державного мита, 102,86 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 173,00 грн. - витрат на проведення судової експертизи.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу №4/181 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.05.10 (відправлено)